Рішення № 34019303, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13924/13 02.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 34 947, 01 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лук'яненко А.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення заборгованості за договором поставки № К-412 від 13.09.2012 р. у розмірі 33 972,70 грн., а також 168, 78 грн. - 3 % річних та 805, 53 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13924/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12 та отримані повноважним представником, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» укладено договір поставки № К-412, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти та передавати у власність, а відповідач - приймати та своєчасно оплачувати товари за цінами та в асортименті, зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору товар поставляється за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 4.3. відповідач оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 40 календарних днів з дати поставки товару.

У відповідності до п. 6.3. договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент невиконання зобов'язання від суми заборгованості за весь час затримки.

Даний договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. У випадку якщо після закінчення строку дії договору жодна зі сторін за 20 календарних днів не заявила про бажання розірвати даний договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Як вбачається з наявних у справі документів, за період дії договору № К-412 від 03.09.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 286 857, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, а відповідач оплатив вищевказаний товар на суму 252 854, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс».

Також позивачем надано суду відомості про повернення відповідачем товару на загальну суму 9 153, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № К-412 від 13.09.2012 р. в частині оплати отриманого ним товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 33 972, 70 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс» поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» за договором № К-412 від 13.09.2012 р. на суму 286 857, 30 грн. та здійснення відповідачем оплати товару на суму 252 854, 00 грн.

Крім того, позивач стверджує про повернення йому відповідачем товару на загальну суму 9 153, 00 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються, зокрема, на підставі пояснень представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов'язань за договором № К-412 від 13.09.2012 р. або наявності об'єктивних причин неможливості його виконання не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі документів, та наданих позивачем пояснень, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» за договором № К-412 від 13.09.2012 р. на суму 24 850, 30 грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню на суму 24 850, 30 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна», а також 168, 78 грн. - 3 % річних та 805, 53 грн. - пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум 3 % річних та пені, судом встановлено, що розрахунок позивача не перевищує суму, розраховану судом.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 08.04.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 17.07.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 168, 78 грн., розмір пені за вказаний період - 805, 18 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 24 850, 30 грн. - основний борг, 168, 78 грн. - 3 % річних та 805, 18 грн. - пеня.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 35847906), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Фудс» (04209, м. Київ, вул. Полярна, 14, код ЄДРПОУ 36993630) заборгованість у розмірі 24 850, 30 (двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят грн. 30 коп.) грн., 168, 78 (сто шістдесят вісім грн. 78 коп.) грн. - 3 % річних, 805, 18 (вісімсот п'ять грн. 18 коп.) грн. - пені та 1 271, 37 (одна тисяча двісті сімдесят одна грн. 37 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.