Постанова № 34019551, 08.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9568/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Зеленіна В.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Назарчук Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Українська страхова група"

до Акціонерної страхової компанії "Інго Україна"

про стягнення 4167,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року по справі № 910/9568/13 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, а в частині стягнення суми в розмірі 2442,17 грн. - припинити провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 28.08.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року, в зв'язку із перебування головуючого судді Сітайло Л.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Зеленін В.О.

19 серпня 2013 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року відкладено розгляд справи до 08.10.2013 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року, в зв'язку з виходом головуючого судді Сітайло Л.Г. з лікарняного, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Сітайло Л.Г., судді: Зеленін В.О., Пашкіна С.А.

11 вересня 2013 року від представник позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання 08.10.2013 року представники сторін не з'явилися.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить штамп КАГС про надсилання копій ухвали про відкладення розгляду справи від 28.08.2013 року (а.с. 87), а також заяву представника позивача про розгляд справи у його відсутність, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26 квітня 2012 року між позивачем та ТОВ «Фарма Старт» укладено договір добровільного комплексного страхування № 28-2803-12-00112 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси ТОВ «Фарма Старт» пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Volkswagen Polo 1.6", державний реєстраційний номер АА 0291 КО від страхових ризиків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 31.05.2012 року, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля та автомобіля "Міцубіссі", державний реєстраційний номер ВН3319ВХ, під керуванням Тіторенка І.І., в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2012 року Тіторенка І.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі страхового акту № ПСКА-1683 від 14.06.2012 року та рахунку-фактури №АдСЧТО1462 від 05.06.12 року, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 3820,80 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу "Міцубіссі", державний реєстраційний номер ВН3319ВХ, застрахована відповідачем.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи вищевикладене, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд вважав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують розмір матеріального збитку, а саме звіту автотоварознавчого дослідження. Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 3820,80 грн. що підтверджується платіжним дорученням №6770 від 15.06.2013 року. Колегія суддів зазначає, що вищезазначене платіжне доручення є доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання місцевого господарського суду на приписи ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки здійснення позивачем виплати страхового відшкодування без врахування зносу на користь страхувальника не суперечить приписам вищезазначеної статті, оскільки вищезазначена норма не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором. Крім того, відповідно до розрахунку страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу дорівнює нулю, так як на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 5 років.

До того ж, з врахуванням положень ч.1 ст.990 ЦК України та ст.ст.25,26 Закону України "Про страхування", колегія зазначає, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2013 року по справі № 910/3655/13.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що відповідач частково визнав позовні вимоги та сплатив страхове відшкодування в розмірі 2442,17 грн., колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення скарги, в розмірі 1378,63 грн. (3820,80 грн. - 2442,17 грн.)

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 3% річних та пені за несвоєчасну виплату в порядку регресу, колегією суддів визнано необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня.

В той же час, зазначена норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги приписи ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу в більшому розмірі, ніж у межах фактичних витрат, в зв'язку з чим застосування приписів ст. 625 Цивільного кодексу України є безідстаним.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року по справі № 910/9568/13 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року по справі № 910/9568/13.

Прийняти нове:

Стягнути з Акціонерної страхової компанії "Інго Україна" (01054, м. Київ, вул. Воровського 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 1378,63 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) - страхового відшкодування, в порядку регресу, 569,15 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять) - судового збору за подання позовної заяви та 284,57 грн. (двісті вісімдесят чотири) - за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу, на виконання постанови, доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 910/9568/13 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Зеленін В.О.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2013 року