Ухвала суду № 34014526, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №812/3507/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 - директора закритого акціонерного товариства «Лугавто» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 812/3507/13-а за позовом ОСОБА_3 - директора Закритого акціонерного товариства «Лугавто» до Державної митної служби України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної митної служби України про:

- визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді по суті на запит позивача;

- зобов'язання відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 року в частині: «чи буде вважатися працівник нашого підприємства, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, посадовою особою, що здійснює комерційну поїздку автомобілем AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1 на митну територію України, як на транспортному засобі комерційного використання?»;

- зобов'язання відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 року в частині: «чи буде визначено відповідною митницею, яка буде здійснювати митне оформлення легкового автомобіля AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, його статус, як транспортного засобу комерційного використання?»;

- зобов'язання відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 року в частині: «як повинен працівник нашого підприємства, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, задекларувати ці товари (літні шини), котрі є власністю підприємства та не будуть перевозитись для третіх осіб?»;

- зобов'язання відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «на який термін, при перетині кордону з Україною на підставі вищевказаного наказу, у разі затвердження його проекту, можливе тимчасове ввезення транспортного засобу AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, за умови що він не буде використовуватись для внутрішніх перевезень і буде вивезений відразу після здійснення транспортних операцій, для яких його було ввезено?»;

- зобов'язання відповідача відповісти на запит від 21.02.2013 в частині: «чи можливе користування транспортним засобом - AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1 комерційного використання, іншими працівниками підприємства, з тією ж метою, для якої він і був ввезений, з огляду на те, що він повинен бути вивезений за межі митної території України, а перед цим в'їхав на цю територію, що виключає можливість застосування, при даних обставинах, терміну «внутрішні перевезення»?»;

- зобов'язання відповідача надати суду та позивачеві звіт, в порядку ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України;

- судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на правову допомогу стягнути з відповідача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 812/3507/13-а (суддя Яковлев Д.О.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що відповідачем було порушено ст. ст. 21, 24 Митного кодексу України.

Представники осіб, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про участь у розгляді справи в апеляційної інстанції не заявлено.

Враховуючи наведене колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Закрите акціонерне товариство «Лугавто» 24.05.2012 зареєстроване як юридична особа за адресою: Литва, м. Вільнюс, вул. А.Густайтіс, 23-255а, директором та засновником Закритого акціонерного товариства «Лугавто» є ОСОБА_2, з правом першого підпису з 10 квітня 2012 року.

21 лютого 2013 року позивач звернувся з листом до Державної митної служби України про надання інформації щодо правового статусу особи, яка здійснює комерційний виїзд на територію України на автомобілі AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, правового статусу вказаного автомобіля, з наданням йому комерційного статусу, правильності декларування товару який є власністю підприємства, терміну перебування на території України та можливості користування транспортним засобом AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1, комерційного використання іншими працівниками підприємства з тією ж митою, для чого він і був ввезений.

Листом від 18.03.2013 року № 12.2/4/190 Державна митна служба України повідомила позивача, що з метою забезпечення правильного застосування вимог законодавства, що регулюють питання тимчасового ввезення громадянами - резидентами на митну територію України автомобільних транспортних засобів як транспортних засобів комерційного призначення, Державна митна служба України підготувала та направила митним органам лист від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП (копія листа додається).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 543 Розділу ХХ Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митну службу України.

Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України.

Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

За приписами ст. 544 Митного кодексу України призначенням митної служби України є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання:

1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону;

3) створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо;

5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;

6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України;

7) застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;

8) здійснення контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

9) сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушеннями охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;

10) запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил на всій митній території України;

11) здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю за діяльністю підприємств, які надають послуги з декларування товарів, перевезення та зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем, та здійснюють інші операції з такими товарами;

12) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

13) ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;

14) проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження;

15) здійснення обміну документами та інформацією (у тому числі електронною) з іншими державними органами;

16) впровадження, розвиток та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій в державній митній справі, автоматизація митних процедур;

17) здійснення міжнародного співробітництва у сфері державної митної справи, залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби України;

18) кінологічне забезпечення діяльності митної служби України;

19) управління об'єктами митної інфраструктури, розбудова митного кордону.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно митних інтересів України.

Відповідно до п.7, п.33, п.38, ч.1 ст.4 Митного кодексу України громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства.

Нерезиденти це:

а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України;

б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець.

Згідно ч. 1 ст. 19 Митного кодексу України митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 1 - ч. 4 ст. 21 Митного кодексу України за зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи (заінтересованих осіб), митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи.

Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи надаються митницями за місцем розташування підприємств (за місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення. Консультації в письмовій формі надаються у вигляді рішень митних органів.

Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань державної митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до митного органу від імені юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іншої держави, а саме Республіки Литви.

Таким чином, ОСОБА_2 звертаючись до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, з приводу консультації з питань практичного застосування норм законодавства України з питань державної митної справи, діє в якості законного представника нерезидента, утвореного відповідно законодавства іншої держави, тобто відповідач діяв в межах наданих йому повноважень передбачених Митним кодексом України.

Щодо посилання позивача про визнання незаконною бездіяльності Державної митної служби України щодо ненадання відповіді по суті на запит, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18.03.2013 року № 12.2/4/190 Державна митна служба України повідомила позивача, що з метою забезпечення правильного застосування вимог законодавства, що регулюють питання тимчасового ввезення громадянами - резидентами на митну територію України автомобільних транспортних засобів як транспортних засобів комерційного призначення, Державна митна служба України підготувала та направила митним органам лист від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП (копія листа додається).

У листі від 05.03.2013 року №11.1/2-12.2/2172-ЕП Державна митна служба України надала роз'яснення, щодо особливостей тимчасового ввезення громадянами-резидентами на митну територію України транспортних засобів які належать іноземним підприємствам, в яких нормативно обгрунтовала чому тимчасово ввезені резидентами України автомобілі з метою представництва інтересів іноземної компанії не можуть бути визнані транспортними засобами комерційного використання, а також роз'яснила інші особливості ввезення таких автомобілів.

Лист від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП був надіслан позивачу у якості додатка до листа від 18.03.2013 року № 12.2/4/190.

Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з питань державної митної служби України не містять вимог щодо форми рішень, якими оформлюються письмові консультації митних органів.

Консультації за своїм змістом не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовими актами та не є підставою для виникнення, зміни, припинення прав та обов'язків особи від такого рішення. Консультація з питань практичного застосування законодавства з питань державної митної справи є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання певної норми закону. Жодних управлінських висновків така консультація не містить, не породжує обов'язкові юридичні наслідки для осіб, яким така консультація адресована.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки листом від 18.03.2013 року № 12.2/4/190 з додатком листа від 05.03.2013 №11.1/2-12.2/2172-ЕП Державна митна служба України надала роз'яснення позивачу у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

Таким чином, самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що дії позивача, які оскаржують є правомірними та не порушують права позивача.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - директора закритого акціонерного товариства «Лугавто» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 812/3507/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 812/3507/13-а за позовом ОСОБА_3 - директора Закритого акціонерного товариства «Лугавто» до Державної митної служби України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська