Ухвала суду № 340231, 26.12.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

21 грудня 2006 року

Справа № 2-4/488-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Градової О.Г.,

Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача:Власенко Сергій Олегович, довіреність № 222 від 05.04.2006; Чурсіна Тетяна Віталіївна, довіреність №1518 від 29.08.2006;

Карасьов Святослав Сергійович, довіреність № 2201 від 01.11.2006.

відповідача: Попова Світлана Вікторівна, довіреність № 1518 від 27.04.2006.

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 18.10.2006 у справі № 2-4/488-2006А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (вул. Свободна, 33,Ізумрудне, Джанкойський р-н,96116)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,96100)

про визнання недійсним податковоо повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

За результатами планової комплексної документальної перевірки за дотриманням вимог податкового та валютного законодавства Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ізумрудний” за період із 01.10.2003 до 30.09.2004 (акт перевірки № 128/23-1/00233709 від 17.12.2004 року) Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим прийнято: податкове повідодомлення - рішення № 001516/23-1 від 21.12.2004 про донарахування платнику податків податково зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 179675,00 грн., у тому числі: 119783,00 грн. основний платіж та 59892,00 грн. штрафні санкції; № 001517/23-1/0 від 21.12.2004 про зменшення платнику податків бюджетного відшкодування у сумі 91093,00 грн., а саме: за листопад 2003 року –2722,00 грн.; за березень 2004 року у сумі 27072,00 грн.; за квітень 2004 року на 3647,00 грн.; за червень 2004 року –23790,00 грн.; за липень 2004 року на суму 17558,00 грн.; за серпень 2004 року –16304,00грн.

Вищеназвані податкові повідомлення-рішення прийняті у зв’язку з порушенням позивачем, на думку податкового органу, вимог п. 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки з реалізації підакцизної продукції власного виробництва податок на додану вартість позивачем не сплачувався до бюджету.

Податковим повідомленням-рішенням № 001515/23-1 від 21.12.2004 позивачу донараховано податкове зобов’язання у сумі 1006,06 грн. у тому числі 156,06 грн. основний платіж та 850,00 грн. –штрафні санкції по збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 у справі № 2-4/488-2006А (Суддя І.К. Бєлоглазова) позов задоволено, вищеназвані повідомлення-рішення податкового органу визнані нечинними.

При прийнятті постанови суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки згідно вищеназваної норми Закону, сільськогосподарські виробники, яким є позивач, звільнені від сплати податку на додану вартість до бюджету від реалізації підакцизної продукції власного виробництва.

Визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення № 001515/23-1 місцевий господарський суд визнав безпідставним донарахування податковим органом збору за спеціальне використання водних ресурсів оскільки, згідно статті 48, статті 49 Водного кодексу України, даний збір стягується за користуванням не взагалі водою, а водними об’єктами.

Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим оскаржує постанову господарського суду Автономної Республіки Крим у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.

Так, на думку відповідача, відповідно до п. 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, сільськогосподарські виробники звільняються від сплати податку на додану вартість при продажу продукції власного виробництва за винятком підакцизної продукції.

Стосовно збору за використання водних ресурсів, податковий орган вважає що відповідно до п. 2 п. п. 2.1. „Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту”, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами є підприємства, що використовують водні ресурсі.

Доводи відповідача також мотивовані іншими обставинами, викладеними у апеляційній скарзі, не маючими значення для розгляду справи.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, донараховуючи позивачу податкове зобов’язання по податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що у відповідності до п. 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, сільськогосподарські виробники, яким є позивач, при реалізації підакцизних товарів власного виробництва не звільнені від перерахування до Державного бюджету України отриманих сум податку.

Проте, дані доводи відповідача, на думку судової колегії, є безпідставними.

Так, відповідно до п. 11.29. статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” для сільськогосподарських виробників зупинено дію пункту 7.7. статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Таким чином, законотворець передбачив, що до бюджету сплачується податок на додану вартість лише при реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками підакцизної продукції, яка виготовлена на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини сільськогосподарських виробників.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював продаж підакцизної продукції власного виробництва, а не виготовлену на давальницьких умовах.

Доводи податкового органу про те, що позивач зобов’язаний сплачувати збір за спеціальне використання водних об’єктів, на думку судової колегії, є також безпідставними.

Так, згідно п. 1.2., 2.1., вищеназваної Інструкції, на що посилається податковий орган, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивач не використовував воду для потреб гідроенергетики та водного транспорту, а для власних потреб.

При даних обставинах, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 у справі №2-4/488-2006А залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді О.Г. Градова

О.В. Дугаренко