Рішення № 34019463, 07.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3037/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів в особі філії «Мостиський райавтодор», м.Мостиська Львівської області

про стягнення 4566,98грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Бобанич Т.М. - представник за довіреністю

від відповідача: Кондрашов Д.І. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» м.Львів до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів в особі філії «Мостиський райавтодор», м.Мостиська Львівської області про стягнення 4566,98грн., з яких 3600,00грн. основного боргу, 277,26грн. пені, 322,52грн. 3% річних та 367,20грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 07.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.09.2013 року. Ухвалою суду від 25.09.2013р. продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 07.10.2013р.

Сторонам роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2013р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, подав заперечення на відзив (вх.№41407/13 від 07.10.2013р.). Ствердив зокрема, що між позивачем та відповідачем - Філією «Мостиський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги Ураїни» в червні 2010 року укладено договір, на виконання умов якого позивачем виконано роботи з проведення паспортизації відходів підприємства та створення реєстрової карти, які прийнято відповідачем без зауважень, що підтверджується підписаним представниками сторін приймально-здавальним актом. Проте, всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, відповідачем виконані роботи не оплачено, відтак виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3600,00грн. Окрім цього, позивачем нараховано 277,26грн. пені, 322,52грн. 3% річних та 367,20грн. індексу інфляції. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2013р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (при супровідному листі вх.№38695/13 від 20.09.2013р.). Зазначив, що позивачем роботи за договором виконано несвоєчасно, з моменту укладення договору вимог по сплаті заборгованості не надходило. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, про що подав відповідну заяву (при супровідному листі вх.№38695/13 від 20.09.2013р.), а також підтримав подану раніше заяву про розтрочення виконання рішення (вх.№40386/13 від 01.10.2013р.).

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (позивач по справі, виконавець за договором) та Філією «Мостиський райавтодор» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір про виконання робіт №10/06/21 від 21.06.2010р., за яким виконавець зобов'язується виконати роботи (надати послуги) з проведення паспортизації відходів підприємства та створення реєстраційної карти у Філії «Мостиський райавтодор», ДП «Львівський облавтодор», за адресою: Львівська обл., м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, 330, а замовник - прийняти надані послуги та провести оплату (п.1.1 договору).

Позивачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано належним чином, що підтверджується приймально-здавальним актом виконаних робіт, підписаним представниками сторін 03.07.2013р. та скріплений їх печатками.

Відповідно до п.3.1 договору, виконання робіт проводиться виконавцем протягом місяця з моменту підписання договору та отримання завдання від замовника на проведення вищеописаних робіт.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того коли саме виконавцем отримано завдання від замовника, а також враховуючи, що роботи за приймально-здавальним актом прийняті без зауважень, судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що ТзОВ «Моноліт-Еко» несвоєчасно виконало роботи, чим порушило умови договору.

Загальна вартість виконаних робіт по акту склала 3600,00грн., що відповідає п.2.1 договору та додатку №1 до договору, в якому сторонами підписано та скріплено печатками протокол погодження договірної ціни на виконання разових робіт (надання послуг).

Відповідно до п.2.2 договору, оплата робіт згідно цього договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Проте, відповідачем у встановлений договором строк виконані за договором роботи не оплачено, внаслідок чого виникла заборгованість перед замовником в розмірі 3600,00грн.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

На підставі ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищенаведені норми законодавства та договору, у зв'язку з відсутністю доказів повної чи часткової сплати заборгованості відповідачем, а також проаналізувавши долучені до матеріалів справи розрахунки, прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 3600,00грн. основного боргу, 322,52грн. 3% річних та 367,20грн. індексу інфляції, обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 277,26грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначено п.6.3 договору, в разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує пеню в розмірі 2% від загальної вартості робіт за кожен день прострочування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України визначено, що зокрема до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Згідно з ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість загальної позовної давності - три роки.

Згідно з ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як визначено у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак ч.5 цієї ж статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи юридичну природу такого виду неустойки як пеня, а саме нарахування її суми за кожен день прострочки виконання зобов'язання окремо протягом визначеного періоду (шести місяців), суд вважає, що право на пред'явлення вимоги про стягнення нарахованої пені за кожен конкретний день прострочення зобов'язання виникає у сторони зі спливом такого дня, а отже позовна давність для кожного дня за який нараховується пеня повинен обчислюватись окремо.

Проаналізувавши умови договору, суд приходить до висновку, що починаючи з 07.08.2010р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а отже з цього дня у позивача виникло право на нарахування пені, відтак перебіг позовної давності до вимог про стягнення неустойки розпочався 08.08.2010р. та сплив до моменту звернення ТзОВ «Моноліт-Еко» до суду із позовною заявою.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та заяву відповідача (при супровідному листі вх.№38695/13 від 20.09.2013р.) про застосування наслідків спливу позовної давності, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 277,26грн. пені слід відмовити.

Розглянувши заяву відповідача (вх.№40386/13 від 01.10.2013р.) про розстрочення виконання рішення суду на 2 роки (24 місяці), беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін та проаналізувавши долучені позивачем документи, суд приходить до висновку про можливість її часткового задоволення в порядку ст.83 ГПК України, шляхом надання розстрочки виконання рішення господарського суду на 2 місяці рівними частинами.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього пропорційно до задоволених вимог, згідно норм ст.49 ГПК України.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що правило ст.49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Мостиський райавтодор» (Львівська область, м.Мостиська, вул. Я.Мудрого, буд.330, код ЄДРПОУ 26231180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (м.Львів, вул.Угорська, буд.14, код ЄДРПОУ 32639930) 3600,00грн. основного боргу, 322,52грн. 3% річних, 367,20грн. індексу інфляції та 1616,06грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення на 2 місяці, шляхом стягнення по 2952,89грн. щомісячно.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.10.2013р.

Суддя Щигельська О.І.