Постанова № 34019534, 08.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/9715/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Бірова Н.Л.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Підприємства з іноземною інвестицією у формі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фалбі"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 24.07.2013 року.

у справі № 910/9715/13 (суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Хербіон"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фалбі"

про стягнення 21 952, 88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; код 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хербіон" (01135, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16, кімната 319; код 35264475) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 99 коп. 3 % річних та 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн. 26 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Фалбі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.07.2013 року в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 456,99 грн..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 08.10.2013 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хербіон" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 11/10, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) купити лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар) в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних (рахунків-фактур), які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума Договору становить сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними (рахунками-фактурами) протягом періоду дії договору. Умови оплати, ціна, кількість та асортимент товару по даному договору, будуть встановлені за згодою сторін перед замовленням товару, який є в наявності у продавця, і будуть відображатися у видатковій накладній (рахунку-фактурі) (п.п. 1.1, 1.2, 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару формується позивачем відповідно до чинного законодавства України, та встановлюється у національній валюті України. Ціна товару погоджується сторонами при узгодженні заявки і зазначається в видатковій накладній (рахунку-фактурі) на відпуск товару, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок позивача. Термін сплати за товар вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Перехід права власності на товар відбувається після фактичного отримання відповідачем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін (п. 4.3. договору).

Поясненнями позивача та видатковими накладними № скл-001104 від 20.12.2010 року на суму 73885, 11 грн., № скл-001135 від 28.12.2010 року на суму 20219, 41 грн., № скл-000020 від 12.01.2011 року на суму 10065,14 грн., № скл-000035 від 17.01.2011 року на суму 33249, 69 грн., № скл-000054 від 20.01.2011 року на суму 38395, 09 грн., № скл-000123 від 16.02.2011 року на суму 39819,25 грн., № скл-000157 від 28.02.2011 року на суму 17972, 81 грн., № скл-000156 від 28.02.2011 року на суму 17786, 81 грн. та № скл-000231 від 04.04.2011 року на суму 69099, 95 грн., стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 320493, 26 грн.

Після часткової оплати боргу відповідачем сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період 01.04.2011 по 21.06.2012р.р., відповідно до якого станом на 21.06.2012 року заборгованість відповідача склала 39083,11 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і має заборгованість перед позивачем у розмірі 20000, 00 грн.

03.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 20000,00 грн., на яку відповідач не відповів та заборгованість не сплатив.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару у встановлений договором строк та має перед позивачем заборгованість у сумі 20000, 00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № 11/10 від 15.12.2010 року у розмірі 20 000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 456, 99 грн. 3 % річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару обґрунтований та підлягає задоволенню.

3% річних від простроченої суми в зв'язку з простроченням виконання грошового збов"язання не є штрафними санкціями. Відповідно строк позовної давності в один рік на вказані нарахування не розповсюджується.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1495,89 грн. (за період з серпня 2012 року по лютий 2013 року).

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку порушення строків оплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар на умовах, визначених видатковими накладними з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати поставки кожної партії товару, згідно п. 3.3. договору.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом у травні 2013 року з пропуском строку позовної давності встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України в частині вимог про стягнення пені у розмірі 1495, 89 грн. за прострочення оплати поставленого товару, оскільки остання поставка товару відбулась 04.04.2011 року з відстрочкою оплати 30 днів, останнім днем оплати якої є 04.05.2011 року.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню..

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

. Рішення господарського суду м. Києва від 24.07.2013 року у справі № 910/9715/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/9715/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Сітайло Л.Г.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 09.10.2013 року.