Постанова № 34019715, 07.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 року Справа № 904/4884/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Любович В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В., представник, дов.№ 14-60 від 22.03.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013 року у справі № 904/4884/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг

про стягнення 387 582 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013р (судя - Казарцева В.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі-27492,15грн., 35774,54 грн. - інфляційних втрат, 34878,70грн. - пені, 17113,53грн.- штрафу, 7478,34 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване порушенням строків оплати за поставлений природний газ відповідачем перед позивачем, обґрунтованістю нарахованих сум. Зменшуючи розмір пені на 75% і штрафу на 90%, суд послався на ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 с т.83 ГПК України та мотивував великою дебіторською заборгованістю споживачів за послуги теплопостачання і повною оплатою вартості поставленого газу до звернення позивача до суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013р. в частині , якою відмовлено у стягненні пені - 104 636,11 та штрафу - 154 021,72грн.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що в рішенні господарського суду не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру пені на 75% та штрафу на 90% від сум які заявлялися та не викладено доводи на підставі яких відхилено докази позивача. Суд не виконав вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст..233 ГК України; в рішенні не мотивовано, не доведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просив задовольнити апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що господарський суд правомірно застосував положення ст..233 ГК України та надав належну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

25.01.12р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" укладено договір №01/12 БО-33 про закупівлю природного газу.

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), далі - газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно п.1.2. Договору, Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 15280 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях.

Пунктом 3.1. Договору сторони встановили ціну на газ та загальну вартість договору.

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили термін поставки газу з 01.01.12р. року по 31.12.12 р. включно.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору Позивач протягом січня-липня 2012 року поставив, а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 42 443,851 тис. куб.м. на загальну суму 167 716 529,99 грн.

Факт поставки газу на вказану суму підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаного сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати прийнятого газу виконував не неналежно - з порушенням строку, що підтверджується випискою «операції по рахунку 36-1-08-2, договір " 01/12БО-33" з 01.01.2012 по 31.03.3013 (а.с.28-31).

У зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49 440,65 грн. інфляційних втрат, 27 492,15 грн. 3% річних, 139 514,81 грн. пені та 171 135,25 грн. штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача ґрунтуються на законі тому підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем правильно тому судуом стягнута заявлена позивачем сума 3% річних.

При розрахунку інфляційних втрат позивач безпідставно застосував індекс лише за один місяць. Господарський суд, здійснивши розрахунок, правильно визначив суму інфляційних збитків у розмірі 35 774,54 грн., яку і стягнув з відповідача.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. Договору, сторони встановили, що за порушення Покупцем умов п.4.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Розрахунок позивачем пені у сумі 139 514,81 грн. та 7% штрафу у сумі 171 135,25 грн. здійснений правильно, а вимоги щодо стягнення ґрунтуються на законі та договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд, приймаючи рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перелічив лише вищезазначені норми права та вимоги Пленуму і прийняв до уваги матеріальне становище відповідача. При цьому взагалі не дав оцінку майновому стану позивача та не навів достатніх підстав та доказів на їх підтвердження для зменшення розміру штрафу та пені.

Колегія суддів звертає увагу, що сама лише велика дебіторська заборгованість споживачів за послуги з теплопостачання та сплата відповідачем в повній мірі вартості поставленого газу не є достатньою підставою для зменшення пені на 75% та штрафу на 90%.

При розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені та штрафу колегією суддів встановлено, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.1. Договору газ використовувався виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. а також інших суб'єктів господарювання;

- заборгованість за спожиту теплову енергію виникла в зв'язку з несплатою мешканцями житлових будинків та бюджетними організаціями і установами спожитого ними газу (95%);

- діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- - відповідачем приймаюлися заходи для відшкодування споживачами теплової енергії заборгованості з метою подальшого перерахування позивачу. З 01.01.2013р. по 30.06.2013р. стосовно населення в суди направлено 568 позовів на суму 3 063 005,96 грн., стосовно юридичних осіб 67 позовів на суму 1 033 966,61 грн.; пред'явлено до виконання ВДВС виконавчих документів на суму 13 271 666,30 грн.(т.1 а.с.70-73);

- відповідач сплатив суму боргу добровільно у зв'язку з чим позов не пред'являвся;

- вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня;

- з відповідача стягнуто 35 774,54 грн. інфляційних втрат та 27 492,15 грн. 3% річних, що відповідно до закону компенсує втрати позивача, що виникли у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань відповідачем;

- збитки відповідача у 2012 році склали 193 446 грн., а у 1 кварталі 2013р. - 96 624 грн.

- позивач за 2012 рік має збитки у сумі 10 271 185 грн. Однак фінансовий стан, в якому знаходиться позивач, виник не лише з дій відповідача, а й інших суб'єктів господарювання з якими у позивача укладені договори.

З урахуванням даних обставин колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 60%, стягнувши з відповідача 55 805,92 грн. пені та 68 454,41 грн. штрафу.

Таким чином, у зв'язку з тим, що господарський суд не дав належної оцінки всім доказам, які були надані сторонами, без будь-якого мотивування не прийняв до уваги майновий стан позивача апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. а рішення господарського суду зміні.

Витрати з судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно її задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2013 року у справі № 904/4884/13 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська обл..,м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького. 6, ЄДРПОУ 20077720) 27 492,15грн.3% річних, 35774,54 грн. інфляційних втрат, 55 805,92грн. пені, 68 454,41 грн. штрафу, 7478,34 грн. судового збору за подачу позову та 1 241,56 грн. за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 10.10.2013р

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха