Рішення № 34019213, 09.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/75/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2013 Справа № 908/3008/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 35/4604 від 27.08.2013 р.; від відповідача - Жук К.В., довіреність № 708 від 26.07.2013 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/3008/13,

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя (скорочено ПАТ «Запоріжгаз»);

до відповідача: Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя (скорочено ДП «Запорізький облавтодор»);

про стягнення штрафних санкцій

Ухвалою господарського суду від 10.09.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/75/13, справу до розгляду в засіданні призначено на 18.09.2013 р. та в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 02.10.2013 р. та оголошено перерву до 09.10.2013 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ПАТ «Запоріжгаз» подано позов про стягнення з ДП «Запорізький облавтодор» пені в сумі 1614,43 грн., 3% річних в сумі 326,64 грн. та інфляційних в сумі 50,67 грн., всього на суму 1991,76 грн. за прострочення оплати спожитого природного газу у лютому - квітні 2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за отриманий природний газ у лютому - квітні 2012 р. за Договором на постачання природного газу за регульованими тарифом №120649 від 22.12.2011 р. розрахувався з порушенням граничних строків оплати. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 12, 49, 56 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України та умови договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ДП «Запорізький облавтодор», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву з доводами, викладеними у позові не погоджується, оскільки нарахування пені згідно Актів за лютий, березень та квітень 2012 року сплив строк позовної давності, встановлений ст. 258 ЦК України. Крім того, звертає увагу суду на те, що здійснений позивачем розрахунок не відповідає вимогам приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2011 р. між ПАТ «Запоріжгаз» (Постачальник, позивач у справі) та філією «Запорізький дорожньо - експлуатаційна дільниця ДП «Запорізький облавтодор», яка діє від імені відповідача, укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №120649 (надалі Договір №120649), за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору 3120649).

За приписами п.2.6 Договору №120649, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Пунктом 2.7 Договору №120649 сторони погодили, що Постачальник до 5 - го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання - передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу (п. 2.8 Договору №120649).

Відповідно до п. 2.9 Договору №120649, акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатку 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Договору №120649).

Пунктом 4.8 Договору №120649 сторони погодили, що у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до Договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

За приписами п. 5.3.3 Договору №120649, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору №120649, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2012 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін (п. 10.1 Договору №120649).

В позовній заяві позивач зазначає, що у період з лютого по квітень 2012 року за спожитий природний газ відповідач розрахувався лише у серпні 2013 р., що є порушенням вимог Договору №120649.

Стягнення з відповідача пені в сумі 1614,43 грн. 3% річних в сумі 326,64 грн. та інфляційних в сумі 50,67 грн. є предметом спору по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.

За приписами п. 4.6 Договору №120649, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За актами приймання - передачі природного газу за лютий - квітень 2012 року відповідачем повністю сплачено лише 29.08.2013 р., тобто з порушенням строку встановленого п. 4.6 Договору №120649, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору №120649, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Пунктом 2. ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Статтею 267 (п. п. 3, 4) передбачено: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування позивачем пені, яке відображено у відзиві на позовну заяву від 01.10.2013 р.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню в сумі 84,92 грн. (із суми 1869,66 грн. за період з 08.09.2012 р. по 10.09.2012 р.; із суми 5293,38 грн. за період з 08.09.2012 р. по 10.10.2012 р. та з суми 648,75 грн. за період з 08.09.2012 р. по 10.11.2012 р.), оскільки позивачем частково пропущено строк позовної давності. Позов подано 9.09.13 р., тому позивач має право вимагати сплатити пеню в рамках річного строку позовної давності, тобто з 8.09.2012 р. При цьому суд обмежує період нарахування пені шістьма місяцями, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення з нього 3% річних за період з 11.03.2012 р. по 28.08.2013 р. заявлено позивачем обґрунтовано, але перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню в розмірі заявлених вимог в сумі 326,64 грн., що на 1,88 грн. є меншою ніж пораховано судом.

Заявлена вимога позивача про стягнення інфляційних за період березень 2012 р. - травень 2013 р. порахована не вірно, через те, що ним взято вибіркові періоди, тоді як для розрахунку інфляційних втрат слід брати суцільний період та враховувати як інфляцію так і дефляцію, а тому з урахуванням зазначеного сума дефляції за весь спірний період перевищує заявлену до стягнення суму, а відтак не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (69050, м. Запоріжжя, вулиця Космічна, буд. 140, код ЄДР 32025623) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вулиця Заводська, буд. 7, код ЄДР 03345716) пеню в розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 92 коп., 3 % річних в сумі 326 (триста двадцять шість) грн. 64 коп. та судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя В.М. Хуторной