Рішення № 34018937, 07.10.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2013 Справа № 901/2694/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат», м. Керч

до відповідача Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат», м. Керч

про стягнення 31 931,31 грн.

Суддя С.О. Лукачов

Представники:

Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» про стягнення суми основного боргу в розмірі 31 437,78 грн., 3 % річних від суми основного боргу в розмірі 493,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № 10/2011 від 04.05.2011, щодо оплати за наданні послуги.

Представник відповідача у засідання суду тричі не з'явився, відзив на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.08.2013 (а.с. 65).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

встановив:

04 травня 2011 року між Приватним підприємством «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» (Власник) був укладений договір № 10/2011 (а.с. 32-38).

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживача в об'ємах згідно договору про поставку або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання об'єму електричної енергії та рівня дозволеної потужності по класам напруги, а споживач - дотримання встановленого режиму споживання електричної енергії і своєчасної оплати за отриманні послуги, визначенні пунктом 4.1 даного договору.

Споживач зобов'язується оплачувати власнику мереж вартість активної електричної енергії згідно додатку № 1 (пункт 4.1).

На виконання умов договору позивачем були виставлені наступні рахунки: рахунок - фактура № СФ-000392 від 30.12.2011 на суму 8 880,00 грн., рахунком - фактура № СФ-0000004 від 31.01.2012 на суму 10 249,42 грн., рахунок - фактура № СФ-0000064 від 29.02.2012 на суму 12 308,36 грн., всього на суму 31 437,78 грн.

Надання послуг за договором підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000383 від 31.12.2011 на загальну суму 8 880,00 грн.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000002 від 31.01.2012 на загальну суму 10 249,42 грн.; актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000057 від 29.02.2012 на загальну суму 12 308,36 грн. (а.с. 42,46,50) всього 31 437,78 грн., дані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені відповідними печатками.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та не оплатив за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 31 437,78 грн.

18.04.2013 р. на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 94/1 (а.с. 51-53), з вимогою оплатити борг. Дана претензія залишена без відповіді.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що спірний договір визнавався недійсним чи розривався у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 31 437,78 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути 3 % річних у розмірі 493,53 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована сума 3 % річних у розмірі 493,53 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 10).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за поставлений товар, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 493,53 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контр розрахунок суми позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Керченська судноремонтна верф «Фрегат» (код ЄДРПО України 36951742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» (код ЄДРПО України 36698832) суму основного боргу у розмірі 31 437,78 грн., 3 % річних у розмірі 493,53 грн. та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 07.10.2013р.

Повне рішення складено - 10.10.2013р.

Суддя С.О. Лукачов