Ухвала суду № 34008986, 10.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №639/1486/13-ц Головуючий

Провадження№22-ц/790/5623/2013 1-ї інстанції: Іванова І.В. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Трішкової І.Ю.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у порядку набувальної давності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та вселення,

ВСТАНОВИЛА:

19 лютого 2013 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на 31/100 частину домоволодіння АДРЕСА_2 , яка складається з житлових приміщень 5-2, 5-3,5-4, кухні 5-1, вбиральні 5-5, сараю літер В, сараю літер И, гаражу літер з, підвалу літер 1-2.

24 квітня 2013 року позивач ОСОБА_5 уточнив свої позовні вимоги.

В обґрунтування свого позову позивач ОСОБА_5 посилався на те, що співвласниками будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_6, якій належить 16/100 часток; ОСОБА_7, якому належить 31/100 частка, ОСОБА_11, якій належить 26/100 часток, ОСОБА_10, якому належить 15/100 часток. Відповідно до договору про порядок користування вищевказаним жилим будинком, який був нотаріально посвідчений 30 серпня 1986 року, в користування власнику 31/100 частини будинку ОСОБА_13 перейшла частина будинку літер А-2, яка складається із житлових кімнат 5-1,5-3,5-4, кухні 5-1, вбиральні 5-5, сараю літер В, сараю літер И, гаражу літер З, підвалу 1-2з окремим виходом. Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємицею стала ОСОБА_12. З 1952 року його прабабуся ОСОБА_14, його бабуся ОСОБА_15, та в подальшому мати ОСОБА_16, батько ОСОБА_17, він , його чотири брати й сестра проживали в АДРЕСА_2 . На теперішній час він продовжує мешкати у цьому будинку, та так як і всі його предки платить за комунальні послуги, проводив ремонт даху, підтримує свою частину будинку ремонтами. В будинок був проведений газ, вода, каналізація, зроблена ванна, встановлена газова плита, газовий лічильник, змінена дерев'яна стіна на цегляну, внаслідок чого квартира стала складатися з трьох кімнат, перебудовано заново сарай, побудований льох. Усі ці роботи зроблені за рахунок його сім'ї. ОСОБА_12 05.01.2000 року подарувала належні їй 31/100 частину спірного будинку ОСОБА_7

ОСОБА_7 позов ОСОБА_5 не визнав та подав зустрічний позов про усунення перешкод в користування власністю, виселення, вселення, посилаючись на ті обставини, що йому на підставі договору дарування від 05.01.2000 року належить 31/100 частина домоволодіння по АДРЕСА_2. З 2000 року ОСОБА_7 не має можливості вільно користуватись, розпоряджатись та володіти майном, що залежить йому на праві власності, оскільки позивач ОСОБА_5 та його сім'я перешкоджають йому у цьому шляхом зайняття належної йому частини домоволодіння. ОСОБА_5 не є членом родини ОСОБА_7, перебуває в належній йому частині будинку без законних на те підстав. Крім того, ОСОБА_7 завчасно попереджав відповідача та його родину про необхідність добровільного виселення з займаних приміщень, але ОСОБА_5 та його сім'я ніяк на реагують та продовжують проживати в спірних приміщеннях, при цьому зареєстровані з 2010 року в АДРЕСА_1.

Інші відповідачі по справі до судового засідання не з'явились.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 повністю відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволений.

Усунуті перешкоди у здійсненні ОСОБА_7 права власності 31/100 частиною домоволодіння АДРЕСА_2 та надвірними будівлями.

ОСОБА_5 виселений з житлових кімнат 5-2, площею 7,3 кв. м., 5-3, площею 12,9 кв.м., 5-4, площею 16,4 кв. м. домоволодіння АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 зобов'язаний звільнити від особистих речей кухню 5-1 площею 9,7 кв. м. санвузол 5-5, площею 2,6 кв. м., сараї літер В,И, гараж літер 3, підвал 11, площею.12,9 кв.м. домоволодіння АДРЕСА_2.

ОСОБА_7 вселений в житлові кімнати 5-2 площею 7,3 кв. м., 5-3, площею 12,9 кв.м., 5-4, площею 16,4 кв. м. домоволодіння АДРЕСА_2.

З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 стягнутий судовий збір у розмірі 114 грн.. 71 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими; висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана належна їм оцінка і відповідно до встановленого ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212.213 ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що в АДРЕСА_2 знаходиться домоволодіння, право власності на яке зареєстровано за:

-31/100 частин на ім'я ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 05.01.2000 року;

-15/100 частин на ім'я ОСОБА_10 на підставі договору дарування, посвідченого 24.01.2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_18 за р№ 5095;

-12/100 частин на ім'я ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.09.1978 року П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою за р№1- 3846;

-16/100 частин на ім'я ОСОБА_19 (спадкоємиця ОСОБА_6) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15.06.1974 року Десятою Харківською державною нотаріальною конторою за р№2-4299;

-26/100 частин на ім'я ОСОБА_11, посвідченого 1981 року П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою за р№1-1787.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_20 на теперішній час займає приміщення житлової кімнати 5-2 площею 7,3 кв.м., житлової кімнати 5-3 площею 12,9 кв.м., житлової кімнати 5-4 площею 16,4 кв.м.; користується кухнею 5-1 площею 9,7 кв.м., санвузлом 5-5 площею 2,6 кв.м., сараєм літ В,И, гаражем літ. З, підвалом II площею 12,9 кв.м.

Відповідно до ст. 344 ЦК України , особа , яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років , а рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно /набувальна давність/, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особи , що мають право на придбання права власності на майно за набувальною власністю мають бути незаконними добросовісними володільцями цього майна протягом встановленого законом строку. Володілець є добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що ця річ належить іншій особі.

Як вбачається з пояснень позивача по первісному позову, йому та його родині, прабабці ОСОБА_14, бабусі ОСОБА_15, батькам було відомо, що на 1999 рік власником спірної частини будинку була ОСОБА_12, а також те, що в 2000 році ОСОБА_12 подарувала належну їй на праві власності 31/100 частину будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_7. Цей факт також підтверджується ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 травня 2001 року та 12 грудня 1999 року, з яких вбачається, що у 1999 році ОСОБА_12 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні власністю, а у 2001 році з аналогічним позовом до суду звертався ОСОБА_7.

Таким чином судом достовірно встановлено, що позивачу у справі було відомо про власників 31/100 частини будинку АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_7, а тому суд зробив правильний висновок, що у розумінні ст.344 ЦК України ОСОБА_5 не набув право власності на спірну частину вищевказаного будинку.

Також судова колегія звертає увагу на той факт, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, був членом сім'ї ОСОБА_15, яка проживала у спірній частині будинку і родині якої у 2010 році надали квартиру за адресою АДРЕСА_1, де в ордер включений і позивач по даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 зареєстрував своє право власності тільки у 2011 році і з цього часу набув права власності на спірну частину будинку, не приймається судовою колегією, оскільки спірна частина будинку належить ОСОБА_7 на праві власності на підставі договору дарування від 05.01.2000 року.

Частиною2 ст.243 ЦК УРСР ( в редакції 1964 р., що діяв на час укладання договору дарування) передбачено, що договір дарування вважається укладеним з часу передання майна обдарованому.

Доказом того, що ОСОБА_7 прийняв у дар спірну частину будинку є його звернення до суду з позовом про усунення перешкод у 2001 році.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Підстав для зміни чи скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст.303,307,308,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий: Судді: