Рішення № 34009571, 02.10.2013, Личаківський районний суд м.Львова

ЗАОЧНЕ

2/463/1619/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське Підприємство «ТЕХНОБУД» про стягнення грошових коштів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з ТзОВ «Спільне Українсько-Російське підприємство «Технобуд» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 3 785 грн., компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 183,62 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 23 241,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 23.08.2010р. по 01.02.2011р. працював на посаді різноробочого на підприємстві відповідача. Починаючи з листопада 2010р. по грудень 2010р. нараховану йому заробітну плату не було виплачено, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 3 785 грн., в тому числі, заборгованість з виплати заробітної плати за листопад 2010р. - 1805 грн., за грудень 2010р. - 1980 грн. Оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється повернути ці кошти, що є порушенням трудового законодавства, дану суму просить стягнути з нього в примусовому порядку, з врахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 183,62 грн., в тому числі, компенсації за листопад 2010р. в розмірі 95,45 грн., та компенсації за грудень 2010р. - 88,16 грн. Враховуючи те, що у випадку такого трудового порушення роботодавець зобов'язаний сплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки, також просить стягнути з відповідача ці кошти, які за його підрахунками складають 23 241,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача згідно належної довіреності від 26.04.2013р. ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з наступного.

Як вбачається з копії записів в трудовій книжці позивача (а.с.14), 23.08.2010р. останній був прийнятий на роботу на посаду різноробочого ТОВ «СП «Технобуд» і 01.02.2011р. його було звільнено за власним бажанням.

Обов'язок доказування і подання доказів, положеннями ст. 60 ЦПК України покладається на сторони. Враховуючи складність та особливість спорів, що виникають з трудових правовідносин, та право особи на судовий захист, в тому числі захист порушених трудових прав, яке закріплено в Основному Законі, обов'язок щодо доказування про відсутність порушень цих прав лежить на відповідачу.

За правилами ст. 116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Вказана правова норма зобов'язує власника або уповноваженого ним органу виконати дві обов'язкові умови в день звільнення працівника, по-перше працівника необхідно письмово повідомити про нараховані суми, належні йому при звільненні, і по-друге, такі суми повинні бути виплачені або в день звільнення, або не пізніше наступного дня, після пред'явлення такої вимоги. Тобто обов'язок здійснити розрахунок належних працівникові сум при звільненні, законом покладено на роботодавця.

Згідно довідки Пенсійного фонду України (а.с.8), сума заробітку позивача на підприємстві відповідача за листопад 2010р. складала 1805 грн., за грудень 2010р. - 1980 грн.

Враховуючи те, що запит суду від 29.08.2013р. (а.с.30) про зобов'язання відповідача надати довідку про наявну заборгованість з нарахованої але не виплаченої заробітної плати, який отримано відповідачем 06.09.2013р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32), залишився проігнорованим, за відсутності доказів про проведення розрахунку з позивачем, суд приходить до висновку, що заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем існує, та за відсутності доказів протилежного - погоджується з сумою, яка вказана останнім в позовній заяві і як наслідок, ухвалює рішення про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3 785 грн., що буде відповідати вимогам ст. 116 КЗпП України.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку, то позиція суду буде наступною.

Як роз'яснив Пленум ВСУ у п. 20 Постанови № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Оскільки доказів проведення розрахунку з позивачем відповідач не представив, середній заробіток за весь період затримки суд стягує по день ухвалення рішення, незважаючи на те, що позивачем такий розрахунок проведено лише до 31.04.2013р.

За обрахунками позивача, середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку в період з 01.02.2011р. по 31.04.2013р. становить 23 241,60 грн., а обчислений він шляхом множення середнього заробітку за період з 23.08.2010р. по 31.12.2011р. на кількість місяців прострочення (4299 * 27 = 23 241,60). По-перше, такий розрахунок не відповідає нормам матеріального права і підлягає перерахунку безпосередньо судом, про що буде вказано нижче, а по-друге, він містить математичну помилку, оскільки результат дії множення чисел 4299 і 27 становить 116 073. Яким чином була обрахована сума 23 241,60 грн. представник позивача в судовому засіданні пояснити не змогла.

За статтею 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують звільненню працівника з роботи. З огляду на те, що останні два календарні місяці, в які позивачу нараховувалась заробітна плата згідно довідки ПФУ є листопад і грудень 2010р., та за відсутності інформації чи нараховувалась заробітна плата в січні 2011р., що був зобов'язаний подати відповідач і чого ним зроблено не було, суд приходить до висновку, що суму середнього заробітку за весь час затримки слід обраховувати саме з заробітної плати, яка виплачувалась в цих місяцях, оскільки лише за такий період доведеним є факт нарахування позивачу заробітної плати.

При цьому, згідно з п. 5 Розділу ІV наведеного вище Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Саме такої вимоги не врахував позивач, та помилково поклав в основу свого розрахунку не середньоденну заробітну плату, а середньомісячну, що в свою чергу, стало підставою для проведення перерахунку вказаної суми.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства. Оскільки графік роботи підприємства відповідачем також не представлено, кількість робочих днів у листопаді, грудні 2010р. суд розраховує згідно Листа Мінпраці від 25.08.2009р. № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік (зі змінами)». Так, згідно вказаного Листа, кількість робочих днів за листопад 2010р. складала 22 робочих дні, за грудень 2010р. - 23 робочих дні. Відповідно, за правилами цієї норми, середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді становитиме 22 повних робочих дні.

Заробітна плата позивача за період листопад - грудень 2010р. становила 3 785 грн. Середньоденна заробітна плата за вказаний період, яка розраховується судом шляхом ділення цієї суми на кількість робочих днів у цей період становитиме 86,02 грн. Оскільки розрахунок належної до стягнення суми проводиться судом з моменту звільнення і до моменту ухвалення рішення, тобто за період з 01.02.2011р. по 02.10.2013р., що становить 32 повних робочих місяці і відповідно 704 повних робочих дні (32 * 22 /середньомісячне число робочих днів/ = 704), шляхом множення цих днів на середньоденну заробітну плату позивача, з'ясованою стає сума, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу через затримку в проведені розрахунку під час звільнення, а саме 60 558,08 грн.

Оскільки підставу позову, згідно роз'яснень Пленуму ВСУ висвітлених у п. 9 Постанови № 5 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» становлять фактичні обставини, що наведені в заяві, суд не вправі обмежитись лише тією сумою, яку просить стягнути позивач в примусовому порядку, тим більше, що його представник обґрунтувати її не зміг, та враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини порушення трудових прав позивача, які відповідачем не спростовані, ухвалює рішення про примусове стягнення з відповідача суми коштів, яка згідно належно проведеного розрахунку становить 60 558,08 грн., задовольняючи тим самим вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на те, що в разі порушення строків виплати доходів громадянам передбачено компенсацію, про що йдеться в ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вимога про стягнення такої компенсації є обґрунтованою. Розрахунок сум, який проведено позивачем є вірним та відповідає вимогам ст. 3 цього Закону, а також вимогам Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001р., однак з врахуванням того, що такий розрахунок проведено станом на 31.04.2013р, а грошові кошти стягуються станом на дату ухвалення рішення, його необхідно доповнити, розрахувавши відповідні суми компенсації за період травень - вересень 2013р. включно. Згідно інформації Держкомстату, індекс інфляції за травень 2013 становив 100,1 %, відповідно, сума компенсації заробітної плати за листопад 2010р. становитиме 1,81 грн., а за грудень 2010р. - 1,98 грн. Доповнюючи обраховані позивачем кошти цими даними, суд стягує з відповідача в примусовому порядку компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в загальному розмірі 187,41 грн. При цьому, не бере до уваги індекси інфляції за період червень - вересень 2013р., оскільки за період червень-серпень 2013р. мала місце дефляція та індекс інфляції не перевищував 100 %, а інформації про індекс інфляції за вересень 2013р. станом на дату ухвалення рішення Держкомстатом не опубліковано.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 645,30 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське Підприємство «ТЕХНОБУД» (м. Львів, вул.. О. Басараб, 11а/8, ЄДРПОУ 13815583) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 3 785 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять грн.), компенсацію в розмірі 187,41 грн. (сто вісімдесят сім грн., сорок одна коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 60 558,08 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн., вісім коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське Підприємство «ТЕХНОБУД» в дохід держави 645,30 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Личаківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Леньо С. І.