Рішення № 34019065, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15063/13 02.10.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства), м. Одеса

до 1. Міністерства оборони України, м. Київ,

2. Військової частини А 3955, м. Білгород-Дністровський

про стягнення 4 043,58 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Винник Т.М. - юрисконсульт,

від першого відповідача: не з'явився,

від другого відповідача: Лютін В.В. - заступник командира, начальник тилу.

СУТЬ СПОРУ: Фірма "МІРТА" (Приватне підприємство) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А 3955 про стягнення солідарно з відповідачів 4 043,58 грн (3 461,04 грн основної заборгованості за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012; 484,68 грн пені та процентів за користування грошовими коштами в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2013 позовну заяву Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства) до Міністерства оборони України, Військової частини А 3955 про стягнення 4 043,58 грн (вх. № 2962/13) направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15063/13 за позовом Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства) до Міністерства оборони України, Військової частини А 3955 про стягнення 4 043,58 грн.

13.08.2013 (згідно вхідного штампу канцелярії суду) від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про зміну предмета позову (б/н від 07.08.2013), відповідно до якої позивач просить стягнути 4 043,58 грн (3 461,04 грн основної заборгованості за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012; 484,68 грн пені та процентів за користування грошовими коштами в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013) з Військової частини А 3955.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Неприбуття у судове засідання представника першого відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на заявлених позовних вимогах, позов просив задовольнити, разом з цим надав суду заяву про уточнення позову (б/н від 02.10.2013), відповідно до якої просить вважати належним відповідачем у даній справі Міністерство оборони України в особі Військової частини А 3955.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву (б/н від 02.10.2013), відповідно до якого визнав суму боргу в розмірі 3 461,04 грн.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представників позивача та другого відповідача, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч умовам договору № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012 замовником (другим відповідачем у справі) не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих виконавцем за договором послуг.

Так, 01.07.2012 між Фірмою "МІРТА" (Приватним підприємством) (далі - Виконавець) і Військовою частиною А 3955 (далі - Замовник) було укладено договір № 39/8 на виконання послуг з прання білизни (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги з прання білизни у відповідності до вимог даного Договору, а Замовник зобов'язався оплатити надані Виконавцем послуги в строки і на умовах встановлених Договором.

Згідно п. 3.1 Договору Замовник зобов'язався, зокрема, здійснити оплату при одержанні результату наданих Виконавцем послуг, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, протягом 10 календарних днів.

Пунктом 4.1 Договору Сторони визначили, що Замовник несе відповідальність за повноту і своєчасність розрахунків за надані Виконавцем послуги, і сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент розрахунку кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.2 Виконавець несе відповідальність за якість і своєчасність виконання послуг. За прострочення видачі сплаченого замовлення Виконавець сплачує пеню в розмірі облікової ставки, що діє на момент видачі замовлення.

Доставка білизни проводиться за рахунок Виконавця (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору ціна послуг складає 7,92 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору сума договору складає: 3 461,04 грн, в тому числі з ПДВ у сумі 576,84 грн.

Пунктом 6.1 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Факт надання Виконавцем послуг за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012 підтверджується актом надання послуг № 1054 від 24.07.2012, підписаним Сторонами.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Замовником (другим відповідачем у справі) зобов'язання по оплаті наданих Виконавцем (позивачем) послуг за договором № 39/8 від 01.07.2012 в сумі 3 461,04 грн не виконано, у результаті чого в другого відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у цій сумі.

Станом на день розгляду справи в суді другий відповідач позивачу у даній справі боргу не сплатив, разом з цим заявлену в позові суму основного боргу визнав (відзив на позовну заяву б/н від 02.10.2013).

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з другого відповідача у справі - Військової частини А 3955 (згідно заяви про зміну предмета позову б/н від 07.08.2013) 484,68 грн пені та процентів за користування грошовими коштами в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Сторони при його укладенні досягли істотних умов договору, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), приписів ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 903 ЦК визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5.2 Договору сума договору складає: 3 461,04 грн, в тому числі з ПДВ у сумі 576,84 грн.

Таким чином, оскільки заборгованість другого відповідача перед позивачем у даній справі підтверджується належними та допустимими доказами (договір № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012; акт надання послуг №1054 від 24.07.2012), а другим відповідачем у справі заявлену суму боргу визнано (відзив на позовну заяву б/н від 02.10.2013), суд дійшов висновку щодо задоволення позову в частині вимоги про стягнення з другого відповідача - Військової частини А 3955 основної заборгованості в сумі 3 461,04 грн.

Разом з цим позивачем у даній справі заявлено позовні вимоги про стягнення з другого відповідача - Військової частини А 3955 пені в сумі 484,68 грн у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012 за період з 06.08.2012 по 15.07.2013.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п. 3.1 Договору Замовник зобов'язався, зокрема, здійснити оплату при одержанні результату наданих Виконавцем послуг, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, протягом 10 календарних днів. Пунктом 4.1 Договору Сторони визначили, що Замовник несе відповідальність за повноту і своєчасність розрахунків за надані Виконавцем послуги, і сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє на момент розрахунку кожний день прострочення платежу.

Враховуючи, що акт надання послуг № 1054 підписаний Сторонами 24.07.2012, Замовник повинен був оплатити надані послуги до 03.08.2012. Позивач просить стягнути з другого відповідача пеню за період з 06.08.2012 по 15.07.2013 (дата позовної заяви).

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином факт прострочення другим відповідачем виконання зобов'язання за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012 щодо оплати наданих позивачем послуг підтверджено матеріалами справи. Позивачем при розрахунку пені враховано положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, однак не враховано приписи ст. 232 ГК України та розраховано пеню за період з 06.08.2012 по 15.07.2013, тобто більший, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відтак позовна вимога щодо стягнення з другого відповідача пені в сумі 484,68 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013 підлягають задоволенню частково за період з 06.08.2012 по 05.02.2013 в сумі 261,10 грн.

Разом з цим позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з другого відповідача процентів за користування грошовими коштами позивача в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частини третьої ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Таким чином, враховуючи викладене суд зазначає, що обов'язок сплати та розмір процентів за користування чужими грошовими коштами повинен бути визначений договором або законом, однак сплата процентів за користування грошовими коштами позивача в сумі 97,86 грн не випливає ані з умов договору № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012, укладеного між позивачем та другим відповідачем, ані з приписів законодавства щодо договірних правовідносин, пов'язаних з наданням послуг.

Разом з цим згідно частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак з позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами, а не проценти від простроченої суми у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, відтак дані правовідносини не можуть регулюватись ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем доведено неналежне виконання з боку другого відповідача у справі - Військової частини А 3955 зобов'язання за договором № 716 про постачання теплової енергії від 01.03.2003, а також наявну перед позивачем заборгованість, що визнано другим відповідачем. Разом з цим позивачем не враховано положень ст. 232 ГК України при розрахунку пені, а також не доведено підстав для стягнення з другого відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами. Відтак господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фірми "МІРТА" (Приватне підприємство) слід задовольнити частково та стягнути з другого відповідача - Військової частини А 3955 суму заборгованості за договором № 716 про постачання теплової енергії від 01.03.2003 в розмірі 3 461,04 грн та пеню за період з 06.08.2012 по 05.02.2013 в сумі 261,10 грн; в частині позовних вимог щодо стягнення з другого відповідача пені за період з 06.02.2013 по 15.07.2013 в сумі 223,58 грн та процентів за користування грошовими коштами позивача за період з 06.08.2012 по 15.07.2013 в сумі 97,86 грн - відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Частинами першою та третьою ст. 21 ГПК України визначено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини другої ст. 23 ГПК України кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Разом з цим згідно п. 4 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

13.08.2013 представник позивача звернувся до суду з заявою б/н від 07.08.2013, відповідно до якої просив стягнути 4 043,58 грн (3 461,04 грн основної заборгованості за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012; 484,68 грн пені та процентів за користування грошовими коштами в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013) з Військової частини А 3955, визначивши позовні вимоги лише щодо другого відповідача. При цьому 02.10.2013 звернувся з заявою б/н від 02.10.2013, згідно якої належним відповідачем у справі просив вважати Міністерство оборони України в особі Військової частини А 3955.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачами у господарському процесі можуть бути підприємства в особі філій і представництв, оскільки останні не є юридичними особами, однак Міністерство оборони України та Військова частина А 3955 є окремими юридичними особами, відтак не можуть виступати відповідачем у справі одна в особі іншої. При цьому згідно заяви позивача б/н від 07.08.2013 позовні вимоги в повному обсязі направлені на стягнення суми лише з другого відповідача - Військової частини А 3955.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача б/н від 02.10.2013 щодо визнання належним відповідачем у даній справі Міністерство оборони України в особі Військової частини А 3955 слід відмовити, а заяву б/н від 07.08.2013 про стягнення суми позовних вимог з Військової частини А 3955 - задовольнити, разом з цим, за наслідками вирішення даної заяви, виключити першого відповідача у справі - Міністерство оборони України.

Господарським судом міста Києва враховано п. 20.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", яким роз'яснено, що у вирішенні питання про визначення підсудності справ, у разі, коли позивач зазначає центральний орган виконавчої влади або державну адміністрацію як відповідача поряд з іншими відповідачами без достатніх на це підстав, необхідно враховувати таке. Якщо позивач з якихось причин вважає, що одним із відповідачів зі справи має бути центральний орган виконавчої влади або державна адміністрація і у зв'язку з цим позовна заява подається до господарського суду міста Києва, або у разі передачі відповідної справи іншим господарським судом до цього суду, останній у процесі підготовки справи до розгляду вправі вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача або, за згодою позивача, - про заміну неналежного відповідача (ст. 24 ГПК). Якщо у такому випадку справа стала підсудною іншому господарському суду, вона згідно із частиною третьою ст. 17 ГПК має бути розглянута Господарським судом міста Києва.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 583,73 грн покладаються на відповідача у справі - Військову частину А 3955, відповідно до вимог частини п'ятої ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2013 згідно частини другої ст. 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, частиною п'ятою ст. 49, ст. 82, 82-1, 84, частиною другою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства) до Військової частини А 3955 про стягнення 4 043,58 грн (3 461,04 грн основної заборгованості за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012; 484,68 грн пені та процентів за користування грошовими коштами в сумі 97,86 грн за період з 06.08.2012 по 15.07.2013) задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 3955, 67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Дзержинського, 52, ідентифікаційний код 07954406, на користь:

- Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства), 65011, м. Одеса, вул. Успенська, 40, ідентифікаційний код 24769277, основну заборгованість за договором № 39/8 на виконання послуг з прання білизни від 01.07.2012 в сумі 3 461,04 грн, пеню за період з 06.08.2012 по 05.02.2013 в сумі 261,10 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 583,73 грн, видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Військової частини А 3955 пені за період з 06.02.2013 по 15.07.2013 в сумі 223,58 грн та процентів за користування грошовими коштами Фірми "МІРТА" (Приватного підприємства) за період з 06.08.2012 по 15.07.2013 в сумі 97,86 грн - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 07.10.2013.

Суддя Ю.О. Підченко