Ухвала суду № 34010166, 09.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа №812/5609/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. в справі № 812/5609/13-а за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 01.06.2010 р. звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Луганській апеляційний господарський суд, про зобов'язання вчинити певні дії з перерахунку та виплати заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 р. скасовані судові рішення в даній справі, в частині позовних вимог про проведення перерахунку та виплати ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання за період з 1 червня по 31 грудня 2005 р. справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог про проведення перерахунку та виплати заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року позивач зазначила, що вона працює на посаді судді Луганського апеляційного господарського суду з 11 серпня 2004 року. У відповідності із статтею 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Згідно з частиною 2 статті 44 вказаного Закону (у редакції станом на 01 червня 2005 року) розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Також частиною 4 даної статті передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. До червня 2005 року розмір заробітної плати суддям визначався у відповідності із вказаними вимогами закону. Однак, починаючи з червня 2005 року, зазначений конституційний принцип в частині встановленого розміру та виплати заробітної плати відповідачами порушується. Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими надано зворотну дію в часі - набрання їх чинності з 1 червня 2005 року. На підставі вказаних нормативних актів зазначеним особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні порядки оплати праці. Однак, перерахунок розміру окладів іншим суддям з 1 червня 2005 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 проведено не було. 3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», якою підвищено суддям посадові оклади пропорційно окладів голів названих суддів та затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками та визначено умови преміювання. Однак, набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року. При цьому, постановами Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів від 30 червня 2005 року № 514 та від 3 вересня 2005 року № 865 в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати. Це призвело до значного зменшення розміру заробітної плати позивача, у зв'язку з чим позивач вважає, що наявні підстави для перерахунку його заробітної плати у відповідності із статтею 44 Закону України «Про статус суддів». Крім того, позивач зазначила, що вона як суддя Луганського апеляційного господарського суду отримувала щомісячне грошове утримання на підставі спочатку Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», а потім, після втрати ним чинності, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яке обчислюється у процентному відношенні від заробітної плати судді, а тому у зв'язку з неправильним обчисленням заробітної плати, позивачу неправильно обчислювався і розмір цього щомісячного грошового утримання.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 р. закрите провадження в справі в частині позовних вимог до Луганського апеляційного господарського суду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. позов задоволено частково, визнана незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 01.06.2005 р. по 31.12.2005 р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; визнана незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 01.06.2005 р. по 31.12.2005 р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат; зобов'язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок заробітної плати позивача з 01.06.2005 р. по 31.12.2005 р., визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум заробітної плати з утриманням обов'язкових податків та зборів; зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати та виділити Державній судовій адміністрації з єдиного рахунку Державного бюджету України, відкритого в Державній казначейській службі України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої заробітної плати ОСОБА_2 з 01.06.2005 р. по 31.12.2005 р., обчисленої з урахуванням посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідачами Державною судовою адміністрацією України та Міністерством фінансів України подані апеляційні скарги.

Так, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт зазначає, що в Державному бюджеті України на 2005 рік, а також в кошторисах видатків відповідних бюджетних установ не були передбачені асигнування з донарахування позивачу заробітної плати, перерахунок розміру заробітної плати позивача є неможливим з тих підстав, що позивач не працює в даний час у суді, не знаходиться в трудових відносинах з ДСА України, відповідач не має відомостей відносно позивача, а збирання таких даних можливо лише за згодою позивача відповідно до Закону України «Про захист персональних даних». ДСА не нараховує, не сплачує заробітної плати суддям та не є правонаступником Луганського апеляційного господарського суду.

Міністерство фінансів України (далі - Мінфін) в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального права, зазначає, що з 01.01.2003 р. головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є ДСА України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності судів. Дії, які має вчинити Мінфін на виконання рішення суду, мають бути вчинені за приписами, встановленими бюджетним законодавством, проте, жодним законом та нормативно-правовим актом не встановлені повноваження Мінфіну щодо списання коштів з відповідних рахунків Державної казначейської служби, їх подальшого виділення ДСА України з єдиного рахунку Державного бюджету, відритого у Державній казначейській службі, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої заробітної плати позивачу, та не передбачено механізму здійснення таких операцій.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 04 березня 2004 року 1591-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_2 обрана на посаду судді Луганського апеляційного господарського суду безстроково. Згідно із трудовою книжкою позивач призначена на посаду судді Луганського апеляційного господарського суду безстроково у порядку переведення з місцевого господарського суду Луганської області на підставі постанови Верховної Ради України від 04 березня 2004 року 1591-IV «Про обрання суддів» 11 серпня 2004 року. З розрахункового листа та особового рахунку № 3 за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року вбачається, що заробітна плата позивача з червня по грудень 2005 року розраховувалась з посадового окладу, розмір якого був розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року № 37 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та становив 607,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року посадовий оклад ОСОБА_2 не відповідав вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів», оскільки мав становити не менше 50 відсотків посадового окладу Голови Верховного Суду України, тобто 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів», який регулював, в тому числі, питання матеріального забезпечення суддів на час виникнення спірних правовідносин, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

За змістом цього Закону заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок. Гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого вищеназваного співвідношення. А тому не виконання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати, визначеної Законом.

Як встановлено ст. 3 Закону України «Про оплату праці» держава гарантує громадянам граничний її мінімум, як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 9 цього Закону), до якої згідно з частиною 2 статті 3 не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Враховуючи статус позивача як судді апеляційного суду, професійного судді, якому гарантовано належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення як ст. 130 Конституції України, так й ст. 3 Закону України «Про статус суддів», держава взяла на себе обов'язок забезпечити реалізацію цих гарантій, а тому вони не можуть бути звужені або скасовані іншими нормативними актами. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України). Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.

Така правова позиція викладена в практиці Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), яка обумовлена принципом юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, а також принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку реалізацію гарантій незалежності суддів, включаючи заходи правового захисту матеріального і соціального забезпечення, тому невиконання такого публічного зобов'язання є протиправним.

Оскільки позивач є професійним суддею апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема, право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на приписи. 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», на законодавчому рівні підлягали закріпленню й посадові оклади решти суддів судів України. Проте, на рівні Закону посадові оклади професійних суддів у спірному періоді не встановлювались.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів, тобто приведено оклади суддів у відповідність з встановленим частиною 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не були усунуті порушення вимог частини 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», не приведені оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01 червня 2005 року, оскільки постанова від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» набула чинності з 01 січня 2006 року (пункт 5 постанови).

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року посадовий оклад ОСОБА_2 не відповідав вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів», оскільки мав становити не менше 50 відсотків посадового окладу Голови Верховного Суду України, тобто 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, тому виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати, посадовий оклад ОСОБА_2,повинен був становити: у червні 2005 року - 2175,00 грн.; з липня по серпень 2005 року - 2325,00 грн.; з вересня по грудень 2005 року - 2490,00 грн.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що саме ДСА України в даному випадку повинна здійснити перерахунок заробітної плати позивача з подальшою виплатою недоплачених сум.

Відповідно до частини 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій в Україні», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, Рада суддів України розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів, розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань, здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність, та виконує інші функції.

Рішенням Ради суддів України від 27 червня 2008 року № 105 зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.

Статтею 130 Конституції України та статтею 118 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно зі ст. 58 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Згідно з Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182 Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України (на час звернення позивача до суду з даним позовом) було визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

Тобто, саме ДСА України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з необхідністю приведення посадових окладів суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів».

В порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (пункт 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 09 червня 2004 року № 82/04 «Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів» обов'язок подавати штатні розписи до Державної судової адміністрації України із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на Луганський апеляційний господарський суд, який і здійснював фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.

Луганський апеляційний господарський суд як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством було покладено обов'язок проінформувати Державну судову адміністрацію України - головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходів щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням положень статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Пунктом 1 Указу Президента України від 12 серпня 2010 року № 811/2010 «Питання мережі господарських судів України» ліквідовано Луганський апеляційний господарський суд без визначення правонаступника. Луганський апеляційний господарський суд припинено, державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації проведена 10 березня 2011 року.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах у зв'язку з ліквідацією Луганського апеляційного господарського суду вирішення питання про усунення порушень прав позивача шляхом проведення перерахунку та виплати заборгованості по заробітній платі за період з 1 червня по 31 грудня 2005 року належить до компетенції Державної судової адміністрації України.

Що стосується задоволення позову в частині позовних вимог до Міністерства фінансів України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.

Статтею 111 Бюджетного кодексу України визначено, що Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 Положення Мінфін України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень Мінфін України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Не приведення окладів суддів у спірному періоді у відповідність з вимогами ст. 44 Закону України «Про статус суддів» обумовлювало збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів, а з урахуванням того, що саме до повноважень Мінфіну належить здійснення фінансування бюджетних програм, є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ДСА України в тій частині, що ДСА не є правонаступником Луганського апеляційного господарського суду, тому не може нести фінансову відповідальність за вимогами ОСОБА_2, з тих підстав, що з 01.01.2003 р. головним розпорядником коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є саме ДСА України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності судів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. в справі № 812/5609/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. в справі № 812/5609/13-а за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.