Рішення № 34007065, 07.10.2013, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1872/13-ц

Провадження № 2/194/779/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді - Корягіна В.О.

при секретарі - Сафоновій А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Грандфінресурс», про захист прав споживачів, визнання договору нікчемним, повернення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Грандфінресурс», про захист прав споживачів, визнання договору нікчемним, повернення коштів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в 25.06.2011 р. між ним та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір №202658 про надання послуг, згідно якого ПП «Грандфінресурс» повинно було надати позивачу позику у сумі 250 000 грн. для придбання автомобіля. На виконання договору ним було сплачено первинну плату у розмірі 8750 грн. та 87,50 грн. за послуги банка. Однак ні у цей день ні пізніше позики він не отримав. 21.07.2011 р. не отримавши позики, він подав заяву про розірвання даного договору та повернення коштів. Але коштів він так і не отримав. Так, виходячи зі змісту договору він сплачував кошти відповідачу не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання позики, так як підприємство без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права отримання позики одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності ПП «Грандфінресурс», а платежі є платою за право на купівлю товару. Таким чином між ним та товариством було укладено договір про надання послуг, який ввів його, як споживача в оману, а дії підприємства є недобросовісними і містять ознаки пірамідальної схеми. Договір №202658 від 25.06.2011 р. про надання послуг не відповідає вимогам ст.ст. 18,19 ЗУ «Про захист споживачів», тому він є недійсним. Просить суд визнати договір №202658 від 25.06.2011 року нікчемним, стягнути з відповідача на його користь 8750 грн., сплачених ним за договором про надання послуг від 25.06.2011 р., а також стягнути з відповідача на його користь сплачені банківські послуги у розмірі 87,50 грн.

Відповідач надав суду заперечення відповідно до змісту якого просив суд відмовити в задоволені позову з наступних підстав. 25.06.2011 року між ними та позивачем був укладений договір №202658 з метою отримання грошових коштів по соціальній програмі «Альянс України». Отже «Альянс України» це соціальна програма та не може бути відповідачем по справі. Відповідно до п.1 ст.8 укладеного договору позивач на протязі трьох днів після підписання договору мав можливість розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням сплачених ним попередньо грошових коштів, але він цього не зробив, отже, він усвідомлював умови договору, вони його повністю задовольняли і були йому вигідними. З умовами він був ознайомлений, отримав усі пояснення від представника ПП «Грандфінресурс», про що свідчить його підпис, отже, він усвідомлював умови договору, вони його повністю задовольняли і були йому вигідними і проти них він не заперечував. Програми отримання грошових коштів «Альянс Україна» є накопичувальною системою, яка більше асоціюється не з пірамідою, а з кругообігом. Так, дійсно, в ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» 02.06.2011 р. внесенні зміни, які набрали чинності 08.01.2012 р., та якими передбачено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг, тому необхідно отримати ліцензію, однак відповідно до вимог даного Закону її необхідно отримати протягом року, але не пізніше 09.01.2012 р., тому їх дії не потребували ліцензування.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, однак позивач надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 25.06.2011 року між позивачем та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір №202658 року про надання послуг. Відповідно до ст. 1 даного договору адміністратор зобов'язується вчинити певні дії спрямовані на придбання товару зазначеного в додатку №1, та на умовах діяльності Програми «Альянс Україна», що містяться в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити заходи по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товарів на користь учасника, або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Вартість, порядок та строки розрахунків зазначені в додатках. Згідно ст. 2.4.1 договору адміністратор зобов'язується суворо дотримуватися усіх умов договору та його додатків. Відповідно до ст. 4 даний договір не є зворотною фінансовою допомогою (позикою). (а.с. 12).

Згідно квитанції №34292.625.1 від 25.06.2011 р. ОСОБА_1 вніс на рахунок ПП Грандфінресурс 8750,00 грн. Відповідно до квитанції №34292.625.2 від 25.06.2011 р. ОСОБА_1 сплатив Дніпропетровському РУ комісію у сумі 87,50 грн. (а.с. 10).

Виходячи зі змісту зазначеного договору виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що: клієнт сплачує передбачені договором кошти, а ПП Грандфінресурс формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання товарів. Також договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом товару та не передбачає будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Оскільки позивач за умовами договору повинен сплачувати кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а ПП Грандфінресурс без залучення власних коштів формує об'єднання клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників цього об'єднання, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми та враховуючи правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 23 травня 2012 року (справа 6-35цс12), від 27.03.2013 року (справа №6-22цс13), 16.01.2013 року (справа №6-161цс12), які є обов'язковими для всіх судів України, суд вважає, що діяльність відповідача з реалізації програми є такою, що вводить споживача в оману та порушує права позивача.

Також і в постанові Верховного Суду України від 16.01.2013 р. з перегляду ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року у справі за позовом до закритого акціонерного товариства «Філдес Україна» про захист прав споживача, зазначено що оскільки особа сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ЗАТ «Філдес Україна» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «КАР КРЕДИТ», суд касаційної інстанції помилково погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, яка не порушує права особи, а діяльність ЗАТ «Філдес Україна» з реалізації системи «КАР КРЕДИТ» не є такою, що вводить споживача в оману.

Також судом не можуть бути прийняти до уваги посилання представника відповідача, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки між ними та позивачем був укладений договір №202658 з метою отримання грошових коштів по соціальній програмі «Альянс України». Відповідно до п.1 ст.8 укладеного договору позивач на протязі трьох днів після підписання договору мав можливість розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням сплачених ним попередньо грошових коштів, але він цього не зробив. З умовами він був ознайомлений, отримав усі пояснення від представника ПП «Грандфінресурс», про що свідчить його підпис, отже, він усвідомлював умови договору, вони його повністю задовольняли і були йому вигідними і проти них він не заперечував. Програми отримання грошових коштів «Альянс Україна» є накопичувальною системою, яка більше асоціюється не з пірамідою, а з кругообігом, тому відповідно ст.ст. 203,215.627 ЦК України дані договори відповідають чинному законодавству. Так дійсно, в ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» внесенні зміни, якими передбачено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до фінансових послуг, тому необхідно отримати ліцензію, однак відповідно до вимог даного Закону її необхідно отримати протягом року, тому їх дії не потребували ліцензування з наступних підстав.

Умовами програми «Альянс Україна» що є додатком № 2 до договору, а саме статтею 4, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу грошових коштів залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем (а.с.14-16).

Ствердження відповідача про те, що позивач ознайомився з умовами договору, погодився із ними та при укладенні договору його волевиявлення було вільним не спростовує факту недійсності угоди через використання відповідачем нечесної підприємницької практики.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України,обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч.1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки судом встановлено, що оспорюваний позивачем договір №202658 від 25.06.2011 року є нікчемним, внаслідок того, що його недійсність передбачена законом, а тому необхідно обмежитись лише констатацією цього факту та застосувати наслідки нікчемності правочину, на підставі чого в задоволенні позовних вимог позивача про визнання договору №202658 від 25.06.2011 року нікчемним слід відмовити.

Враховуючи те, що позивач сплатив кошти у розмірі 87,50 грн. відповідно до чеку від 25.06.2011 р. за комісію, яка була з нього стягнута ПАТ КБ «ПриватБанк» за перерахування коштів на рахунок ПП «Грандфінресурс», тому дані витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд вважає, що «Альянс Україна» не є відповідачем по справі та з неї не підлягають стягненню кошти, оскільки «Альянс Україна» є соціальною програмою, а не юридичною особою.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з урахуванням ст. 11 ЦПК України, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача, сплачені ним кошти за договором у розмірі 8750,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача відповідно до задоволених вимог судом, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 229,40 грн.

Керуючись, ст.ст. 23,203,215,1167, ч.1 ст. 227 ЦК України, ст.ст. 4,11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10,11,27,28,29,30,60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПП «Грандфінресурс», про захист прав споживачів, визнання договору нікчемним, повернення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ПП «Грандфінресурс», ІПК 31469012, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, сплачені ним кошти за договором про надання послуг у розмірі 8750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з ПП «Грандфінресурс», ІПК 31469012, на користь УДКСУ у м. Тернівка Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий