Постанова № 34019645, 07.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 909/712/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Краєвська М.В.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" б/н від 23.08.2013 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року

у справі № 909/712/13 (суддя Ткаченко І.В.)

за позовом Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави

в особі Фонду державного майна України

в особі відкритого акціонерного товариства "Оріана",

м. Калуш Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий

розважальний комплекс "Меркурій" , м. Калуш Івано-Франківська область

про стягнення 79 785 грн. 29 коп. заборгованості за договорами оренди

нежитлових приміщень

за участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю.І.(прокурор відділу Прокуратури Львівської області- посвідчення №020325 від 24.10.2012 року)

від позивача -1: не з'явився

від позивача -2: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" відкладено. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року у склад судової колегії для розгляду справи № 909/712/13 замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Краєвську М.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року у справі №909/712/13 (суддя Ткаченко І.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" на користь ВАТ "Оріана" 59 190 грн 86 коп. заборгованості по орендній платі за Договором оренди № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002 р.; стягнуто з ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" на користь ВАТ "Оріана" 2 438 грн. 58 коп. заборгованості по орендній платі та 39 грн. 57 коп. пені за Договором оренди № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009 р.; стягнуто з ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" в доход Державного бюджету 1 329 грн. 77 коп. судового збору та стягнуто з ВАТ "Оріана" в доход Державного бюджету 390 грн. 73 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами існували договірні правовідносини щодо оренди приміщень за Договором оренди № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002 р. та Договором оренди № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009 р., зобов'язання по яких відповідачем виконані не у повному обсязі, у зв'язку з чим у ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" утворилася заборгованість, доказів погашення якої та пені, відповідно, станом на день розгляду спору суду не подано.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що нарахована позивачем за договором № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002 р. заборгованість в сумі 18 116 грн 28 коп. не знайшла свого підтвердження, оскільки зазначена сума заборгованості виникла в результаті одностороннього завищення позивачем розміру орендної плати без відповідного погодженого між сторонами внесення змін до умов договору оренди, з чим також погодився представник позивача у судовому засіданні у суді першої інстанції. Таким чином, місцевим господарським судом в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.08.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 23 грн. 31 коп. та прийняти в цій частині нове рішення яким у позові відмовити, оскільки вважає, що рішення суду в частині стягнення пені є необґрунтованим та незаконним, а також прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, скаржник покликається на те, що з урахуванням норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з відповідача підлягала стягненню пеня в розмірі 16, 26 грн., а не 39, 57 грн.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Відкрите акціонерне товариство "Оріана" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені є законним та обґрунтованим, відтак просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013 року залишити без змін.

В дане судове засідання прибув прокурор, який висловив свої доводи і міркування щодо питань, які виникли у ході судового засідання.

Позивач, ВАТ «Оріана», явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить підпис уповноваженого представника позивача Кондратова А.П. на повідомленні Львівського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи.

Відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р.

Враховуючи ту обставину, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора у даному судовому засіданні та представника позивача у попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013р. у справі № 909/712/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01 листопада 2002р. між ВАТ "Оріана" (Орендодавець) та ТзОВ "Готель "Меркурій" (Орендар) укладено Договір оренди № 341-юр-0642 (а.с. 15-16) (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове користування будинок для гостей "Меркурій" в м. Калуш по вул. Чорновола, 52.

Відповідно до п. 2.1. Договору термін оренди встановлюється з 01 листопада 2002 р. до 31 грудня 2012р.

У відповідності до п. 2.2 Договору якщо жодна з Сторін в термін за один місяць до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на один рік.

Згідно з п. 3.1. Договору передача майна Орендарю здійснюється в 5 денний термін з дня набуття чинності цього Договору на підставі акту прийому-передачі, складеному відповідно до переліку майна, що передається в оренду (додаток № 1 до цього Договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, що визначається відповідно до розрахунку орендної плати (Додаток №2), який є невід'ємною частиною цього Договору. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця.

Відповідно до п. 4.3. Договору розмір орендної плати може переглядатися сторонами протягом терміну оренди за згодою сторін.

Згідно з п. 6.1. Договору орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.

Поряд з цим встановлено, що 01 вересня 2008р. між ВАТ "Оріана" (Орендодавець) та ТзОВ "Готель "Меркурій" (Орендар) укладено Угоду про внесення змін до Договору від 01.11.2002р. № 341-юр-0642 (а.с. 28), відповідно до умов якої визначено розмір орендної плати з 01 вересня 2008р. в сумі 7 220 грн.

(п. 1).

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати більше Сторонами не змінювався.

Документальними доказами у справі встановлено, що 09 лютого 2012р. між ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" (Орендар) та ВАТ "Оріана" (Орендодавець) укладено Додаткову угоду до Договору № 341-юр-0642 від 01.11.2002р. (а.с. 34), відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди змінити по тексту всього Договору назву, а саме ТзОВ «Готель «Меркурій» на ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій".

Крім цього, 01 липня 2012 р., між ВАТ "Оріана" (Орендодавець) та ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" (Орендар) укладено Угоду про внесення змін до Договору від 01.11.2002р. № 341-юр-0642 (а.с. 36), відповідно до умов якої сторони внесли зміни до розділу 4 Договору оренди № 341-юр-0642 та визначили, що окрім орендної плати, орендар проводить відшкодування орендодавцю суми земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, відповідно до розрахунків, що є додатками до договору оренди.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду справи в суді Договір оренди від 01.11.2002р. № 341-юр-0642 являється діючим і продовжує діяти до 31 грудня 2013 р.

Також, документальними доказами у справі встановлено, що протягом дії Договору оренди від 01.11.2002р. № 341-юр-0642 у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, що за розрахунком позивача становить 77 307 грн 14 коп.

Документальними доказами у справі встановлено, що 15 квітня 2009р. між ВАТ "Оріана" (Орендодавець) та ТзОВ "Готель "Меркурій" (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 341-юр-1285 (надалі - Договір № 341-юр-1285) (а.с. 40), відповідно до умов Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитловим приміщенням (побутівка вагонного типу "В") інв. № 7924, яке знаходиться на базі відпочинку в с. Вістова.

Розділом 2 Договору № 341-юр-1285 визначено розмір та порядок оплати орендної плати за користування зазначеним предметом оренди, зокрема, вказано, що за перший місяць орендна плата становить 150 грн з урахуванням ПДВ, а за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції у поточному місяці. Також орендар зобов'язаний сплачувати й комунальні послуги.

Відповідно до п. 2.4. Договору № 341-юр-1285 за несвоєчасне внесення платежів, встановлених даним договором, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми місячної орендної плати та комунальних послуг за кожен день прострочки платежу.

Поряд з цим, 01 листопада 2011р. між ВАТ "Оріана" (Орендодавець) та ТзОВ "Готель "Меркурій" (Орендар) укладено Угоду про внесення змін до договору від 15.04.2009р. №341-юр-1285 (а.с. 42), відповідно до умов якої орендну плату Орендар вносить на рахунок орендодавця до кінця поточного місяця на підставі виставлених рахунків, а термін оренди встановлюється в один рік та продовжується на той самий термін й на тих самих умовах, якщо будь-хто із сторін не заявить про свій намір припинити дію Договору.

09 лютого 2012р. між ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" (Орендар) та ВАТ "Оріана" (Орендодавець) укладено Додаткову угоду до Договору № 341-юр-1285 від 15.04.2009р. (а.с. 43), відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди змінити по тексту всього Договору назву, а саме ТзОВ «Готель «Меркурій» на ТзОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій".

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії Договору оренди від № 341-юр-1285 від 15.04.2009р. у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, що за розрахунком позивача становить 2 438 грн. 58 коп., а тому у зв'язку із виникненням цієї заборгованості позивач нарахував відповідачу 39 грн. 57 коп. пені.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що 05 квітня 2013р., позивач надіслав відповідачу претензію № 474 від 05.04.2013р. (а.с. 53) із вимогою про погашення заборгованості по орендній платі в сумі 74 745,82 грн., проте відповіді на зазначену претензію відповідач не надав.

Предметом даного спору є вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за укладеними між сторонами Договором оренди № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002р. та Договором оренди № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009р.

Позов мотивовано тим, що в порушення умов Договорів, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі перераховував орендні платежі та компенсацію за комунальні послуги, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість на загальну суму 79 785,29 грн., з яких 77 307,14 грн. заборгованість за Договором оренди № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002 р., 2 438,58 грн. заборгованість та 39,57 грн. пеня за Договором оренди № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009 р.

В свою чергу, відповідач на час розгляду справи доказів виконання зобов'язань в повному обсязі по вищезазначених Договорах до суду не подав.

Проте, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що в результаті одностороннього завищення позивачем розміру орендної плати без відповідного й погодженого між сторонами внесення змін до умов договору оренди, нарахована позивачем за Договором № 341-юр-0642 від 01 листопада 2002 р. заборгованість в сумі 18 116 грн. 28 коп. є необґрунтованою. Тому враховуючи наведене, а також пояснення представників сторін у судовому засіданні (протокол судового засідання від 13.08.2013р. а.с. 106) в суді першої інстанції, господарським судом Івано-Франківської області в цій частині позову відмовлено.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням пояснень представників сторін у судовому засіданні (протокол судового засідання від 13.08.2013р. а.с. 106) в суді першої інстанції, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 59 190 грн. 86 коп. за договором № 341-юр-0642 від 01 листопада 20002 р. та в сумі 2 438 грн. 58 коп. за договором № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009 р.

При цьому, наведене підтверджується Актами проведеної між сторонами звірки розрахунків та не заперечується представниками сторін в ході розгляду справи.

Одночасно, перевіривши доводи апеляційної скарги встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача пеню в сумі 39 грн. 57 коп. на підставі п. 2.4. Договору № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009р.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, та враховуючи положення п. 2.4. Договору № 341-юр-1285 від 15 квітня 2009р. судом першої інстанції задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 39 грн. 57 коп. пені.

У апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що спірні правовідносини щодо стягнення пені регулюються нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому розрахунок пені слід проводити з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України. Відтак, доводи скаржника в цій частині обґрунтовані.

З довідки-рахунку (а.с. 45), поданої суду ВАТ «Оріана» вбачається, що позивач нараховує штрафні санкції (пеню) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період починаючи з 05.12.2012р. до 29.05.2013р.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідач у відповідності до п. 2.2. Договору № 341-юр-1285 (зі змінами внесеними Угодою від 01.11.2011р.) зобов'язаний вносити орендну плату на рахунок ВАТ «Оріана» до кінця поточного місяця на підставі виставлених рахунків. З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури виставлялися (а.с. 46-48).

Проте, враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови укладеного між сторонами Договору позивач має право нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період, починаючи з 01.01.2013р. (наступного дня після кінця поточного місяця) до 29.05.2013р. (дня заявлених вимог, визначених у довідці-рахунку а.с. 45).

Таким чином, з огляду на викладене та здійснивши перерахунок пені за період з 01.01.2013р. по 29.05.2013р., з 01.02.2013р. по 29.05.2013р., з 01.03.2013р. по 29.05.2013р., з 01.04.2013р. по 29.05.2013р. та з 01.05.2013р. по 29.05.2013р., колегія суддів встановила, що розмір пені нарахованої за шість місяців прострочення складає 39,73 грн., проте, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 39,57 грн. пені. Відтак, враховуючи межі позовних вимог, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39,57 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по Договору № 341-юр-1285 від 15.04.2009р.

За таких обставин покликання апелянта на неправильне обрахування розміру пені та необхідність скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області в частині стягнення такої в сумі 23,31 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013р. у справі № 909/712/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" б/н від 23.08.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на

скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складений 10.10.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Михалюк О.В.