Ухвала суду № 34020305, 01.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2963/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/5516/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 26 01.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів - Сержанюка А.С., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі - Антіпову Я.А.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 травня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ПАТ "Дельта Банк" звернулись до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що 29.05.2008 р. між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 117 000 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 29.05.2038 р.

25.05.2012 р. між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким ПАТ "Сведбанк" передав ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором, укладеним з відповідачем.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, у зв'язку із чим станом на 29.03.2013 р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі 979 656,13 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 910 481,75 грн.; сума заборгованості за відсотками 69 174,38 грн.

Посилаючись на умови кредитного договору та ст.1050 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.05.2013 р. позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 29.05.2008 р. в сумі 979 656,13 грн. та судові витрати в розмірі 3 441 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в собі представника за довіреністю ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на, що суд неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він не був належним чином повідомлений судовий розгляд справи, крім того, наразі відсутня прострочена заборгованість за кредитним договором, банк фактично не вимагає від останнього повернення повної суми кредиту, а тому, на сьогоднішній день між сторонами фактично відсутній предмет спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2008 р. між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 117 000 доларів США на строк по 29.05.2038 р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором ( а.с.5-13).

25.05.2012 р. між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "Сведбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і згідно з витягом з додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за кредитним договором № 2619/0508/71-033 від 29.05.2008 р., боржник ОСОБА_1 ( а.с. 21-34).

Також встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а відповідач не виконує умови договору і своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами і тому має заборгованість, про що повідомлявся банком, яка станом на 29.03.2013 р.: у сумі 979 656,13 гривен, з яких : сума заборгованості за кредитом - 910 481,75 грн.; сума заборгованості за відсотками - 69 174,38 грн. ( а.с.14-16).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 554, 1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт неналежним чином повідомлявся про судовий розгляд справи спростовуються матеріалами справи, де на а.с.41 міститься зворотне поштове повідомлення про те, що 26 квітня 2013 року він отримав повідомлення про судовий розгляд його справи 21 травня 2013 року о 10 год. 40 хв. Крім того, колегія суддів бере до уваги, що докази на підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги про закриття провадження у справі через відсутність між сторонами спору, оскільки матеріали справи не містить докази на підтвердження цих обставин, крім того, така підстави для закриття провадження у справі не передбачена чинним процесуальним законодавством.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :