Рішення № 34012962, 10.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/6962/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Галічий В.М.

Справа № 22-ц/774/9628/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія - 57

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Єлізаренко І.А., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Філіппової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, за яким просив суд визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови в наданні довідки ОСОБА_1, уповноваженому представнику ОСОБА_2, про відсутність заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», неправомірними; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1, уповноваженому представнику ОСОБА_2, довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» із зазначенням того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти здійснення будь-яких операцій з автомобілем марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами): № кузова НОМЕР_3, зокрема зняття його з реєстрації, посилаючись на те, що 25 січня 2011 року ОСОБА_2 було видано довіреність на його ім'я, згідно якої ОСОБА_2 уповноважує позивача розпоряджатися, продати, здати в оренду, користуватися з правом керування, зняти з обліку в органах Державної автомобільної інспекції автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, тип транспортного засобу - легковий - седан - В, колір - темно-синій, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 2-го МВ ДАІ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області 09.10.2006 року. Дійсний автомобіль належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ 2-го МВ ДАІ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 09.10.2006 року. Зазначений автомобіль виступав заставним авто за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Дійсний кредит є повністю сплаченим, що підтверджується відповідними квитанціями. Своєю довіреністю ОСОБА_3 надав позивачеві право отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі й ті, що пов'язані з продажем транспортного засобу. Позивач звернувся із запитом № 114321 від 21.05.2013 року до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив видати довідку про відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором та про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти здійснення будь-яких операцій з даним транспортним засобом, зокрема й зняття транспортного засобу з реєстрації. Відповідачем була надана відповідь в формі листа від 22.05.2013 року № 20.1.0.0.0/7-130521/1000, в якій зазначено, що необхідні документи будуть надані по факту погашення простроченої заборгованості за кредитним договором. Після цього відповідач надав ще одну відповідь від 24.05.2013 року № 20.1.0.0.0/7-20130521/1000, в якій надав роз'яснення, що зазначений автомобіль виступає заставним авто за вказаним кредитним договором, а оскільки боржник має прострочену заборгованість по інших продуктах банку, банк змушений відмовити у видачі довідки для МРЕВ. Позивач вважає таку відповідь безпідставною та незаконною з огляду на те, що вказаний автомобіль не виступає заставним майном за іншими зобов'язаннями, окрім повністю виплаченого кредиту у зв'язку з чим право застави у відповідача припиняється.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю; визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови в наданні довідки ОСОБА_1, уповноваженому представнику ОСОБА_2, про відсутність заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» - неправомірними; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» розглянути питання у разі відсутності заборгованості та погашення її у повному обсязі за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року щодо видачі ОСОБА_1, уповноваженому представнику ОСОБА_2, довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» із зазначенням того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти здійснення будь-яких операцій з автомобілем марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, тип транспортного засобу - легковий - седан - В, темно-синього кольору, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 2-го МВ ДАІ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області 09.10.2006 року, зокрема зняття його з реєстрації; в порядку розподілу судових витрат стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 114,70 грн. судового збору.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2013 року заяву представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення від 01 липня 2013 року - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати стягнути з позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2011 року ОСОБА_2 видав на ім'я позивача ОСОБА_1 довіреність, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за реєстраційним № 247, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважив позивача розпоряджатися, продати, здати в оренду, користуватися з правом передоручення, знімати з обліку в органах ДАІ належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, тип транспортного засобу - легковий - седан - В, колір - темно-синій, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 2-го МВ ДАІ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області 09.10.2006 року. Як вбачається з наданих позивачем копій квитанцій заборгованість за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року регулярно погашалась та на даний час є повністю сплаченою. Будь-яких доказів, що спростовують дані обставини, в тому числі довідки про нарахування та погашення заборгованості, представником відповідача надані не були. Позивач звернувся із запитом № 114321 від 21.05.2013 року до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просив видати довідку про відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором та про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти здійснення будь-яких операцій з даним транспортним засобом, зокрема й зняття транспортного засобу з реєстрації. 22.05.2013 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу було надіслано відповідь на його запит, в якій зазначено, що необхідні документи будуть надані по факту погашення простроченої заборгованості за кредитним договором. 24.05.2013 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу позивача була надана ще одна відповідь, в якій надано роз'яснення, що зазначений автомобіль виступає заставним авто за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, який був виданий ОСОБА_2 і оскільки він має прострочену заборгованість по інших продуктах банку, банк змушений відмовити у видачі довідки для МРЕВ.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідачем будь-яких доказів, що спростовують обставини на які посилається позивач суду не надано, при цьому суд керувався статтями 16, 244, 545, 572, 574, 593, 1054 ЦК України.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції.

З рішення суду першої інстанції випливає, що спірні правовідносини виникли з приводу відмови ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу у видачі довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором, яку позивач вважає неправомірними.

Визнав такі дії банку неправомірними, встановивши на підставі копій квитанцій боржника погашення кредитних зобов'язань повністю, суд одночасно зобов'язав банк видати таку довідку у разі відсутності заборгованості.

Тобто, висновки суду є непослідовними та суперечливими, що є неправильним та незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції не перевірявся факт наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження свого позову, оскільки в матеріалах справи не має кредитного договору, договору застави, на які посилався позивач, та судом не перевірено обставини припинення кредитного зобов'язання у зв'язку з погашенням заборгованості боржником за кредитним договором у повному обсязі та припинення договору застави.

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо відмови в наданні довідки ОСОБА_1, уповноваженому представнику ОСОБА_2, про відсутність заборгованості за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» є неправомірними.

Суд першої інстанції не з'ясував спірні правовідносини та не застосував належним чином матеріальний закон, який регулює цей спір.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 22.05.2013 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу було надіслано відповідь на його запит № 114321 від 21.05.2013 року, в якій зазначено, що необхідні документи будуть надані по факту погашення простроченої заборгованості за кредитним договором (а.с.7). 24.05.2013 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу позивача була надана ще одна відповідь, в якій надано роз'яснення, що зазначений автомобіль виступає заставним авто за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, який був виданий ОСОБА_2 і оскільки він має прострочену заборгованість по інших продуктах банку, банк змушений відмовити у видачі довідки для МРЕВ (а.с.8). Позивач має повноваження за довіреністю від 25 січня 2011 року, яку ОСОБА_2 видав на ім'я позивача ОСОБА_1 строком на три роки до 25 січня 2014 року, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за реєстраційним № 247, та відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважив позивача розпоряджатися, продати, здати в оренду, користуватися з правом передоручення, знімати з обліку в органах ДАІ належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SF69Y, тип транспортного засобу - легковий - седан - В, колір - темно-синій, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ 2-го МВ ДАІ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області 09.10.2006 року (а.с.6).

Із копій квитанцій по сплаті погашення кредиту, наданих позивачем (а.с. 10-20) вбачається, що платником за період 28.01.2013 року, 25.02.2013 року, 21.03.2013 року, 16.04.2013 року, 20.05.2013 року та за 2012 рік зазначена ОСОБА_5, а отримувачем зазначений ОСОБА_2 (а.с.10,11); в копіях квитанцій на а.с. 12 є зазначення що призначення платежу є погашення кредиту ОСОБА_1, а отримувач є ОСОБА_2 З указаних квитанцій не вбачається за яким договором погашали кредит зазначені особи та не ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме третій особі у справі ОСОБА_2

З копій квитанцій а.с. 13-14 вбачається, що ОСОБА_2 погашав заборгованість за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, однак є також ксерокопія квитанції від 27.11.2008 року за іншим номером кредитного договору. У ксерокопіях квитанцій є також продаж іноземної валюти (а.с.15). В інших копіях квитанцій, які не завірені також належним чином, є дописки від руки, значаться різні платники, та не зазначено який кредитний договір виконується, на чию користь.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що зазначені ксерокопії квитанцій не свідчать про відсутність боргу за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року, та є неналежними та недопустимими доказами у справі.

Позивач не надав суду інших доказів у підтвердження своїх позовних вимог, а до суду апеляційної інстанції неодноразово не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судова колегія дійшла висновку, що спірні правовідносини виникли між боржником та кредитором за кредитним договором № DNC0AU03110250 від 10.10.2006 року щодо припинення кредитних зобов'язань у зв'язку з повним погашенням боргу та припинення забезпечення цих кредитних зобов'язань, а саме: договору застави вказаного автомобіля, однак таких позовних вимог не заявлено.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини, які входять до предмета доказування на підставі вказаної норми встановлені не були, оскільки такі позовні вимоги не були заявлені суду.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України. Згідно до вимог статті 15 ЦК України, ч.1 - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; ч.2 - кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Розглядаючи спір, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем вибраний неналежний спосіб захисту свого права, оскільки виниклі спірні правовідносини стосуються виконання кредитного зобов'язання, то визнання неправомірними дії банку та поновлення порушеного права при відсутності доказів припинення кредитного зобов'язання та його забезпечення - договору застави є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству.

Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, - кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК України), підтвердження факту та належності виконання має важливе значення в разі виникнення спорів між сторонами зобов'язання.

Загальне правило вказаної статті говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Бажано вказати в розписці підставу виникнення зобов'язання та суть виконання, здійсненого боржником.

Розписка видається кредитором на вимогу боржника. Відмова кредитора видати розписку розцінюється вказаним законом, як прострочення кредитора та до нього застосовується відповідальність за порушення зобов'язання у відповідності до вимог ст. 613 ЦК України.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно.

Позивач не довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України, а саме: позивачем не доведено, що кредитором прийнято виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором за яким забезпечено виконання договором застави.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судова колегія вважає, що необхідно відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення то відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються. Понесені судові витрати апелянтом по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В рахунок понесених судових витрат стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, розташованого за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді