Постанова № 34019729, 08.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.10.2013 р. справа №905/2338/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засіданні: Козюта Д.О. За участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_10 - представник за дов. від відповідача:Азаров О.А. - представник за дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Костянтинівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від01 серпня 2013р. у справі№ 905/2338/13 (головуючий суддя Демідова П.В., судді: Бокова Ю.В., Риженко Т.М.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м.Київ до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Костянтинівка, Донецька областьпростягнення за кредитним договором в сумі 723 238,11грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. у справі № 905/2338/13 (головуючий суддя Демідова П.В., судді: Бокова Ю.В., Риженко Т.М.) задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Костянтинівка, Донецька область.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Костянтинівка на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ за кредитним договором №11396537000 від 24.09.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 425 061,57 грн., заборгованість за відсотками в сумі 276 767,64 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 16 043,71 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 5 365,19 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та повністю доведені позивачем.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що господарський суд, розглядаючи справу, не надав відповідачу можливості реалізувати гарантії надані чинним законодавством на зменшення відповідальності за відсутності вини. Крім того, апелянт стверджує, що господарським судом справу було розглянуто скорочено та прискорено тому відповідач не зміг скористатись своїми правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник також вказує на те, що господарський суд помилково послався на претензію № 02.1-4007 від 18.07.2012р., оскільки вона є лише доказом вимог щодо порушення строків виконання зобов'язань і не містить вимог про дострокове повернення кредитних коштів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника позивача, перевіривши обставини справи, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Костянтинівка Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №11396537000 від 24.09.2008р. в сумі 723 238,11 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №11396537000 від 24.09.2008р. щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим банком була нарахована пеня.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 24.09.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 (позичальник) був укладений кредитний договір №11396537000, відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути банку кредит (грошові кошти) в національній валюті в сумі 550 000,00 грн. в порядку і на умовах визначених цим договором.

Сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору. Так, відповідно до п.1.2 додаткової угоди №3 від 23.10.2009р. до кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 24.03.2014р., якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору. Викладений в додатку №1 до кредитного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 23.10.2009р.) графік погашення кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору.

Згідно з п.1.3.1, за користування кредитними коштами з 24.09.2008р. по 23.11.2008р. процентна ставка встановлюється в розмірі 23,5% річних. За користування кредитними коштами після 23.11.2008р. процента ставка встановлюється в розмірі 25,5% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору та/або додаткових угод до договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення (п.1.3.2 кредитного договору).

За умовами п.1.3.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.11.2008р.), позичальник зобов'язується сплачувати проценти в строк з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 7.1. вказаного договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 24% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Пунктом п.5.5 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору. При цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно з вимогою банку не може перевищувати 14 календарних днів. (п.11.1 кредитного договору).

Згідно з п.9.5, строк дії даного договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

08.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до п.2.1а якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, та сплатити ціну купівлі.

У відповідності до розділу 1 договору відступлення, під правами вимоги за кредитами розуміються всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальника стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за цим договором). Кредитний договір означає кожний договір про надання кредиту між позичальником та продавцем в якості кредитодавця, що зазначений в Додатку І до цього договору (зі змінами станом на дату закриття відповідно до п.2.2b), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (за наявності), до переліку яких, зокрема, входить кредитний договір №11396537000 від 24.09.2008р, реєстраційний номер якого згідно з п.1.1 додаткової угоди №3 від 23.10.2009р. змінено на №11396537002.

За умовами п.2.3а-b, права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця та, з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених в цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

За змістом п.1.1 зазначеного договору, документом, який підтверджує фактичну передачу Прав вимоги за кредитами від ПАТ "УкрСиббанк" та позивачем є Акт приймання-передачі прав вимоги.

Отже, виходячи зі змісту вищевказаних положень договору, сторони обумовили перехід прав вимоги за кредитними договорами складанням Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами, де Акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами означає акт у письмовій формі, який документально підтверджує фактичну передачу прав вимоги за кредитами від продавця до покупця, який буде підписаний між продавцем та покупцем в цілому за формою, наведеною в Додатку ІІІ (Форма Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами) до цього договору разом з додатком до нього за формою, наведеною в Додатку Х (Форма Додатку І до Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами) (п.1.1 додаткової угоди №1 від 19.12.2011р. до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р.).

Вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстрований в реєстрі за №29492950.

19.12.2011р. сторонами складений акт приймання-передачі прав вимоги, за яким продавець передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (зазначені в додатку І до договору та деталізовані в додатку І до цього акту), та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами (п.3 акту приймання-передачі). У до додатку №1 до акту від 19.12.2011р. за порядковим номером №3652 зазначений кредитний договір №11396537002 від 23.10.2009р., укладений з ОСОБА_7.

Про відступлення прав вимоги за кредитним договором 11396537000 від 24.09.2008р. ПАТ "Дельта Банк" повідомило ФОП ОСОБА_7 листом №17.5k-11795 від 12.01.2012р., водночас проінформувавши останнього про реквізити, за якими підлягають поверненню кредитні кошти та сплаті відсотки за користування ними.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк свої зобов'язання по договору виконав, надав позичальнику кредитні кошти що підтверджується відповідними виписками по особистим рахункам та не заперечується відповідачем. Однак позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед банком, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією №02.1-4007 від 18.07.2012р., в якій вимагав від позичальника дострокового повернення кредиту та плати за нього у зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором №11396537000 від 24.09.2008р.

Оскільки, позичальником не було здійснено дій, направлених на погашення заборгованості, позивач звернувся з позовом, який задоволений.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Згідно абзацу 2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений договір №11396537000 від 24.09.2008р. є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України (статтями 202, 509 Цивільного кодексу України) і відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір №11396537000 від 24.09.2008р., є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено можливість заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Статтею 514 вказаного кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

У зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами №29492950 від 08.12.2011р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" отримані права вимоги до ФОП ОСОБА_7, які ґрунтуються на кредитному договорі №11396537000 від 24.09.2008р. (з наступними змінами).

Так, за приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України). Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

При цьому судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на порушення процедури дострокового погашення заборгованості за кредитом, оскільки господарським судом проаналізовано зміст пункту п.11.1 кредитного договору, у якому зазначено, що у випадку дострокового повернення кредиту термін кредиту вважається таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредит та плати за кредит згідно з вимогою банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Матеріалами справи підтверджено направлення позивачем вимоги про погашення наявної заборгованості. Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи, що позичальник свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконував не належним чином, факт наявності заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 425 061,57 грн., заборгованості за відсотками в сумі 276 767,74 грн.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату відсотків, то судова колегія апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.7.1 договору станом на 07.03.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 16 043,71 грн. та порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5 365,19 грн.

Перевіривши розрахунок суми пені, судова колегія вважає його арифметично вірними та таким, що відповідає вищенаведеним норма законодавства, тому господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду по даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Костянтинівка, Донецька область, на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2013р. у справі №905/2338/13- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2013р. у справі №905/2338/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСДО;