Рішення № 34009599, 12.09.2013, Франківський районний суд м. Львова

465/7348/13-ц

2/465/2893/13

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2013 Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Ванівського Ю.М.,

при секретарі Рифяк Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном та стягнення штрафу, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про визнання недійсним договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (доповненим заявою про збільшення розміру позовних вимог) до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном та стягнення штрафу, покликаючись на те, що відповідач зайняв нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м., відмовляється підписувати акт прийомки-передачі приміщень позивачеві згідно п. 5.1. Договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року б/н після закінчення строку дії позички та добровільно не допускає до згаданих приміщень, оскільки стверджує, що останній втратив своє право власності на приміщення у строк до 31.12.2013 року. Таким чином, оскільки, відповідач добровільно не надає доступу та оспорює право власності позивача на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м., а також відповідно до п. 6.2. Договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року б/н, з огляду на закінчення строку дії позички, відмовляється сплачувати позичкодавцю тобто позивачу штраф у розмірі 20 000,00 грн., останній був змушений звернутися з даною позовною заявою в суд. ОСОБА_2 заявлено до ОСОБА_1 зустрічний позов, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про визнання недійсним договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року, покликаючись на те, що оспорений договір позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року укладений між нею та позивачем за первісним позовом підлягає визнанню недійсним судом у відповідності із ч. 1 ст. 215 ЦК України як такий, що суперечить нормам Цивільного кодексу України, а також моральним засадам суспільства, у відповідності зі ст. 229 ЦК України як такий, що вчинений під впливом помилки, у відповідності з ч. 1 ст. 230 ЦК України як такий, що вчинений правочин під впливом обману, у відповідності з положеннями ст. 761 ЦК України як такий, що вчинений без права передання майна у найм.

В судове засідання позивач за первісним позовом не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позов із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримує повністю просить позов задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив повністю з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Подав суду заяву про визнання позову із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, також просить слухати справу без його присутності на підставі поданих суду доказів, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу в його відсутності.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Приватне підприємство "Ліль" не з'явився, проте подало заяву із зазначенням відношення як до первісного так і до зустрічного позовів та клопотання про розгляд справи у її відсутності. Вважає позовні вимоги викладені у первісному позові та заяві про збільшення розміру позовних вимог законними та обґрунтованими у повному обсязі, а що стосується заявленого ОСОБА_2 зустрічного позову то вважає такий абсолютно надуманим з метою уникнення відповідальності за зобов'язаннями перед ОСОБА_1 за договором позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року, необґрунтований доказами у цій справі та спрямований на незаконне продовження використання займаних приміщень, що порушує законні права власника.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: Львівської міської ради з'явився, покладається на розсуд суду.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що первісний позов підставний та підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судом встановлено, що власником нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м. є громадянин ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року та складеного акту прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року датованого 03.02.2001 року, котрим підтверджується, що позивач у справі прийняв нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м.

Так, згідно приписів ч. 1 ст. 128 Цивільного кодексу України 1963 року (в редакції чинній на час укладення Договору та складення акту прийому-передачі нежитлових приміщень), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положенням п. 3.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року встановлено, що передача об`єкту купівлі-продажу у власність покупця здійснюється на підставі і з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту купівлі-продажу.

Таким чином, згідно приписів Цивільного кодексу України 1963 року, в редакції чинній на час укладення Договору та складення акту прийому-передачі нежитлових приміщень, відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року, право власності у ОСОБА_1 на об`єкт купівлі-продажу виникло з моменту прийому нежитлових приміщень, згідно договору купівлі-продажу № 02/02 від 02.02.2001 року оформленого актом прийому-передачі від 03.02.2001 року, тобто з 03.02.2001 року.

01 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позички нерухомого майна б/н.

Згідно умов даного договору 01 січня 2012 року позивачем передано відповідачу за первісним позовом, а відповідачем прийнято у тимчасове безоплатне користування нежитлові приміщення - складські приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м.

Згідно п. 2.1. згаданого договору, приміщення надаються в позичку на строк до 31.12.2013 року. Строк позички може бути змінений позичкодавцем в односторонньому порядку. Про зміну строку позички позичкодавець повинен повідомити користувача не пізніше як за 30 днів до дня закінчення строку позички ( п. 2.3. Договору).

У зв'язку з наміром позивача використовувати передані у позичку приміщення для власних потреб, відповідача було повідомлено 20.12.2012 року про зміну строку позички, встановленого п. 2.1. Договору. Новий строк позички визначений до 31.01.2013 року, про що повідомлено відповідача у встановлений договором термін - не пізніше як за 30 днів до дня закінчення строку позички.

Всупереч наведеному, 31.01.2013 року, за участі Приватного підприємства "Ліль", котре є правонаступником Промислово-екологічного підприємства "ЕЛЕКТРОН" котре згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року та акту прийому-передачі нежитлових приміщень на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 02/02 від 02.02.2001 року датованого 03.02.2001 року передало, а позивачем набуто у власність згадані приміщення, - складено акт, яким підтверджується те, що відповідач зайняв передані у позичку приміщення, відмовляється підписувати акт прийомки-передачі нежитлових приміщень позивачеві згідно п. 5.1. Договору та не допускає до нежитлових приміщень позивача, оскільки стверджує, що останній втратив своє право власності на вказані приміщення у строк до 31.12.2013 року.

Окрім того, 12.02.2013 року відповідач звернувся до позивача з листом, у якому відмовився передавати згадані приміщення у строк до 31.12.2013 року та зазначив, що позивач втратив своє право власності на передані у позичку нежитлові приміщення.

Крім того, підставою зустрічного позову є мотивація про ніби-то відсутність у позивача за первісним позовом як майнових прав, так і повноважень щодо укладення оспореного договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року, а тому відповідач за первісним позовом вважає безпідставними первісні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо усунення ним перешкод у користуванні та розпоряджанні вказаними приміщеннями.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом заперечує право власності позивача на зазначені приміщення.

У ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідач за первісним позовом, не маючи жодних прав на нежитлове приміщення отримане від позивача в позичку, після закінчення строку договору не звільнив його, користується ним та перешкоджає позивачеві володіти, користуватись та розпоряджатись ним шляхом не допуску до нього останнього та заперечує наявність у позивача за первісним позовом як майнових прав, так і повноважень щодо укладення оспореного договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року предметом котрого є передання згаданих приміщень у позичку, чим порушує та не визнає його право власності, а відтак позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на оспорювані відповідачем приміщення є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню є також вимоги позивача до відповідача за первісним позовом про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями - складськими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м.

Крім того, відповідно до п. 6.2. договору позички нерухомого майна у випадку прострочення звільнення приміщень після закінчення строку позички, встановленого у п. 2.1. договору або встановленого позичкодавцем, тобто позивачем за первісним позовом в порядку п. 2.3. Договору, користувач тобто відповідач за первісним позовом сплачує позичкодавцю штраф у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач за первісним позовом у зв'язку з відмовою передачі приміщень позивачеві згідно п. 5.1. та 2.3. договору позички, за допущення порушень зобов'язань взятих на себе за договором позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20 000,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначеного, враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом свідомо та безпідставно заперечується право власності позивача на зазначене приміщення, чиняться перешкоди і не надається доступ до згаданих приміщень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є підставними, обґрунтованими доказами у справі та підлягають до задоволення.

Що стосується заявленого ОСОБА_2 зустрічного позову, то суд відзначає, що такий є необґрунтованим, заявлений з метою уникнення відповідальності за зобов'язаннями перед ОСОБА_1 за договором позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року, необґрунтований доказами у цій справі та спрямований на незаконне продовження використання займаних приміщень, що порушує законні права власника. Більше того, суд відзначає, що відповідачем у справі за первісним позовом подано суду заяву про визнання позову, згідно якої позовні вимоги викладені у первісному позові із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від "04" вересня 2013 року перший вважає підставними та обґрунтованими.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 391, 392, 526, 530 ЦК України, ст.ст.10,11,60,169,208,209,212-215,218 , 224-226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні і розпоряджанні майном та стягнення штрафу - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди у користуванні та розпоряджанні нежитловими приміщеннями - складськими приміщеннями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) штраф у розмірі 20 000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,0 кв.м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: Приватного підприємства "Ліль", Львівської міської ради про визнання недійсним договору позички нерухомого майна від 01 січня 2012 року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 344,10 грн.

Апеляційна скарга на рішення Франківського районного суду м. Львова може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ванівський Юрій Михайлович