Постанова № 34019679, 02.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 918/798/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Розізнана І.В. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Кобилінський Б.О., довіреність в справі

відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.13 р.

у справі № 918/798/13 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 37 976,99 грн.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року у справі №918/798/13 внесено зміни до складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б.. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Олексюк Г.Є.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.07.13р. по справі №918/798/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення в сумі 37 976,99 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" 18 740 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 26 коп. основного боргу та 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 07 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки відповідач не виконав покладені на нього обов'язки по розрахунку за суборенду приміщення, матеріали справи не містять доказів погашення основної суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 18 740 грн. 26 коп. є обгрунтованими та підлягають до задоволення; з урахуванням положень статтей 253 - 255, 258 та 260 ЦК України вбачається, що спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені нарахованої за період 2010 - 2011 років в розмірі 16 866 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп. закінчився в 2012 році, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 29 травня 2013 року, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 16 866 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп. слід відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" 18 740 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 26 коп. основного боргу та 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 07 коп. судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення в частині задоволення позову є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням матеріальних та процесуальних норм, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, що призвело до необгрунтованого, неправового та невірного висновку суду про часткове задоволення позову.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що рішення суду у даній справі прийняте без залучення посвідчених належним чином копій та без огляду оригіналів документів, чим порушив норми процесуального права.

Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем копії рахунків та односторонніх актів не є документами які б безспірно засвідчували викладений в них факт чи обставину. Зважаючи, що всі вище викладені документи виготовлені та підписані лише позивачем вони виражають виключно позицію позивача до обставин щодо яких вони складені.

Більше того, правове регулювання правовідносин сторін, зокрема, положення Договору, не передбачають складання односторонніх документів, зокрема, актів які б мали обов'язковий характер для контрагента та безспірно засвідчували яку б не будь обставину.

Також, скаржник зазначає, що лише окремі рахунки, зокрема на сплату експлуатаційних витрат та комунальних платежів, виставлені відповідно до умов договору зобов'язують відповідача у визначеному порядку.

Тобто зобов'язання відповідача по відшкодуванню експлуатаційних витрат за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року на загальну суму 4465,16 грн. та відшкодування комунальних платежів за жовтень, листопад, грудень 2010 року на загальну суму 365,14 грн. не виникло в установленому Договором порядку, відповідачем не було допущення прострочення, а право, за захистом якого позивач звертається до суду, на момент звернення не порушене.

Поряд з цим, відповідно до п.30.3 Договору - договір достроково припиняє свою дію у разі непогашення суборендарем заборгованості перед орендарем по оплаті орендної плати, Експлуатаційних витрат, внесенню і до внесенню (поповненню) Гарантійного платежу, по сплаті інших Платежів, передбачених цим Договором, впродовж більше 30 (тридцяти) днів з моменту виникнення такої заборгованості.

Вказане договірне положення погоджене сторонами та не скасоване в установленому порядку є однозначне, має автоматичний характер та не допускає подвійного трактування .

Фактично, умова у п. 30.3 Договору погоджена сторонами та означає автоматичне припинення договору при наявності будь-якої заборгованості тривалістю більше 30 днів, що по закінченню тридцяти днів виключає правомірність та можливість виникнення та існування обов'язку по сплаті орендних експлуатаційних та інших платежів за таким припиненим договором.

Таким чином, на думку скаржника, будь які вимоги позивача пов'язані з обставинами користування відповідачем орендованим приміщенням після припинення договору мають позадоговірний характер.

У письмовому відзиві від 13.08.2013р. №01 на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2013 року заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.07.2013р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судовому засіданні 02.10.2013 року доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.07.2013р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2009 року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісовий Затишок" видане Свідоцтво про право власності №1109-р на нерухоме майно (далі - Свідоцтво), а саме на будівлю торгового комплексу площею 8972,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 26. (а.с.133).

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на підставі вказаного Свідоцтва Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на будівлю торгового комплексу площею 8972,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 26, за реєстраційним номером 18577161 (а.с.134).

01 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісовий Затишок" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідльністю "Есвалда" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №А08011090 (далі - договір оренди) (а.с.121-125).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування нежиле приміщення загальною площею 8972,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 26.

Підпунктом 8.2.5. договору оренди визначено, що орендар має право здавати приміщення, що орендується в суборенду.

11 листопада 2009 року між ТОВ "Есвалда" (далі - орендар) та ФОП ОСОБА_2 (далі - суборендар) було укладено договір суборенди №А081111902 (далі - договір) (а.с.11-26).

Відповідно до ст. 2 договору, орендар зобов'язується передати суборендареві в тимчасове платне користування приміщення в будівлі Торгового центру, а суборендар зобов'язується прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендарю на умовах передбачених даним договором.

Приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на "другому" поверсі Торгового центру за № 2.29. Площа приміщення складає 44, 9 кв.м. (ст.3 Договору).

Згідно з ст. 5 договору орендар зобов'язаний передати приміщення суборендареві, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в суборенду в день Дата відкриття, про що сторони складають акт приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін. Дата відкриття визначається орендарем.

Строк договору становить сімсот тридцять календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання акту приймання-передачі приміщення і закінчується в останній день строку, визначеного цим пунктом договору (ст. 7 Договору).

Відповідно до ст. 9 договору, суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором.

Орендна ставка за цим договором на перший, другий та третій місяці орендного користування приміщенням складає: 80 гривень 00 копійок за 1 квадратний метр щомісячно.

Орендна ставка за цим договором, починаючи з четвертого місяця орендного користування приміщенням складає: 80 гривень 00 копійок за 1 квадратний метр щомісячно.

Якщо інше не передбачено цим договором, орендна плата сплачується суборендарем авансом, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Нарахування орендної плати починається з дня дати відкриття приміщення орендаря (обумовленої дати двома сторонами), що підтверджується актом приймання-передачі і закінчується в день підписання акту повернення приміщення з оренди, відповідно до п. 31.2. ст. 31 договору.

Суборендар зобов'язаний сплатити орендареві гарантійний платіж в сумі 4310,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 718,40 грн. в строк до 31 січня 2010 року.

Розмір експлуатаційних платежів за один місяць визначається як сума в гривнях, що визначається за формулою яка вказується в договорі.

Перелік експлуатаційних платежів наводиться в Додатку №4 до цього договору.

Комунальні платежі розраховуються згідно Додатку №5 до цього договору.

Суборендар відшкодовує вартість комунальних платежів та експлуатаційних витрат, відповідно до рахунків, виставлених орендарем на протязі п'яти днів з моменту отримання відповідних рахунків.

Згідно ст. 11 договору, суборендар сплачує орендареві платежі у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок орендаря.

Всі платежі здійснюються в національній валюті України - гривні.

Зобов'язання по здійсненню платежів вважаються виконаними належним чином коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру конкретного платежу, отримані на рахунок орендаря.

Статтею 30 Договору визначено, що цей договір укладений під скасувальною умовою, а саме, - він достроково припиняє свою дію у разі непогашення суборендарем заборгованості перед орендарем по оплаті орендної плати, експлуатаційних витрат, внесенню і довненсенню (поповненню) гарантійного платежу, по сплаті інших платежів, передбачених цим договором, впродовж більше 30 (тридцяти) днів з моменту виникнення такої заборгованості.

Цей договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальною умовою.

Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтиском печатки орендаря.

На виконання умов договору, 15 січня 2010 року було складено акт прийому-передачі приміщення в суборенду (далі - акт) (а.с.39).

Відповідно до умов акту орендар та суборендар склали акт про те, що відповідно до договору орендар передав, а суборендар прийняв належне приміщення, загальною площею 44,9 кв.м. яке знаходиться на "другому" поверсі Торгового центру "NOVUS", секція 2.29, що позначено на витязі з плану Торгового центру Додаток № 1 до договору.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтиском печатки орендаря.

В подальшому, 01 березня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися, що орендна плата за березень та квітень 2010 року складає 20 грн. 00 коп. за 1 кв.м. помісячно (а.с.114).

01 травня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися, що орендна плата за користування приміщенням з 01 травня 2010 року по 30 червня 2010 року включно складає 120 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 липня 2010 року і до кінця дії договору оренди плата складає 96 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно (а.с.114).

01 червня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 вересня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору сторони домовились викласти в наступній редакції: 9.12.2. з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. З 01 вересня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 30 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 6 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно (а.с. 116).

01 вересня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 01 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору, викладено його в наступній редакції: 9.12.2. з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. З 01 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 30 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 6 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно (а.с. 117).

01 жовтня 2010 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду № 5 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися змінити п.п. 9.2.4. п. 9.2. розділу 9 договору та викласти його в наступній редакції: 9.2.4 з 01 жовтня 2010 року по 24 жовтня 2010 року включно орендна плата за користування приміщенням складає 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. щомісячно. З 25 жовтня 2010 року і до кінця дії договору орендна плата складає 96 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 16 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно. Підпункт 9.12.2 п. 9.12 розділу 9 договору, викласти його в наступній редакції: 9.12.2. з 01 жовтня 2010 року по 24 жовтня 2010 включно, експлуатаційні послуги за користування приміщенням складають 120 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 20 грн. 00 коп. З 25 жовтня 2010 року і до кінця дії договору експлуатаційні послуги складають 30 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ 5 грн. 00 коп. за один метр квадратний щомісячно (а.с.118).

Зазначені вище додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтиском печатки орендаря.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату:

- від 15 вересня 2010 року № 4151 на суму 1 093 грн. 32 коп.;

- від 15 жовтня 2010 року № 4638 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 15 листопада 2010 року № 5160 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 15 грудня 2010 року № 5462 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 5382 на суму 79 грн. 68 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 6007 на суму 195 грн. 99 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 6104 на суму 89 грн. 47 коп.;

- від 15 вересня 2010 року № 4152 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 жовтня 2010 року № 4639 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 листопада 2010 року № 5161 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 15 грудня 2010 року № 5752 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

та акти надання послуг:

- від 31 жовтня 2010 року № 4859 на суму 1 093 грн. 22 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5386 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 5919 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 січня 2011 року № 322 на суму 4 310 грн. 40 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 5035 на суму 79 грн. 68 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5633 на суму 195 грн. 99 коп.;

- від 31 грудня 2010 року № 6019 на суму 89 грн. 47 коп.;

- від 31 жовтня 2010 року № 4652 на суму 424 грн. 16 коп.;

- від 30 листопада 2010 року № 5375 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від31 грудня 2010 року № 5934 на суму 1 347 грн. 00 коп.;

- від 31 січня 2011 року № 308 на суму 1 347 грн. 00 коп. (а.с.40-61).

Позивачем як доказ надсилання відповідних рахунків для відповідача надано копію фіскального чеку № 3471 від 23 квітня 2013 року (а.с. 63) та опис вкладення у цінний лист (а.с.64-65).

Також, відповідачем надано акт звіряння взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА" і ОСОБА_2, який судом не приймається як належний доказ, оскільки останній підписаний та скріплений печаткою лише Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВАЛДА". Крім того, у акті розрахована заборгованість за реалізацію товарів і послуг, а не за аренду приміщення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір суборенди №А081111902 від 11.11.2009 року.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору суборенди орендар (позивач) передав, а суборендар прийняв належне приміщення, загальною площею 44,9 кв.м. яке знаходиться на "другому" поверсі Торгового центру "NOVUS", що підтверджується акт приймання-передачі (а.с.39).

Абзацом 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 9 Договору суборенди встановлено, що якщо інше не передбачено цим договором, орендна плата сплачується суборендарем авансом, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. Розмір експлуатаційних платежів за один місяць визначається як сума в гривнях, що визначається за формулою яка вказується в договорі. Перелік експлуатаційних платежів наводиться в Додатку №4 до цього договору. Комунальні платежі розраховуються згідно Додатку №5 до цього договору. Суборендар відшкодовує вартість комунальних платежів та експлуатаційних витрат, відповідно до рахунків, виставлених орендарем на протязі п'яти днів з моменту отримання відповідних рахунків.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо виконання відповідачем у встановлені строки зобов'язання, передбачені договором суборенди по сплаті орендної плати, комунальних платежів та експлуатаціних витрат за жовтень 2010 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі за жовтень 2010 року в сумі 798,76 грн., комунальних платежів за жовтень 2010 року в сумі 79,68 грн. та експлуатаційних витратах в сумі 424,16 грн.

За приписами ч. 2 ст. 2012 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Статтею 30 договору суборенди визначено, що цей договір укладений під скасувальною умовою, а саме, - він достроково припиняє свою дію у разі непогашення суборендаерм заборгованості перед орендарем по оплаті орендної плати, експлуатаційних витрат, внесенню і довненсенню (поповненню) гарантійного платежу, по сплаті інших платежів, передбачених цим договором, впродовж більше 30 (тридцяти) днів з моменту виникнення такої заборгованості.

Відповідно до п. 30.1. договору суборенди, цей договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальною умовою.

Згідно ст. 9 договору суборенди суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування приміщенням в розмірах і в терміни, визначені цим договором. Якщо інше не передбачено цим договором, орендна плата сплачується суборендарем авансом, не пізніше 25 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

В силу ст. 9 договору суборенди, суборендарем (відповідачем) до 25.09.2010 року мала бути сплачена орендна плата за користування орендованим приміщенням.

Таким чином, оскільки суборендарем не сплачена орендна плата за жовтень 2010 року до 25.09.2010 року, отже заборгованість по орендній платі за жовтень згідно договору суборенди виникла в суборендаря (відповідача) 26.09.2010 року,

В матеріалах справи відсутні докази погашення впродовж 30 (тридцяти) суборендарем заборгованості перед орендарем по оплаті орендної плати за жовтень 2010 року.

Таким чином, договір суборенди № А081111902, укладений між ТОВ "Есвалда" (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (суборендар) 11 листопада 2009 року, припинив свою дію 26.10.2010 року.

Враховуючи, що договір суборенди припинив свою дію 26.10.2010 року, у позивача не має законних підстав нараховувати та пред'являти до стягнення відповідачу орендну плату, експлуатаційні витрати за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальні платежі за листопад, грудень 2010 року.

На зазначені вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Рішення місцевого суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційних витратах за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальних платежах за листопад, грудень 2010 року наведеним вимогам не відповідає.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційних витратах за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальних платежах за листопад, грудень 2010 року, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з прийняттям у цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційних витратах за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальних платежах за листопад, грудень 2010 року, слід відмовити.

Щодо відмови в стягненні пені в розмірі 1 768 грн. 24 коп. та штрафу в розмірі 215 грн. 50 коп. за насвоєчасну оплату орендної плати, комунальних платежів та експлуатаційних витрат за жовтень 2010 року (а.с.66), то судова колегія погоджується в цій частині з висновком місцевого суду про відмову у зв'язку із пропуском строку позовної давності, з огляду на таке.

Порядок обчислення строків позовної давності встановлюється матеріальним правом, адже позовна давність є категорією матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Матеріали справи містять заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу) (а.с.92-93).

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Так, статтями 253 - 255 ЦК України визначено, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Таким чином, з урахуванням положень статтей 253 - 255, 258 та 260 ЦК України вбачається, що спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення пені та штрафу нарахованих за жовтень 2010 року в розмірі 1 983 грн. 74 коп. закінчився в 2012 році, тоді як позивач звернувся з даним позовом до суду 29 травня 2013 року, тобто з пропуском строків позовної давності.

Щодо нарахування пені в сумі 15097,99 грн. та штрафу в сумі 2155,09 грн за насвоєчасну оплату орендної плати за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, комунальних платежів за листопад, грудень 2010 року та експлуатаційних витрат за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, то судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Як обгрунтовувалось вище, у зв'язку із укладенням договору суборенди під скасувальною умовою, договір суборенди № А081111902, укладений між ТОВ "Есвалда" (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (суборендар) 11 листопада 2009 року, припинив свою дію 26.10.2010 року, а отже у позивача відсутні підстави нараховувати та пред'являти до стягнення відповідачу орендну плату, експлуатаційні платежі за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року та комунальні витрати за листопад, грудень 2010 року.

З наведеного випливає, що з 26.10.2010 року у відповідача не було обов'язку сплачувати орендну плату, експлуатаційні платежі та комунальні витрати, а отже не мало міце і прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю прострочення відповідачем виконання зобов'язання по оплаті орендної плати, експлуатаційних платежів за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року та комунальних витрат за листопад, грудень 2010 року, у позивача відсутні підстави нараховувати та пред'являти до стягнення відповідачу пеню та штраф за прострочення виконання зобов'язання за вказані періоди.

Відповідно до абзацу 5 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року N 7 (із змінами та доповненнями), не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Оскільки, помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 16 866 грн. 23 коп. та штрафу в розмірі 2 370 грн. 59 коп., то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення в цій частині. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови зазначив власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Беручи до уваги все вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області в частині задоволення позову про стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційних витратах за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальних платежах за листопад, грудень 2010 року, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з прийняттям у цій частині нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, експлуатаційних витратах за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, комунальних платежах за листопад, грудень 2010 року, слід відмовити, у зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції від 15.07.2013 року та прийняттям судовою колегією в цій частині нового судового рішення по справі №918/798/13, відповідно до ст. 49 ГПК України здійснено перерозподіл судових витрат, зокрема судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.07.2013 року у справі №918/798/13 скасувати частково в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" 18 740 грн. 26 коп. основного боргу та 849 грн. 07 коп. судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення: "Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" (04655, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 78, ідентифікаційний код 36047855) основний борг по орендній платі за жовтень 2010 року в сумі 978,76 грн., комунальні платежі за жовтень 2010 року в сумі 79,68 грн., експлуатаційні витрати за жовтень 2010 року в сумі 424,16 грн.

В стягненні основного боргу по орендній платі за листопад, грудень 2010 року січень 2011 року в сумі 12 931,20 грн., експлуатаційних витрат за період листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року в сумі 4 041, 00 грн., комунальних платежів в сумі 285,46 грн. за період листопад грудень 2010 року відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" (04655, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 78, ідентифікаційний код 36047855) судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 67,10 грн."

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Есвалда" (04655, місто Київ, вулиця Межигірська, будинок 78, ідентифікаційний код 36047855) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 826,70 грн.

3. Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Олексюк Г.Є.