Постанова № 34014479, 10.10.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6481/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 року № 0001192203 та № 0001202203,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0001192203 та № 0001202203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань підтвердження господарських відносин із контрагентом ТОВ «Ферко» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2013 року № 427/15-54-22-03/19349403, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0001192203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 658 267,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 105 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 756,00 грн. та № 0001202203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4745,00 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 12.08.2013 року по 16.08.2013 року на підставі службового посвідчення серії УОД № 108939, згідно з нормами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та відповідно до наказу начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.08.2013 року № 176 «Про проведення документальної невиїзної перевірки» проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферко» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 23.08.2013 року № 427/15-54-22-03/19349403 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з питань підтвердження господарських відносин із контрагентом ТОВ «Ферко» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року», відповідно до висновку якого перевіркою з урахуванням інформації, отриманої від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС - акт перевірки від 30.05.2013 року № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року» встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 4745 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2013 року у сумі 1 105 511 грн. (а.с. 10-36).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 року № 0001192203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 658 267,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 105 511,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 552 756,00 грн. та № 0001202203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4745,00 грн. (а.с. 8-9).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (Покупець) та ТОВ «Ферко» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 0112/2012 від 01.12.2012 року, згідно предмету якого (п.1 договору) Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити сою, українського походження врожаю 2012 року (а.с. 84-85).

Згідно п. 2 договору, кількість товару складає 7000 тон.

Згідно з п. 3 договору поставка товару здійснюється Продавцем шляхом передачі товару Покупцю по заліковій вазі на умовах СРТ: склад ПЗТ ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», ЗПК «Інзерноекспорт», Одеський морський торговий порт (п.п. 3.1 п. 3 договору).

Поставка товару здійснюється у строк не пізніше 31.07.2013 року (п.п. 3.2 п. 3 договору).

Продавець надає Покупцю наступні документи: видаткову накладу, податкову накладну (п.п. 3.3 п. 3 договору).

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору контрагентом позивача ТОВ «Ферко» протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» було поставлено товар (сою українського походження) у кількості 1 263,53 тон, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар, по якому сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 948 006,32 грн.

Про підтвердження поставки товару за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткова накладна № 2815 від 28.02.2013 року, податкова накладна № 306 від 28.02.2013 року, рахунки на оплату, платіжні доручення, наявні в матеріалах справи (а.с. 86-87, 99, 111-123, 183-187).

Отриманий ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» товар був оприбуткований у встановленому порядку, а саме за отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» про що свідчать платіжні доручення, картки рахунку 281 за лютий 2013 року та за січень-липень 2013 року (а.с. 181-182).

Також судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеної угоди ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (Поклажедавець) 20.12.2012 року з ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Зберігач) був укладений договір зберігання № ЗБ 20/12/2012 від 20.12.2012 року, згідно предмету якого, Поклажедавець передає, а Зберігач приймає на закрите зберігання таке майно: сільськогосподарську продукцію кількістю до 1500 тон на місяць (а.с. 96-98).

Згідно з п. 1.4 даного договору зазначено, що вид та кількість сільськогосподарської продукції, що передається на зберігання, зазначається в акті прийому-передачі.

Так судом встановлено, що згідно акту прийому-передачі № 3 до договору зберігання № ЗБ 20/12/2012 від 20.12.2012 року позивач передав, а ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» прийняло на зберігання товар (соєві боби українського походження врожаю 2012 року) у кількості 1 236,53 тон (а.с. 180), що в свою чергу підтверджує реальність здійснення господарської операції згідно договору купівлі-продажу № 0112/2012 від 01.12.2012 року укладеного між позивачем та ТОВ «Ферко».

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Сума податку на додану вартість у розмірі 948 006, 32 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Ферко», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2013 року. Сума ПДВ у розмірі 948 006, 32 грн. по податковій накладній № 306 включена за порядковим номером № 1 у розділі ІІ «Податковий кредит».

Також судом встановлено, що 01.01.2013 року між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (Замовник) та ТОВ «Ферко» (Агент) був укладений Агентський договір б/н від 01.01.2013 року, згідно перемету якого, Замовник доручає, а Агент приймає на себе обов'язки: надати Замовнику допомогу в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням перевантаження вищевказаного вантажу через Одеський морський торговельний порт з використанням причалів, техніки і технології Замовника; здійснити дослідження ринку і визначити потенційних продавців залізорудного концентрату; надавати Замовнику інші інформаційні і консультаційні послуги, пов'язані з цим договором (а.с. 80-81).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору контрагентом позивача ТОВ «Ферко» протягом періоду, що перевірявся ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» були надані наступні послуги: надана допомога в пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт; зроблені дослідження ринку й визначені потенційні продавці залізнорудного концентрату; проведені зустрічі й організовані техніко-комерційні переговори з потенційними продавцями залізорудного концентрату, а позивач прийняв та оплатив вказані послуги.

Про підтвердження надання та отримання послуг за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме акт виконаних робіт (зроблених послуг) від 28.02.2013 року, податкова накладна № 305 від 28.02.2013 року (а.с. 82-83).

Сума податку на додану вартість у розмірі 167 182 грн. за податковою накладною № 305, виписаною ТОВ «Ферко», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2013 року, а також за лютий 2013 року позивачем зменшено податковий кредит по контрагенту ТОВ «Ферко» у розмірі ПДВ 4931,87 грн. Таким чином сума ПДВ у розмірі 167 182 грн. по податковій накладній № 305 включена за порядковим номером № 1 у розділі ІІ «Податковий кредит», а зменшення суми ПДВ у розмірі 4932 грн. відображена у розділі «Операції з придбання з податку на додану вартість, які не дають права на формування податкового кредиту» за порядковим номером № 11 у розмірі 4931,87 грн.

Таким чином загальна сума податку на додану вартість за податковими накладними № 305 та № 306, виписаними ТОВ «Ферко», яка була включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2013 року склала 1 110 256 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про завищення ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 4745 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2013 року у сумі 1 105 511 грн. на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме акту перевірки від 30.05.2013 року № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року» (а.с. 199-271).

У вищевказаному акті податкова інспекція дійшла висновків, що перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ «Ферко» з суб'єктами господарювання ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» у періоді лютий 2013 року та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів/послуг від постачальників ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у останніх управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів - покупців за період лютий 2013 року.

По результатам зазначеної перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Ферко» з його контрагентами ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемних.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про відсутність поставки товару та надання послуг за укладеними ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з його контрагентом ТОВ «Ферко» правочином ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» та ТОВ «Ферко», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують товарність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД».

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.

Податковим органом фактично зроблений висновок, що ТОВ «Ферко» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Податковий орган встановив, що оскільки актом перевірки щодо контрагентів ТОВ «Ферко» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» не придбавало товар, не отримувало послуги.

У своїх висновках податковий орган вважає, що постачальник ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром.

При цьому, актом перевірки від 23.08.2013 року № 427/15-54-22-03/19349403 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позиція щодо безтоварності угоди про поставку товарів ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» спростовується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу, договору зберігання, платіжних документів, видаткової накладної, податкової накладної, рахунків на оплату, карток рахунку 281 за лютий 2013 року та за січень-липень 2013 року, акту прийому-передачі до договору зберігання, досліджені судом вище.

Крім того, виконання зобов'язань за вищезазначеним договором купівлі-продажу та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цією угодою, а також використання отриманого від ТОВ «Ферко» товару у власній господарській діяльності шляхом подальшої його реалізації на експорт підтверджується також договорами комісії укладеними ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з іншим контрагентом ТОВ «Вторметекспорт», а також копіями первинної документації по взаємовідносинам із вказаним контрагентом: акти прийому-передачі, вантажно-митні декларації, коносаменти на засвідчення передачі вантажу на борт та прийом капітаном, сертифікати якості, фіто санітарні сертифікати, екологічні декларації (а.с. 88-95, 100-110, 137-162).

Тобто усі вищезазначені документи та встановлені фактичні обставини безумовно підтверджують фактичну поставку і передачу у власність товарів.

Таким чином, фактично визнаючи правочини з поставки товарів та надання послуг платників податків нікчемними, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування податкового кредиту ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому постачальник товарів, послуг - ТОВ «Ферко» склав та належним чином оформив податкові накладні, а придбані товари та отримані послуги призначалися для використання у господарській діяльності ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця. Припущення відповідача про невиконання постачальниками третього ланцюга постачання - контрагентами ТОВ «Ферко» зобов'язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, який виконав усі передбачені Податковим кодексом України умови щодо його отримання.

Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов'язань.

Натомість, ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зобов'язання за договором між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» та ТОВ «Ферко», виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, доводи податкового органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» або ТОВ «Ферко» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених ТОВ ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» з вказаним підприємством не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

Позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» сплатило ціну товарів, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємств, що значилися в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Товари придбані від контрагентів позивача були використані в подальшому позивачем у його власній господарській діяльності. Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочинів, фактичність господарських операцій між ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» або ТОВ «Ферко», їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про від 30.08.2013 року № 0001192203 та № 0001202203, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 року № 0001192203 та № 0001202203 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 30.08.2013 року № 0001192203 та № 0001202203.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10 жовтня 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов