Ухвала суду № 340228, 27.12.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

20 грудня 2006 року

Справа № 2-27/13312-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Волкова К.В.,

Голика В.С.,

секретар судового засідання Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

3-ої особи- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 13 жовтня 2006 року по справі № 2-27/13312-2006А

за позовом Фірми "Едікт" (вул. Севастопольська, 55-а, місто Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь,95053)

3-тя особа Будівельно-виробниче підприємство "Будівельник-Плюс" (вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57в/2а, місто Сімферополь,95000)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Едікт»звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення ДПІ у місті Сімферополі від 02.06.2006 №0006512301.

Позивачем були уточнени позовні вимоги та він просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Сімферополі №0006512301/0 від 02.06.2006, прийняте відносно фірми «Едікт».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту за жовтень 2005 суму ПДВ у розмірі 38193,40 грн. відповідно до податкової накладної №4080 від 30.10.2005 на суму 229160, 40 грн., виданої БВП "Будівник - Плюс" на підставі договору підряду №1015 від 15.08.2005 і акту прийому - виконання робіт №1 за жовтень 2005 на загальну суму з ПДВ 229160,40 грн. За думкою позивача, органам державної податкової служби не надано право виключати з податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену податковою накладною, заповненої у встановленому законом порядку і не визнаною недійсною. Тобто право на податковий кредит існує, зокрема, по податковий накладної, наданої продавцем, до тих пір, доки інше не буде встановлено рішенням суду.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2006 року у справі №2-27/13312-2006А (суддя Воронцова Н.В.) позов Фірми "Едікт" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим, 3- особа - Будівельно-виробниче підприємство "Будівельник-Плюс" про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення задоволено.

Судом Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0006512301/0 від 02.06.2006.

Судом стягнуто з Державного бюджету України на користь фірми „Едікт” 3.40 грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідності з п.1.8 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" №168/ВР-97 03.04.97г. із змінами і доповненнями, бюджетне відшкодування - це сума, яка підля відшкодуванню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податків в випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.10 п.7.7. ст.7 цього Закону джерелом сплати бюджетного відшкодування є доходи Державного бюджету України.

Згідно ст. 1 Бюджетного кодексу України "Доходи бюджету - всі податкові, неподаткові і інші надходження на неповоротній основі, стягнення яких передбачено законодавством України".

Тобто, Законом передбачено, що однією з обов'язкових підстав виплати з Державного бюджету відшкодування підприємству є сплата цих сум до Державного бюджету України постачальниками цього підприємства.

Відповідач вважає, що з вищезгаданих норм Закону України "Про податок на додану вартість", встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість і подальшим відшкодуванням надмірно сплачених сум цього податку за рахунок коштів, які вже сплачені. В зв'зку з тим, що суми ПДВ по податковим накладним від СПП "Будівельник-Плюс" в повному обсязі фактично не були сплачені до бюджету, відсутні правові підстави для виплати цих сум ПДВ з бюджету в якості бюджетного відшкодування.

Доказом того, що суми, на які виявлено завищення бюджетного відшкодування, фактично не були перераховані до бюджету, є дані декларацій з ПДВ БВП "Будівельник- Плюс" за жовтень-грудень 2005.

Ухвалою від 11.12.2006 справа була відкладена на 20.12.2006.В судове засідання представники сторін не з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідач надав в суд телеграму про розгляд справи в відсутність свого представника. Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників сторін, що не з'явились.

Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі проведена виїзна, позапланова перевірка фірми "Едікт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень - грудень 2005 р. По результатам перевірки було складено акт від 22.05.2006 №3321/23-4/25144763.

У ході даної перевірки ДШ в м. Сімферополі виявлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого позивачем, за думкою відповідача, було завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень, листопад і грудень 2005 на 38107 грн., в тому числі:жовтень 2005 р. - 1019 грн.;листопад 2005 р. - 19860 грн.; грудень 2005 р. - 17228 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення - рішення №0006512301/0 від 02.06.2006.

Як вбачається із матеріалів справи,15.08.2005 між позивачем по справі ( замовник ) і третьою особою по справі ( підрядник ) було укладено договір підряду №1015.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору підрядник забов'язаний на власний ризик виконати по завданню замовника роботи відповідно до проектно –кошторисної документації. Відповідно до пункту 2 вказаного договору ціна договору складає орієнтовно 350000 грн. Замовник сплачує виконані роботи до 01.12.2005. Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2005 вартість виконаних робіт складає з урахуванням ПДВ - 229160,40 грн. Сума ПДВ, таким чином, складає 38193,40 грн.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Третьою особою було виписано податкову накладну №4080 від 30.10.2005 №4080, яка була отримана позивачем по справі. Вказана податкова накладна наявна в матеріалах справи, складена у відповідності до встановленому законом порядку. Відповідно до вказаної податкової накладної сума ПДВ, яку третя особа повинна перерахувати до державного бюджету України, складає 38193,40 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість'' бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених нарахованих ) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів робот, послуг ), вартість, яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст.. 7 Закону України "Про податок на додай вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетної відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто однією з обов'язкових підстав для включення сум до податкового кредиту податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені , бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формуван доходів Державного бюджету України ( п. 19 ст. 2, ст.. 9 Бюджетного кодексу України) також поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок додану вартість" забов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. За змістом вказаного Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування забов'язання по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до наявної в матеріалах справи податкової декларації по ПДВ за жовтень 2005 р. третьої особи вбачається, що нею було перераховано до бюджету ( відповідно до рядка 27 ) 4201,00 грн., замість 38193,40 гри., як вказує відповідач.

Однак це не можна вважати доказом того, що третя особа не перерахувала всю суму ПДВ по вказаній угоді до державного бюджету України.

При дослідженні вказаної декларації, судом першої інстанції було виявлено, що третя особа мала податкове забовязання по ПДВ у розмірі 2188428 грн., відповідно до рядка 9 Декларації.

У тому же самому періоді третя особа мала податковий кредит у розмірі 2184227 грн., відповідно до рядка 17 Декларації.

Таким чином, різниця між сумою податкового забов'язання та сумою податкового кредиту по ПДВ поточного звітного ( податкового ) періоду має позитивне значення у розмірі 4201 грн., яка і була відповідно перерахована до бюджетного рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що третя особа не перерахувала всю суму податкового забов'язання по ПДВ до бюджету відповідачем не представлено.

ДПІ у місті Сімферополі не проводило відповідної перевірки контрагента позивача за договором підряду - Будівельно -виробничого підприємства "Будівельник - Плюс", з питання обгрунтованості формування зобов'язань і кредиту по ПДВ, а також його сплати.

Керуючись статтями 24, 195, 198, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 жовтня 2006 року у справі №2-27/13312-2006А залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді К.В. Волков

В.С. Голик