Рішення № 34017879, 03.10.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8473/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої судді Монич О.В.,

при секретарі ПассерМ.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Горовенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною завою до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, мотивуючи її тим, що з 01 грудня 2003 року позивач працює в Ужгородському міському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на різних посадах згідно записів в трудовій книжці. 15 січня 2004 року його переведено на посаду старожа з мінімальною заробітною платою, на якій він працював до моменту його звільнення з вказаної посади. Своє звільнення з займаної посади згідно наказу №28/3 від 01.04.2013р. вважає незаконним так як на роботі не з'являвся у стані алкогольного сп'яніння, йому не проводилося освідування на стан алкогольного сп'яніння. Крім цього вважає звільнення його 31 березня 2013 року у вихідний день наказом від 01 квітня 2013 року незаконно та таким, що суперечить ст. 47 Кодексу законів про працю України, так як видача наказу, трудової книжки та повний розрахунок проводиться у день звільнення, що не було зроблено відповідачем, також зазначає, що його звільнення не було попередньо погоджено виборним органом профспілкової організації.

Також вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу втрати роботи за заробітку, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, лікуванням у зв'язку із загостренням гіпертонічної хвороби, на підтвердження чого надав суду докази лікування, моральну шкоду оцінив у 3000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити з підстав наведених в позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та пояснив, що 30.03.2012 р., директором Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування виявлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на роботі у нетверезому стані, про що свідчили зовнішні ознаки: різкий запах, хитлива хода, безглузді розмови. У зв'язку із

відмовою ОСОБА_1 пройти медичне освідування директором Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування у присутності працівників було складено акт про знаходження ОСОБА_1 та інших у стані алкогольного сп'яніння. Від підписання акту працівник відмовився, тому, 01.04.2013р. директором Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування видано наказ №28/3 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні за клопотанням сторін були допитані свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила про перебування ОСОБА_1 30.03.2013р. на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння. Також свідок вказав, що попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 не було.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що явних ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не виявляв, також додала, що позивач 30.03.2013р. просив у неї лікарські препарати у зв'язку із поганим самопочуттям. Також свідок вказав, що акти які підписувалися в кабінеті директора вона підписала на вимогу директора.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 виявляв 30.03.2013р. ознаки алкогольного сп'яніння, а саме неадекватно реагував на питання, по зовнішньому вигляді та відчувався запах алкоголю.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заявляли, що ОСОБА_1, 30.03.2013р. не виявляв ознак алкогольного сп'яніння.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши в судовому засіданні свідків, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновків, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Наказом №28/3 від 01 квітня 2013 року звільнено ОСОБА_1 з 31 березня 2013 року з посади сторож Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради згідно п. 7, ст. 40 КЗпП України з підстав: неодноразова поява на роботі у нетверезому стані. З даним наказом ознайомлено працівника 20 травня 2013 року, про що відмічено у наказі.

На підставі наказу №28/3 від 01 квітня 2013 року, ОСОБА_1 внесено запис в трудову книжку про звільнення з роботи по ст. 40 п.7 КЗпП України з 31 березня 2013 року. З огляду на це позивач був звільнений з роботи не у день звільнення, а на наступний день, що прямо суперечить ст. 47 КЗпП України. Трудова книжка позивачу та розрахунок з ним у день звільнення проведений не був.

Відповдіно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

З огляду на покази допитаних у судовому засіданні свідків, суд не може дійти до висновку щодо перебування ОСОБА_1 30.03.2013р. на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, оскільки свідки допитані в судовому засіданні пояснювали, що вважають що ОСОБА_1 знаходився 31.03.2013 р в стані алкогольного сп'яніння по зовнішнім ознакам (запах алкоголю, балакучість, хитлива хода), але вони не є медичними експертами, це їх особиста точка зору, свідки ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 не

виявляв ознак, алкогольного сп'яніння,а свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_1 звернувся до неї як до медичного працівника, оскільки погано себе почував.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, що прямо суперечить ст. 43 Кодексу законів про працю України. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно винесено, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач з 01.03.2013р. не є членом профспілки, так як така заява не розглядалася на засіданні профспілкового органу.

Також суд не може взяти до уваги Протокол №23 профспілкових зборів Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування від 03.07.2013р. щодо погодження звільнення сторожа ОСОБА_1 так як таке погодження відбулося після самого звільнення. А сам факт розгляду даного питання на зборах профспілки підтверджує необхідність такого погодження.

Відповідно до ст. 43КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Ст. 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Ст. 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 235 ч.2 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно довідки Ужгородського міського територіального центу про доходи № 166 від 06.06.2013 р за період із жовтня 2012 р. по березень 2013 р. ОСОБА_1 нарахований дохід 8793,10 грн. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1465,50 грн.

Суд вважає необхідним стягнути із відповідача з 01.04.2013 р. по 03.10.2013 р. - 8793 грн. 09 коп.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до слідуючого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 того ж Кодексу моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Своїми неправомірними діями позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу втрати роботи за постійного, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, лікуванням у зв'язку із загостренням гіпертонічної хвороби, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 3000 грн. підлягає до часткового задоволення, а саме на суму 500 грн.

У відповідності до ст. 79,88 ЦПК України суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 1800 грн., згідно розрахункової квитанції № 001092.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 114, 209, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, ст.ст. 40, 43, 47, 116, 117, КЗпП України ст.ст. 23, 1167, ЦК України суд, -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, з посади сторожа Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 22110284) на підставі Наказу №28/3 від 01.04.13р.незаконним;

Поновити ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, на посаді сторожаУжгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 22110284) з внесенням відповідного запису до трудової книжки;

Стягнути з Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 22110284) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2013 року по 03 жовтня 2013 року в розмірі 8 793,09 (вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривень 09 копійок) грн.;

Стягнути з Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 22110284) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 500 (п"ятсот гривень) грн.

Стягнути з Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (ЄДРПОУ 22110284) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, вартість оплаченої правової допомоги в розмірі 1800,00 (одна тисяча вісімсот гривень) грн.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Монич О.В.