Постанова № 34019636, 03.10.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. Справа № 914/709/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу департаменту економічної політики Львівської міської ради від 18.05.2013 р. № 1104- вих.-632

на ухвалу господарського суду Львівської області від 29.04.2013 року

про припинення провадження у справі № 914/709/13-г

за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради,

до відповідача Мачеус Оксани Василівни, м. Львів

третя особа-1 - департамент економічної політики Львівської міської ради,

третя особа-2 - Галицька районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова,

третя особа-3 - інспекція Державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області

про зобов'язання до вчинення дій

за участю представників сторін:

від позивача - Пітецька Н.О.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи-1 - Гнатковська М.І.,

від третіх осіб -2, -3 - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. припинено провадження у справі №914/709/13-г (суддя Козак І.Б.) за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (позивач, надалі - Галицька районна адміністрація ЛМР) до Мачеус Оксани Василівни (відповідач), за участю третіх осіб: департаменту економічної політики Львівської міської ради (третя особа-1, надалі - ДЕП ЛМР), Галицької районної санітарно-епідеміологічної станції м.Львова, інспекції Державно архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про зобов'язання відповідача припинити діяльність кафе «Арт-Кафе».

Виносячи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позов було подано Галицькою районною адміністрацією ЛМР як суб'єктом владних повноважень, а не суб'єктом господарських правовідносин, а тому, згідно положень ст.17 КАС України, спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на наведене, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ДЕП ЛМР подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та передати справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначив, що даний спір за предметним критерієм є справою господарської юрисдикції та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. вказану ухвалу було скасовано, а справу направлено для розгляду по суті до місцевого господарського суду. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок місцевого господарського суду про непідвідомчість справи господарським судам є помилковим.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013р. постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив з того, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду. Крім того, судом апеляційної інстанції не дано оцінки тому, що позов заявлено до Мачеус О.В. як до фізичної особи, та тому, чи мають спірні правовідносини господарський характер.

Відповідач вимог ухвали суду від 05.09.2013р. не виконав та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач та треті особи -2, -3 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Зважаючи на завершення строку розгляду апеляційної скарги та за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представників відповідача та третіх осіб -2, -3.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Предметом позовної заяви є вимога до Мачеус О.В. про зобов'язання припинити діяльність кафе «Арт-Кафе» у зв'язку із порушеннями законодавства України при функціонуванні кафе та використанні орендованих приміщень, а саме: розміщення відповідачем об'єкта ресторанного господарства без належних дозволів, відсутність погодження асортиментного переліку, відсутність експлуатаційного дозволу оператора потужностей, інші порушення санітарного господарства.

Звертаючись із позовом, Галицька районна адміністрація ЛМР покликалась на ст. 1 ГК України, ст. 246 ГК України, відповідно до якої забороняється здійснення господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, на положення про Галицьку районну адміністрацію та положення про розмежування повноважень між виконавчими органами ЛМР.

Приміщення, які використовуються Мачеус О.В. для розміщення об'єкта ресторанного господарства «Арт-кафе», було передано управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР в оренду фізичній особі-підприємцю Мачеус В.В. на підставі договору оренди №Г-5972-8 від 31.01.2008р.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Пунктами 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10, визначено, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності; під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 ст.3 ГК України).

Статтею 55 ГК України встановлено, що суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається із вступної та прохальної частини позовної заяви (а.с. 7-10), позовні вимоги Галицької районної адміністрації ЛМР заявлені до Мачеус Оксани Василівни, як до фізичної особи та без посилання на докази, які підтверджують її реєстрацію підприємцем. При цьому, ст.12 ГПК України передбачено випадки, коли у господарському судочинстві можуть брати участь фізичні особи, проте спірна ситуація до них не належить.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за предметним складом та характером правовідносин дана справа не підвідомча господарським судам.

Відповідно до ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають, зокрема, із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст.3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є, при цьому, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Як вбачається з довідки з ЄДРПО України серії АА №719386 (а.с. 31), позивач є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, законодавчими актами України передбачено заходи реагування суб'єкта владних повноважень у разі порушення особою правил здійснення господарської діяльності. Так, ч.1 ст.238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання і ліквідацію його наслідків.

Статтями 246, 247 ГК України передбачено можливість обмеження, зупинення діяльності суб'єкта господарювання чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання за порушення закону.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Статтею 183-2 КАС України передбачено порядок припинення юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що вищеназвані нормативно-правові акти встановлюють можливість вжиття позивачем - органом місцевого самоврядування, який діє як суб'єкт владних повноважень, передбачених законодавством заходів щодо відповідача, які випливають з його владних управлінських функцій. Зважаючи на це, спір з такими позовними вимогами підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, звернення Галицькою районною адміністрацією ЛМР з позовом до Мачеус О.В., як до фізичної особи, та вимога про вжиття заходів, які випливають з владних управлінських функцій позивача, виключають можливість розгляду такої позовної заяви в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно застосував п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та припинив провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу господарського суду Львівської області від 29.04.2013р. у справі №914/709/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 09.10.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.