Постанова № 34019787, 01.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 921/508/13-г/1

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від прокуратури - Яворський Я.Т.

від позивача (апелянта) - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу прокуратури Тернопільської області, м. Тернопіль, № 05/2/1-411 вих-13 від 24.07.2013 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2013р.(суддя Чопко Ю.О.)

у справі № 921/508/13-г/1

за позовом Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача Борщівської центральної районної комунальної лікарні, м. Борщів, Тернопільська область

про cтягнення 25 389, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.07.2013р. у справі № 921/508/13-г/1 у задоволенні позову Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що представником відповідача (інженером з охорони праці) було особисто передано листа з заявою про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування від 24.07.2013 року до Державного управління охорони навколишнього природного середовища, однак йому було неправомірно відмовлено у його прийнятті. Суд вважав доведеним факт своєчасного звернення представника відповідача за продовженням дії дозволу та констатував незаконність відмови у прийнятті такого листа, а спричинення збитків навколишньому природному середовищу з підстави відсутності дозволу - недоведеним. 18.10.2012 року лікарня повторно звернулася за одержанням дозволу на спеціальне водокористування і 14.02.2013 року такий дозвіл було надано. Суд розглядає такий дозвіл як продовження попереднього дозволу споживача на спеціальне водокористування.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивує свої вимоги тим, що лист відповідача з заявою про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування від 24.07.2012 року не надходив до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області. З цих підстав висновок суду про вину дозвільного органу у затримці з прийняттям рішення щодо продовження відповідачу дозволу є необґрунтованим. Вважає, що доведеним є факт звернення відповідача за отриманням дозволу лише 18.10.12 року, що належно підтверджено штампами вхідної кореспонденції дозвільного органу.

У відзиві (запереченнях) на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відповідачем вжито належних заходів щодо своєчасного продовження терміну спеціального водокористування, однак дозвільний орган відмовився приймати заяву про продовження строку дії договору, чим допустив неправомірну бездіяльність. А відтак повинен діяти принцип мовчазної згоди дозвільного органу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 серпня 2012р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та згідно направлення № 844 на проведення планової перевірки, проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Борщівської центральної районної комунальної лікарні.

Даною перевіркою встановлено, що Борщівська центральна районна комунальна лікарня в порушення вимог п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України здійснювала забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що складено Акт від 30.08.2012р. (а.с.14-15).

На підставі Акту та у відповідності до чинної в період спірних правовідносин редакції Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 20.07.2009 року за № 767/16783 (із змінами внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 червня 2012 року № 320), держінспектором з охорони навколишнього природнього середовища Тернопільської області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі Борщівською центральною районною комунальною лікарнею внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, що становить 25389 грн.00 коп.

Розрахунок проводився на підставі довідки № 201 від 30.08.2012р., виданої Борщівською центральною районною комунальною лікарнею, де зазначено, що за період з 18.08.2012р. по 30.08.2012р., останньою спожито 434 куб.м. води. (а.с.16).

Борщівська центральна районна комунальна лікарня користується свердловинами по забору води №№ 1902/09 і 1902/10 з 1974 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи технічні паспорти цих об"єктів (а.с. 52-61). Самі свердловини розташовані на земельній ділянці, належній лікарні на праві постійного користування, про що свідчить Державний акт (а.с. 51 ).

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства (ч. 2 ст.2 Водного кодексу України).

Згідно п.9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Частиною 1 ст.50 Водного кодексу України встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

В даному випадку відповідач є суб'єктом права спеціального водокористування та використовує підземні води із застосуванням спеціального обладнання.

Процедуру погодження та видачі юридичним та фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321 (що застосовуватиметься в редакції станом на липень - серпень 2012 року до прийняття його у новій редакції від 17.10.2012 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2004 року Державним управлінням екології та природних ресурсів в м.Києві відповідачу було видано дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-24 "А"/ТЕР від 03.11.2004р. (а.с.29-32).

Ціль водокористування за дозволом - виробниче і господарсько-побутове водопостачання та відведення стічних вод, що здійснюється через свердловини на території лікарні. Забір води всього, в тому числі з підземних вод, - 98,7 м3/добу.

Дія даного дозволу неодноразово продовжувалася, про що свідчать відмітки на титульному аркуші, з кінцевим терміном дії до 16.08.2012 року.

В матеріалах справи наявний дозвіл на спеціальне водокористування (а.с.39), виданий Борщівській центральній районній комунальній лікарні 14.02.2013 року на підставі заяви від 18.10.12 року (а.с.77), яка зареєстрована 19.10.2012 року за № 6783/11.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в період з 18.08.12 року по 30.08.12 року відповідачем - Борщівською центральною районною комунальною лікарнею здійснено забір води в кількості 434 куб м. води (а.с.16) без дозволу на спеціальне водокористування.

Щодо твердження представника відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, що ним у встановленому порядку та строки подано заяву про продовження строку дії дозволу з огляду на наявність листа № 455 від 24.07.12 року (а.с.62), апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до дозвільного центру заява відповідача про видачу дозволу на спеціальне водокористування від 18.10.2012 року надійшла 19.10.2012 року з присвоєнням реєстраційного номера - 6783/11.

Згідно Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Як вбачається з копії листа Борщівської центральної районної комунальної лікарні № 455 від 24.07.2012 року (а.с. 62) на ньому відсутня будь -яка відмітка про дату його отримання або інші належні та допустимі докази надсилання такого дозвільному органу.

Судом першої інстанції було зазначено, що інженер з охорони праці ОСОБА_5 (а.с. 80), 24.07.12 року особисто передав листа від 24.07.12 року до Державного управління охорони навколишнього природного середовища, однак там відмовилися його приймати, зіславшись на відсутність погодження з НАК "Надра України". Суд вважав цей факт доведеним, виходячи з того, що пояснення представників сторін є законним засобом доказування, а факти звернення і відмови прийняти лист не оспорюються представником позивача.

При цьому, суд першої інстанції констатував незаконність відмови у прийнятті листа-звернення. На думку суду, державні органи охорони навколишнього середовища не вправі вимагати від заявника погодження з НАК "Надра України", оскільки Законом України "Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності" та Законом України "Про адміністративні послуги" не передбачене віднесення до повноважень суб"єктів господарювання погодження чи видачі документів дозвільного характеру.

Згідно Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінекоресурсів. Відтак, висновок місцевого господарського суду про відсутність необхідності у погодженні документів для видачі дозволів на спеціальне водокористування з іншими органами є необґрунтованим.

Згідно ч.5 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб'єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається. При цьому письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору) із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру.

Згідно Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування у разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на вищенаведені законодавчі положення, пояснення представника відповідача про його особисте звернення до дозвільного органу з листом від 24.07.2012 року про продовження дії дозволу на водопостачання та відмова у прийнятті такого листа не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, в матеріалах справи немає належних доказів відмови дозвільного органу у заяві про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування на підставі звернення представника відповідача 24.07.12 року.

Таким чином, відповідач вчасно не звернувся за отримання дозволу на спеціальне водокористування та протягом періоду з 18.08.2012 року по 30.08.2012 року здійснював спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу, тобто здійснював самовільне водокористування, чим порушив природоохоронні вимоги законодавства України.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Апеляційний суд вважає, що внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, зокрема, несвоєчасного звернення відповідача за продовженням дії строку дозволу на спеціальне водокористування, внаслідок чого відбувалося самовільне водокористування (протиправна поведінка), чим заподіяно збитків інтересам держави, котра здійснює реалізацію політики щодо забезпечення ефективної охорони, належного захисту та раціонального використання водних ресурсів. Однією з форм реалізації такої державної політики - є саме видача дозволів на спеціальне водокористування.

Матеріалами справи доведено вину відповідача у невжитті належних заходів щодо своєчасного продовження дії дозволу на спеціальне водокористування. Факт належного та своєчасного звернення до дозвільного органу не підтверджено відповідними засобами доказування.

Натомість, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірне правопорушення (здійснення водокористування без спеціального дозволу) було вчинене в період затримки з прийняттям рішення про продовження такого дозволу, при цьому така затримка виникла з вини самого дозвільного органу. Однак апеляційний суд не погоджується з цим висновком суду першої інстанції, так як такий не доведений належними та допустимими доказами та спростовується наявними в справі матеріалами.

Згідно ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

У справі розрахунок розміру збитків проведено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, в редакції яка діяла в період існування спірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до п.1.2. Розділу І ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Ця Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (п.1.3).

Відповідно до п.9.1. Методики розрахунок збитків (а.с.17), завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, було зроблено за відповідною формулою. Розмір збитків у розрахунку, перевіреному апеляційним господарським судом, складає - 25389,0 грн. Апеляційний суд вважає, що у зв'язку з доведеністю правомірності позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 25389,0 грн., такі підлягають до задоволення.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що за використання природних ресурсів без спеціального дозволу винну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною держінспектором державної екологічної інспекції у Тернопільській області, на інженера з техніки безпеки Борщівської центральної районної клінічної лікарні ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 170 грн. (а.с. 20 ).

Однак згідно положень Водного кодексу України притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст.111 Водного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення вимог позивача.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 1720,0 грн. та 860,25 грн., а всього - 2580, 25 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу прокуратури Тернопільської області, м. Тернопіль, № 05/2/1-411 вих. -13 від 24.07.2013 р. - задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2013р. у справі № 921/508/13-г/1- скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування, - задоволити.

Стягнути з Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області (Тернопільська обл., Борщівський район, м.Борщів, вул. Степана Бандери, 108, ідентифікаційний код 02000493) 25389,0 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування у наступних частинах: 30% - 7616,7 грн. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50% - 12694,5 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Борщівської міської ради, 20% - 5077,8 грн. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33112331700031, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37971052 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012.

Стягнути з Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області (Тернопільська обл., Борщівський район, м.Борщів, вул. Степана Бандери, 108, ідентифікаційний код 02000493) 2580,25 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 04.10.2013 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.