Рішення № 34018987, 27.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14644/13 27.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25 960,58 грн.

суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Пешков О.О. (дов. № 9 від 02.01.2013 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 25 960,58 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/14644/13, слухання справи призначено на 13.09.2013 року.

08.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

13.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 02.08.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 27.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 27.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2013 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33-Б, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Страхова компанія "Нова" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) було укладено Страховий сертифікат № 572 добровільного страхування наземного транспортного засобу, ДЦВ, НВ який є невід'ємною частиною генерального договору № 2590 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 9699 КХ.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012 року у м. Києві на перехресті вулиці Гетьмана та вулиці Польова сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 9699 КХ та автомобіля марки "Деу", державний номер АА 5187 НР, яким керував Корзун Д.С.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Деу", державний номер АА 5187 НР правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 3-6795/12.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Деу", державний номер АА 5187 НР, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Страховий капітал", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3135467 від 08.05.2012 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Пежо", державний номер АА 9699 КХ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 674 від 05.09.2012 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно - асистуюча компанія", в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 152, 20 грн.

Позивач, виходячи із звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 674 від 05.09.2012 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно - асистуюча компанія" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 25 960, 58 грн., про що склав страховий акт № 1661 від 20.08.2012 року.

Відповідно до Страхового сертифікату № 572 добровільного страхування наземного транспортного засобу, ДЦВ, НВ який є невід'ємною частиною генерального договору № 2590 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 25 960, 58 грн., що підтверджується додатком № 1 до Акту взаємозаліку від 28.08.2012 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 15.02.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за вих. № 373/0/17-3 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 25 960, 58 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АВ/3135467 від 08.05.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 25 960, 58 грн.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи на те, що позивач не звернувся з заявою на виплату страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Страховий капітал".

Посилаючись на приписи пункту 35.1 та 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зазначає про відсутність, станом на момент розгляду даної справи, підстав для виплати страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", оскільки, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Деу", державний номер АА 5187 НР, яким керував Корзун Д.С., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Пежо", державний номер АА 9699 КХ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Деу", державний номер АА 5187 НР, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 3-6795/12.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Деу", державний номер АА 5187 НР, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Страховий капітал" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3135467 від 08.05.2012 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 08.05.2012 року до 07.05.2013 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № АВ/3135467) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 9699 КХ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3135467 від 08.05.2012 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування Страховим сертифікатом № 572 добровільного страхування наземного транспортного засобу, ДЦВ, НВ який є невід'ємною частиною генерального договору № 2590 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що позивач, 15.02.2013 року звернувся до відповідача з заявою за вихідним № 373/0/17-3 про виплату страхового відшкодування, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова", з підстав незастосування позивачем досудового порядку врегулювання даних правовідносин.

Окрім того, статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3135467 від 08.05.2012 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 25 960, 58 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 25 960, 58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Страхова компанія "Нова" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Страховий капітал" 25 960, 58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33-Б, код ЄДРПОУ 32206908) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 7-В, код ЄДРПОУ 31241449) 25 960 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн., 58 коп. страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2013 року

Суддя С.В. Стасюк