Рішення № 34019407, 08.10.2013, Господарський суд Чернігівської області

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів, пр.Миру, 20 тел.698-166, тел.-факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

08.10.2013 Справа № 927/1182/13

Позивач: Приватне Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ, 49094

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4. м. Чернігів, 14037

Про стягнення 7 177,51 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Супрун Н.С. довіреність №Э.37.7.0.0/Д-413 від 02.11.2011

Від відповідача: не з'явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 7 177,51 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника до суду не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка направлена за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві (м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4.), і яка внесена до єдиного державного реєстру юридичних осіб як місцезнаходження відповідача, повернута без вручення з довідкою відділу поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Ухвала суду про відкладення розгляду справи №927/1182/13 від 01.10.2013року направлена відповідачу на адресу його державної реєстрації (вул.Інструментальна, 4, м.Чернігів, 14037).

Вказана адреса державної реєстрації відповідача (вул.Інструментальна, 4, м.Чернігів, 14037) підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 03.10.2013року (а.с.103).

У відповідності до абзацу 1 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене суд вважає, що направлення відповідачу ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи за адресою, вказаною в позовній заяві (м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4), яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача, є належним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи.

Не з'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.08.2011 р. встановлено, що 18.06.2011 р. о 13 год. 00 хв. Дикун Ростислав Романович, у м.Стрию на об'їзній дорозі, керуючи транспортним засобом марки „Зіл" номерний знак „ВС 80-04 ВН", не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль „ВАЗ" номерний знак „ВС 8456 ВО", який зупинився попереду виконуючи вимогу дорожнього знаку 2.2 „Стоп", внаслідок чого транспортний засіб „ВАЗ" отримав механічні пошкодження, вчинивши такими діями правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Вина Дикуна Р.Р. у вчиненому адміністративному правопорушенні, доведена матеріалами адмінсправи, зокрема протоколом серії ВС1 №185800 та його поясненнями. На нього накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 350,00 грн.

18.06.2011 р. підрозділом Державної інспекції МВС була видана Довідка вх.№10585, якою зафіксовано механічні ушкодження, які були отримані автомобілем ВАЗ д/н ВС 8456 ВО (а.с. 16).

12.07.2011року ТОВ "Експерт-Сервіс" складено звіт №421/11 про оцінку автомобіля з визначення вартості відновлювального ремонту ВАЗ 111740 реєстраційний номер ВС 8456 ВО. Відповідно до вказаного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 7 451,51грн.

Оскільки між Фадєєвим Михайлом Миколайовичем, який керував автомобілем ВАЗ д/н ВС 8456ВО під час ДТП і Закритим Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (найменування якого змінено на Приватне Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", що підтверджується Витягом з Протоколу №1/2011 Загальних зборів Закритого Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" від 27.04.2013року (а.с.43-44)) було укладено договір №LVL6АК08709234 від 23.12.2008р. страхування наземного транспорту, яким застраховано автомобіль ВАЗ д/н ВС 8456ВО в тому числі і від збитків внаслідок ДТП, 20.06.2011р Фадєєв М.М. звернувся із заявою до позивача про виплату страхового відшкодування.

Згідно з п.9 Договору страхування він набирає чинності з 23.12.2008року та діє до 22.12.2009року (але не більше ніж сплачуємий період п.10.1). При бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більше за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного у п.8 цого договору, договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

Згідно з п.10.1 Договору страхування при бажанні страхувальника застрахувати ТЗ на строк, більший на 12 місяців, сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку оплати попереднього платежу і щорічно зменшується згідно зменшення страхової суми (п.1.6). Відповідно до вказаного пункту Договору сплачуємий період: 23.12.2008-22.12.2009, сума оплати 2 520,80грн. з терміном сплати 23.12.2008. При бажанні страхувальника продовжити строк дії договору, страхові платежі оплачуються в наступних роках за цим же графіком-у вказаний в цьому пункті день вказаного місяця, але наступного року. Сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку оплати останнього платежу.

Згідно п.10.5 Договору страхування цей договір набуває чинності з моменту надходження на поточний рахунок страховика повної суми відповідної частки страхового платежу, зазаначеного у п.10.1 цого договору, за вказаними в п.10.2 реквізитами, але не раніш ніж ТЗ буде зареєстрований у відповідних органах державної реєстрації ТЗ згідно Законодавства України.

Відповідно до п.15.19.1 Умов страхування якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування у страхувальника існує заборгованість за кредитним договором, строки виконання якої вже настали, - Страхове відшкодування виплачується вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості.

01.08.2011 р. позивачем складено страховий акт №И-3469, яким визнано, що вказана подія є страховою, розраховано виплати у сумі 7 177,51 грн. на розрахунковий рахунок ПАТ КБ „ПриватБанк".

Платіжним дорученням №5205 від 05.08.2011 р. позивачем перераховано на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" 7 177,51 грн. з призначенням платежу: „Виплата страхового відшкодування Фадеев М.М., ІНН 2588910397 (дог. LVL6AK0870923 від 23.12.2010, акт И-3469 від 01.08.2011) за рахунок погашення кредиту (кар.6754175), без НДС".

Транспортний засіб ЗІЛ д/н ВС 8004 ВН застрахований відповідно до Полісу №АА №1255216, діючого на 18.06.2011р., ліміт по майну - 50 000,00грн., франшиза - 510 грн., що підтверджується Витягом із Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.62).

Згідно ст. 1 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР "Про страхування" (надалі -Закон № 85/96-ВР), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 3 Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон №1961) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 Закону № 1961 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Згідно ч.ч.1.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України:

„1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку."

Згідно ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України:

"Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення."

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

"Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом."

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

"1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі."

Згідно ст.1192 Цивільного кодексу України:

„З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі."

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України:

"Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом."

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року N85/96-ВР, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч.1. ст. 22 Закону №1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, згідно ч.12.1. ст.12 Закону №1961:

"Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту."

Крім того, відповідно до ч.36.6. ст.36 Закону №1961:

"Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування."

Таким чином, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшений на суму франшизи (7 177,51-510).

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню на суму 6 667,51грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс", вул. Інструментальна, 4, м. Чернігів, 14037, код 23498273, на користь Приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", (вул. Набережна Перемоги, 32, м.Дніпропетровськ, 49094, код 33248430, пот/рах №26507050000686), 6 667,51грн. сплаченого страхового відшкодування та 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову - відмовити.

Суддя Ю.В. Федоренко