Рішення № 34018976, 09.10.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р. Справа № 909/1000/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", вул. Садова, 19, с.Мазанка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530, поштова адреса: м.Київ, пр.Перемоги, 5-А, 01135

до відповідача: фізична особа- підприємець Демидов Іван Русланович, вул. Шевченка, 88,с. Гута, Богородчанський район, Івано-Франківська область,77745

про стягнення 7700,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився.

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця Демидова Івана Руслановича про стягнення 7700,56 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №000773 від 13.04.12 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару та обґрунтовано положеннями статей 193, 197, 229 Господарського та 625 Цивільного кодексів України.

В судове засідання представник позивача не з"явився, однак в судовому засіданні 24.09.13 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився двічі, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 10.09.13 та 24.09.13, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення №2834679 (вручено відповідачу 12.09.13) та № 2840092 (вручено відповідачу 26.09.13), відзиву на позов не подав.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

13.04.12 між сторонами у справі укладено договір поставки №000773. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідача) товар (алкогольні та безалкогольні напої), а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти і оплатити цей товар. Строк дії договору - до 31.12.12.Строк дії даного договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у випадку, якщо не менше, ніж за 30 днів до спливу чергового строку його дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону письмово про свій намір припинити подальше співробітництво (п.7.1 договору).

Згідно п.1.4 договору всі поставки продукції згідно накладних, що оформлені сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Розділом 2 даного договору сторони погодили умови поставки та оплати продукції: ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за даним договором, може погоджуватися сторонами при підписанні накладної(них) і вказуватися в цих накладних; покупець зобов"язаний оплачувати вартість кожної переданої за даним договором партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника; підстава для оплати покупцем отриманої за даним договором продукції є видаткова накладна; покупець зобов"язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 21 календарного дня з дати її передання.

Пунктом 4.1. договору поставки № 000773 від 13.04.12 сторони погодили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у п.2.9 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, а у разі несплати більше 30-ти календарних днів з дня виникнення зобов"язання по сплаті покупець зобов"язаний виплатити штраф у розмірі 20% від неоплаченої продукції.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні 24.09.13, на виконання умов договору поставки № 000773 від 13.04.12 позивач здійснив поставку відповідачеві товару на загальну суму 6183,00грн. Факт поставки товару позивачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-31-001882 від 01.02.13.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленого позивачем товару на суму 200,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем на момент розгляду справи судом становить 5983,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта звірки взаєморозрахунків від 01.04.13, який підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Керуючись нормами чинного законодавства та умовами договору за порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем нараховано відповідачу 429,50грн. пені, 1196,60грн. штрафу та 91,46грн. 3% річних.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма відповідає ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.2.9 договору поставки № 000773 від 13.04.12 граничний строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару, згідно накладної, наявної у матеріалах справи - 22.02.13.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача 5983,00грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.1 договору поставки № 000773 від 13.04.12 сторони узгодили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у п.2.9 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону та п.4.1 договору позивачем нараховано 429,50грн. пені, 1196,60грн. штрафу та 91,46грн. 3% річних.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, штрафу та пені та задоволено позовні вимоги в частині стягнення 1196,60грн. штрафу у повному обсязі, а 3% річних та пені - частково, відповідно на суму 88,52грн. та 428,80грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача в цій частині є арифметично невірним.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 216, 230, 265, 343, Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст.49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до фізичної особи-підприємця Демидова Івана Руслановича про стягнення 7700,56грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Демидова Івана Руслановича (Івано-Франківська область, Богородчанський район, с.Гута, вул.Шевченка,88, ідент. код 3094115674) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"(вул. Садова, 19, с.Мазанка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530, поштова адреса: м.Київ, пр.Перемоги, 5-А, 01135, код ЄДРПОУ 36499654) 5983,00 ( п"ять тисяч дев"ятсот вісімдесят три гривні) основного боргу, 1196,60 (одна тисяча сто дев"яносто шість гривень шістдесят копійок) штрафу, 88,52 (вісімдесят вісім гривень п"ятдесят дві копійки) 3% річних, 428,80(чотириста двадцять вісім гривень вісімдесят копійок) пені та 1719,69(одну тисячу сімсот дев"ятнадцять гривень шістдесят дев"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.10.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 09.10.13