Рішення № 34013086, 03.10.2013, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3589/13-ц

Номер провадження № 2/229/896/2013

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства 'Дружківський машинобудівний завод' про стягнення не нарахованого та не виплаченого разового грошового винагородження та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 03 вересня 2013 р. звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства 'Дружківський машинобудівний завод' про стягнення не нарахованого та не виплаченого разового грошового винагородження та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що з 11 березня 1975 року по 27 серпня 2013 року працювала на посадах оператора копіровальних-розмножувальних машин, копіровальника друкарських форм, старшого механіка-конструктора, друкарем, інженером по нормірованню праці та інш. посадах. 27 серпня 2013 року її було звільнено у зв'язку з виходом на пенсію. Відповідно до Положення про порядок оформлення разової виплати грошової винагороди працівникам заводу при виході на пенсію , які мають безперервний стаж роботи не менш 20 років повинно бути виплачено чотири середньомісячних заробітних плати.

На день її звільнення відповідач відмовився нарахувати їй зазначені виплати та здійснити їх виплати.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства проводиться у день звільнення. Просить стягнути на її користь грошову винагороду у розмірі 11508 гривень.

Також вважає, що діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 3000 гривень і просить стягнути на її користь.

Позивач ОСОБА_1 зявилась у судове засідання, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання зявився, позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно позивач працювала на підприємстві понад 30 років. При звільненні на пенсіію їй передбачена винагорода у розмірі 4 заробітних плат. Але відповідно до Положення про порядок оформлення разової грошової допомоги, вищезазначена винагорода сплачується протягом року відповідно до черговості по списку. Коли дійде черговість позивачки та при наявності грошових коштів їй буде виплачена винагорода. Вважає, що вимоги позивачки передчасні, тому просить відмовити в їх задоволенні. Щодо відшкодування моральної шкоди, то взагалі вважає, що моральна шкода позивачці не заподіяна, тому в її відшкодуванні також треба відмовити.

Суд заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 було прийнято у відділ технічної документації Дружківського машзаводу ордена Ленина ім. Радянської України на посаду оператора копіровально-розмножувальних машин 11 березня 1975 року , згідно наказу № 49 від 11 березня 1975 року (а.с.11).

27 серпня 2013 року позивачку було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, згідно наказу № 927-к від 27 серпня 2013 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці (а.с. 16).

Відповідно до п.5.14 Колективного Договору ВАТ "Дружківський машинобудівний завод", прийнятого 10 грудня 2004 року, при досягненні робітником пенсійного віку та звільненні, йому протягом місяця виплачивається одноразова винагорода, розмір якої залежить від безперервного стажу на роботі згідно Положення (а.с.76).

18 квітня 2006 року на конференції трудового колективу ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" були прийняти зміни до Колективного Договору, а саме: пункт 5.14 належить читати в наступної редакції - при досягненні робітником пенсійного віку та звільненні протягом місяця, виплачивається одноразова винагорода, розмір якої залежить від безперервного стажу на роботі згідно Положення (а.с.59).

07 лютого 2013 року на конференції трудового колективу ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" були прийняти зміни до Колективного Договору, а саме: пункт 5.14 належить читати в наступної редакції - при досягненні робітником пенсійного віку, при наявності клопотання безпосереднього керівника та профорганізації заводу при звільненні виплачивається одноразова винагорода, розмір якої залежить від безперервного стажу на роботі згідно Положення (а.с.20).

Як вибачається із матеріалів справи, позивач досягла пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія ААЄ № 031950 від 02 березня 2011 року (а.с.17). Має безперервний стаж понад 38 років, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.9-16). Безпосередній керівник позивачки - менеджер по мотивації персоналу організації та нормірованню праці та голова профкому підписали клопотання про виплату одноразового пособія ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною характеристикою-клопотанням (а.с.18).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набула право на отримання одноразової грошової винагороди.

П.2 Положення про порядок оформлення та виплати одноразової винагороди робітникам заводу при виході на пенсію для отримання одноразової винагороди, передбачено порядок нарахування та строк виплати одноразової винагороди.

Так для виготовлення наказу про виплату робітнику одноразової грошової винагороди Департаменту управління персоналом необхідно отримати заяву робітника про звільнення у зв"язку з виходом на пенсію, характеристику-відгук на робітника, погоджене лист-клопотання та виписку з протоколу засідання профспілки заводу.

22 серпня 2013 року на засіданні профкому ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" постановлено: на підставі характеристики та відповідно з прийнятими змінами в Колективний договір клопотати про виплату одноразової винагороди ОСОБА_1, що підтверджується відповідної випискою з протоколу № 11 (а.с.19).

Тобто, у відповідача є усі підстави для винесення наказу про нарахування та виплату позивачці одноразової грошової винагороди. Однак, в порушення п.2 Положення, відповідачем не було винесено такий наказ щодо нарахування та виплати позивачці одноразової грошової винагороди. Представником відповідача не було надано суду такого наказу.

Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 для нарахування одноразової винагороди складає 2980,82 гривні, що підтверджується службової запискою від 01 жовтня 2013 року (а.с.43).

Безперервний стаж ОСОБА_1 складає понад 38 років, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.9-16).

Таким чином, судом встановлено, що розмір одноразової винагороди, передбачений позивачці при звільненні становить 11923,28 гривень.

Відповідно до ст. 116 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Представник відповідача не заперечує проти того, що позивачці передбачена одноразова винагорода, не заперечує проти зазначеного розміру винагроди, але вважає, що позовні вимоги позивачки передчасні, оскільки Коллективним Договором та Положенням, передбачені строки виплати такої винагороди протягом року та визначена черговість ъх виплат. Вважає, що в даній частині виниклі првовідносини підпадають під договорні, як це вказано у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Дійсно, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " вказано, що при розгляді справ про оплату праці осіб, які працюють за трудовим договором, судам слід відмежовувати сферу державного регулювання оплати праці від сфери її договірного регулювання.

Державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону Про оплату праці. Далі Закон).

За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону Про колективні договори і угоди.

Згідно зі ст. 21 КЗпП, ст. 20 Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і повязана з виконанням умов контракту.

Але, п.5 Постанови передбачено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені.

Відповідно до п. 7 Постанови, вказано,що оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має зясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Слід також враховувати, що умови та розмір оплати праці працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як вибачається з п.2 Положення про порядок оформлення та виплати одноразової винагороди бухгалтерія заводу при наявності виділених коштів, на підставі наказу нараховує робітнику, який оформлює пенсію, одноразову матеріальну винагороду у зазначених в наказі розмірах протягом року, дотримуясь черговості (а.с.36), що погіршує державну гарантію отримати робітником усі виплати у день звільнення, передбачену ст. 116 КЗпП.

Таким чином, встановлений строк виплати винагороди у Положенні викладено без додержаня норм і гарантій, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення одноразової винагороди підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди на користь позивачки, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд, вважає, що відповідач не сплативши позивачці своєчасно належну їй винагороду порушив її трудові права, які призвели до моральних страждань, оскільки вимагали від неї додаткових зусиль для організаціі свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керується ст. 23 ЦК України та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду , згідно яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та

справедливості.

Таким чином, суд, вважає, що моральну шкоду треба стягнути у розмірі 1000 гривень.

Оскільки позивача при зверненні до суду, звільненно від сплати судового збору, то відповідно до ст.. 88 ЦПК України, його треба стягнути на користь держави з відповідача у сумі 229,40 гривень.

Керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,86,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 116,237-1 КЗпП України , суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства 'Дружківський машинобудівний завод' про стягнення не нарахованого та не виплаченого разового грошового винагородження та моральної шкоди підлягають задоволенню частково

Стягнути разову грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію з Публічного акціонерного товариства 'Дружківський машинобудівний завод' ( м. Дружківка вул. Леніна.7, 26008301754799 п/р в філіі ГУ ПАТ "Промінвестбану" м.Донецьк , МФО 334635 код ЕГРПОУ 09334636, ІНН 001656605107 на користь ОСОБА_1 у сумі 11923 (одинадцать тисяч дев'ятсот двадцять три) гривні 28 кор., та моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позову відмовити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства 'Дружківський машинобудівний завод' в Державний бюджет м.Дружківка р/р 31212206700040 банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 Код ЕДРПОУ (банку) 34686563 Код ЕДРПОУ (суду) 02895722, КБК 22030001 судовий збір у сумі у сумі 229 (двісті двадцать дев'ять) грн. 40 коп..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар