Рішення № 34019255, 30.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2013 р. Справа № 916/1982/13

За позовом: ОСОБА_1;

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок";

2) Реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3;

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - ордер ОД № 068801 від 10.07.2013 року;

від відповідачів: не з'явилися;

від третьої особи: ОСОБА_5 - довіреність від 31.01.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок" та Відділу державної реєстраційної служби в м. Котовськ Одеської області (в подальшому позивачем на вимогу суду було зазначене правильне найменування відповідача), в якій просить визнати недійсними Статут ТОВ «Світанок» від 27.06.2005 р. та Статут ТОВ «Світанок» від 05.06.2007 року, затверджені рішеннями Загальних зборів Учасників Товариства та зобов'язати відділ державної реєстраційної служби в м. Котовськ Одеської області скасувати державну реєстрацію Статуту ТОВ «Світанок» в редакції, затвердженої рішенням державного реєстратора від 08.07.2005р. №15551050001000088 та в редакції, затвердженої державним реєстратором від 08.06.2007р. №15551050005000088.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок проведення загальних зборів товариства та внесення змін до статуту ТОВ «Світанок» від 27 липня 2005 року та 05 червня 2007 року ОСОБА_3 став учасником Товариства та з часткою в 50% в статутному капіталі ТОВ «Світанок».

При цьому, в порушення обов'язків, передбачених п.4.2.2., п.5.2.4. Статуту ТОВ «Світанок», ОСОБА_3 до реєстрації Статуту ТОВ «Світанок» 27.06.2005р. половина частки від суми статутного капіталу - 8595 грн. внесена не була. Крім того, в порушення ч.1 ст.52 Закону України «Про господарські товариства» та п.5.2.5. Статуту ТОВ «Світанок», згідно з нормами яких статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства, ОСОБА_3 частка сумою 17 190 грн. (50% статутного капіталу) ні у 2005-2006 рр., ні в наступні роки, до статутного капіталу так і не була внесена, що підтверджуються довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», виданою генеральному директору ТОВ «Світанок» ОСОБА_1 від 20 червня 2013р.

Як зазначає позивач, наслідком невнесення учасниками вкладів до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства є прийняття загальним зборами учасників рішення про виключення із складу товариства таких учасників та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі або про ліквідацію товариства.

Разом з тим, можливість прийняття рішення відсутня внаслідок належності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рівної кількості голосів - по 50%.

Таким чином, як вважає позивач, на момент розгляду справи статутні документи товариства не відповідають дійсності, так як учасником Товариства ОСОБА_3 не внесена частка до статутного капіталу ТОВ «Світанок». Можливість усунути порушення в статуті ТОВ «Світанок» відсутня, так як потребує згоди ОСОБА_3 на внесення змін до статуту ТОВ, який не приймає участі в управлінні ТОВ «Світанок», чим унеможливлює управління товариством з боку іншого учасника - ОСОБА_1, порушуючи його права як учасника ТОВ «Світанок».

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача позивачем визначено ОСОБА_3.

Враховуючи, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу, приймаючи до уваги, що у разі постановлення судового рішення щодо визнання недійсним статутів та скасування державної реєстрації, рішення господарського суду Одеської області може вплинути на права та обов'язки учасника товариства, суд задовольнив клопотання позивача, залучивши до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

У судовому засіданні 30.09.2013р. позивач позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Світанок» у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений шляхом надсилання ухвали про порушення провадження на його юридичну адресу (а.с.31,37). Крім того, директор підприємства (ОСОБА_1) був повідомлений про час та дату судового засідання (а.с.35,50).

Представник відповідача Реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з'явився, надіславши до суду відзив (а.с.59-60), в якому проти позову заперечував, посилаючись на цілковиту правомірність своїх дій.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у раніше поданих суду поясненнях (а.с.42-43). Представник третьої особи вважає поданий позов надуманим, необґрунтованим та поданим з метою перешкоджання розгляду інших справ, в тому числі кримінальних, стосовно ОСОБА_1 як Генерального директора ТОВ «Світанок».

В обґрунтування заперечень зазначає, що ТОВ «Світанок» було зареєстровано 30.10.1998 року. Згідно Статуту, затвердженого Протоколом зборів Учасників №1 від 07.09.1998 р., статутний фонд ТОВ «Світанок» становив при створенні підприємства 34 380,00 грн.

Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 02.11.2010р. статутний капітал ТОВ «Світанок» на дату державної реєстрації підприємства становить 34 380,00 грн. і, відповідно, був сплачений в повному обсязі на дату державної реєстрації ТОВ «Світанок».

Крім того, у матеріалах господарської справи №5017/3597/2012 про визнання ТОВ «Світанок» банкрутом є Лист Головного управління статистики в Одеській області №05-02-40/844 від 25.12.12 р., в якому вказано, що ТОВ «Світанок» було подано річну фінансову звітність за 2011 рік та додано копію цієї звітності. Згідно поданої звітності статутний капітал ТОВ» Світанок» сплачений в повному обсязі (так як графа «Неоплачений капітал» є незаповненою) і становить 34 380,00 грн.

Представник третьої особи вказує, що оскільки частка статутного капіталу у розмірі 50% перейшла до ОСОБА_3 внаслідок переуступки частини статутного капіталу, що було оформлено та зареєстровано належним чином згідно чинного в Україні законодавства, ОСОБА_3 не міг вносити ніяких додаткових коштів до статутного фонду ТОВ «Світанок», оскільки статутний фонд (капітал) ТОВ «Світанок» на час введення ОСОБА_3 до складу Учасників вже був сформований в повному обсязі, а Загальні збори учасників не приймали рішення про збільшення статутного фонду (капіталу) ТОВ «Світанок».

Крім того, представник третьої особи зазначив, що ОСОБА_1 на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, не надано жодного доказу звернення до ОСОБА_3 з проханням прийняти участь у проведенні Загальних зборів ТОВ «Світанок», а також не наведено жодної вимоги законодавства, якій би не відповідав статут ТОВ «Світанок», оскільки навіть факт сплати чи несплати вкладу Учасником не відноситься до порушень, що можуть спричинити недійсність Статуту товариства з обмеженою відповідальністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною другою зазначеної статті ГПК України встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як встановлено судом, позовні вимоги направлені на визнання недійсним статутів відповідача та зобов'язання скасувати їх державну реєстрацію.

Аналізуючи вимоги про визнання недійсним статутів, суд вказує наступне.

У відповідності до приписів ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Так, статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вищезазначених законодавчих вимог позивачем не доведено ані факт невідповідності статуту нормам чинного законодавства, ані факту затвердження його загальними зборами з порушенням компетенції вказаного органу, оскільки будь-яків доказів, що підтверджують недійсність рішень загальних зборів, яким затверджені оскаржувані редакції статутів, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства, і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати у т.ч. примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів.

Як встановлено судом, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження змін до статуту товариства у встановленому чинним законодавством порядку недійсним не визнавалось, що свідчить про його легітимність, а відтак і про відсутність у зв'язку з цим підстав для визнання недійсними нових редакцій статуту.

За змістом п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", що відповідно до статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону "Про господарські товариства", статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

В порушення вимог ст. 33, 34 ГПК України, зазначений юридичний склад позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, що зумовлює відмову у позові в цій частині.

До того ж, як встановлено судом, вимоги позивача, направлені на визнання недійсними статутів, пов'язані з несплатою третьою особою вартості частки у статутному фонді (капіталі) товариства.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи здійснюється в порядку, встановленому статтею 53 Закону України „про господарські товариства".

При цьому, позивачем, з урахуванням наданих ним пояснень щодо порядку переходу прав власності на частку, жодним чином, з посиланням на норми законодавства, не доведено підстави необхідності внесення грошових сум саме до статутного фонду підприємства, а не на користь особи, з власності якої і була відчужена частка, що перейшла до третьої особи по справі - ОСОБА_3 Більш того, позивачем також не зазначено законодавчих підстав недійсності статутів внаслідок несплати учасником товариства вартості частки після реєстрації такого товариства. Натомість, зазначені питання, за думкою суду, як раз врегульовані положеннями ч.3 ст.53 вказаного закону, згідно з якою, відчуженню підлягає тільки „сплачена" частка статутного фонду.

Суд також зазначає, що у випадку наявності грошових зобов'язань сторони, особа, яка вважає свої права порушеними, не позбавлена звернутися до суду за їх захистом.

Оцінюючи вимоги про зобов'язання відділу державної реєстраційної служби скасувати державну реєстрацію Статуту ТОВ «Світанок» в редакції, затвердженої рішенням державного реєстратора від 08.07.2005р. №15551050001000088 та в редакції, затвердженої державним реєстратором від 08.06.2007р. №15551050005000088, суд вказує наступне.

Згідно ст.1. Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, згідно до ч. 1 ст. 6 Закону державний реєстратор території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб.

Приписами абзацу 12 ч. 1 ст. 6 Закону встановлено, що державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Таким чином, приписами ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", визначено спосіб захисту порушених прав.

За вказаних обставин, скасування державної реєстрації змін до статуту є наслідком визнаної судом недійсності змін до Статуту і виконання такого рішення має здійснюватись у порядку, визначеному ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до статуту чинним законодавством не передбачено оскільки існує встановлений законом порядок скасування такої реєстрації.

Доречи, зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 14.09.2009р. №14/621-07.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, господарський суд повинен відмовити в позові.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі із покладенням судових витрат на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення підписано 07.10.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.