Постанова № 34021876, 01.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р. № 820/4859/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю представника позивача - Чернякова С.М.,

представника відповідача - Онищенка А.В. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000034000, № 0000044000, № 0000054000 від 28.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 71/40.0-14/01056362 від 13.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.07.2013 року замінено первісного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі. (т. 4 а.с. 75-78)

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (далі - ДП "Укрспецвагон"), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2010 рік, 1 півріччя 2011 року, 1 квартал 2012 року та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпротрансінвест" за період грудень 2010 року, березень, червень 2011 року, ТОВ "Юніфарб" за березень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 71/40.0-14/01056362 від 13.02.2013 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України; пункту 3.1 статті 3 пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України. (т.1 а.с. 10-42).

На підставі висновків акту перевірки № 71/40.0-14/01056362 від 13.02.2013 року, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000034000 від 28.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1603102 грн., з яких: основний платіж - 1592441 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 10661 грн. (а.с. 43); № 0000044000 від 28.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 771238 грн. (а.с. 44); № 0000054000 від 28.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 3164996 грн., з яких: основний платіж - 2918388 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 246608 грн. (а.с. 45).

Не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в податкових органах.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України за вих. № 3017/6/99-99-10-01-15 від 20.05.2013 року податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 46-49).

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що правочини, вчинені ДП "Укрспецвагон" з контрагентами мають ознаки нереальності.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням акту Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС № 376/22-306/33382274 від 30.07.2012 року "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпротрансінвест", та довідки від Основ'янської МДПІ у м. Харкові ДПС № 4670/222/34861516 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Юніфарб".

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

В силу пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин в грудні 2010 року - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, не включають до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, який визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ДП "Укрспецвагон" (Покупець) та ТОВ "Дніпротрансінвест" (Постачальник) укладено договори поставки № 152П-ЦВСВ(ВЗК-10.151)ю від 31.05.2010 року, № 154П-ЦВСВ(ВЗК-10.150)ю від 31.05.2010 року, № 155П-ЦВСВ(ВЗК-10.153)ю від 31.05.2010 року, № 177П-ЦВСВ(ВМТЗ-10.168)ю від 02.06.2010 року, № 203П-ЦВСВ(ВЗК-10.194)ю від 16.06.2010 року, № 513П-ЦВСВ(ВЗК-10.471)ю від 30.11.2010 року, № 128П-ЦВСВ(ВЗК-11.107)ю від 17.02.2011 року, № 260П-ЦВСВ(ВЗК-11.251)ю від 28.04.2011 року.

Відповідно до умов договорів, Постачальник зобовязується поставити покупцю товари, зазначені у специфікації № 1 (Додаток № 1), а Покупець прийняти і оплатити такі товари.

Факт виконання умов договорів поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Також позивачем в підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Дніпротрансінвест" надано копії сертифікатів якості на деталі, які отримані від ТОВ "Днінротрансінвест" в грудні 2010 року та березні, червні 2011 року.

Доставка товару від Постачальника здійснювалась власним автотранспортом позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв на реєстрацію транспортних засобів та копіями подорожніх листів.

В подальшому ДП "Укрспецвагон" використовував товар, отриманий від ТОВ "Дніпротрансінвест" для виготовлення та ремонту (капітального та деповського) вантажних вагонів, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями вимог, накладних на переміщення та лімітних карт.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Юніфарб" суд зазначає наступне. 20.02.2012 року між ДП "Укрспецвагон" (Покупець) та ТОВ "Юніфарб" (Постачальник) укладено договір поставки № 144П-ЦВСВ(ВМТП-12.139)ю.

Відповідно до умов договору поставки, Постачальник зобовязується поставити покупцю товари, зазначені у специфікації № 1 (Додаток № 1), а Покупець прийняти і оплатити такі товари.

Факт виконання умов договорів поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Доставка товару від Постачальника здійснювалась власним автотранспортом позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв на реєстрацію транспортних засобів та копіями подорожніх листів.

В подальшому ДП "Укрспецвагон" використовував товар, отриманий від ТОВ "Юніфарб" для виготовлення та ремонту (капітального та деповського) вантажних вагонів, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями вимог, накладних на переміщення, лімітних карт, звітів про виробничу діяльність.

Суд, дослідивши договори, укладені між позивачем та ТОВ "Дніпротрансінвест", ТОВ "Юніфарб", вважає, що їх укладено відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам частини 1 статті 205, частини 2 статті 207, частини 1 статті 208, частини 1 статті 638, частини 3 статті 639 ЦК України, статей 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд не приймає посилання податкового органу на акт Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС № 376/22-306/33382274 від 30.07.2012 року "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Дніпротрансінвест", та довідку від Основ'янської МДПІ у м. Харкові ДПС № 4670/222/34861516 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Юніфарб".

Суд вважає, що зазначені висновки зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд вказує, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 КАС України не виявлено.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з його контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 28.02.2013 року № 0000034000, № 0000044000, № 0000054000.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 01056362) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07.10.2013 року.

Суддя А.С. Мороко