Ухвала суду № 34004934, 25.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р.Справа № 2а/1570/5494/2011

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.

за участю за участю прокурора Стаценко В.М. та представника відповідача Сокола Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі справу за апеляційною скаргою голови ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства «Аурум» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Аурум» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (правонаступник - СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі МГУ Міндоходів), за участю прокуратури в Приморському районі м.Одеси про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

21.07.2011 року ЗАТ «Аурум» звернулося до окружного суду із позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (правонаступник - СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі МГУ Міндоходів), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 12.07.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 2 646 570 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що покладені перевіряючими в основу спірного акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом - ПП ІВ «Благоуст» здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, позивач зважає на товарність операцій, що підтверджується усіма необхідними первинними документами та правомірність віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року в задоволені адміністративного позову ЗАТ «Аурум» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, головою ліквідаційної комісії ЗАТ «Аурум» 10.04.2012р. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи прокурора та представника СДПІ, наполягавших на залишенні апеляційної скарги без задоволення, та розглянувши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, а також перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ЗАТ «Аурум» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 20.03.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №504501.

Згідно довідки АА №488803, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво ювелірних виробів, виробництво годинників, роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами, ремонт ювелірних виробів.

Також, ЗАТ «Аурум», відповідно до свідоцтва №40370454 від 14.07.2000р., є платником податку на додану вартість.

В період з 20.06.2011 року по 22.06.2011 року головними державними податковими ревізор-інспекторами відділу ПСБУАЗ СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Вихристюк Н.В. та Цапенко І.В., на підставі вимог ст.ст.20,75,79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Аурум» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ПП ІВ «Благоуст» за період з 01.03.2008 року по 31.05.2011 року.

Дану перевірку було проведено на підставі наказу №391 від 07.07.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Аурум».

За наслідками вказаної перевірки податковими інспекторами складено акт №293/22-0/00227241/5 від 25.06.2011р., на підставі якого уповноваженою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 12.07.2011 року, яким, в свою чергу, за порушення вимог п.п. «д» пп.7.2.1, п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2 646 570 грн., з них: 2 117 256 грн. - основний платіж та 529 314 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням податкового органу, позивач спочатку оскаржив його в адміністративному порядку, а потім до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необгрунтованими та недоведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення, в свою чергу, є правомірним та заснованим на законі.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ж з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, «документальною перевіркою» вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. «Документальною невиїзною перевіркою» вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до приписів п.79.2 ст.79 ПК України, «документальна позапланова невиїзна перевірка» проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, з матеріалів справи судовою колегією встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі на адресу ЗАТ «Аурум» по пошті було надіслано рекомендований лист від 16.05.2011р. №18025/22-044 з повідомленням про вручення щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаєморозрахункам з ПП ІВ «Благоуст» у зв'язку з розбіжностями між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за період з 01.03.2008р. по 01.09.2008р., який було отримано ЗАТ «Аурум» 19.05.2011 року (а.с.217), але відповіді на нього позивачем не було надано.

Також, як видно з матеріалів справи, 30.06.2010 року відповідачем було надано під розписку ЗАТ «Аурум» лист від 29.06.2010 року №19460/10/16-3 (а.с.218) щодо надання підтверджуючих документів та документального підтвердження по взаєморозрахункам з ПП ІВ «Благоуст» по розбіжностям між податковим зобов`язанням та податковим кредитом за період з 01.01.2008 року по 01.09.2008 року, на який товариством позивача відповіді теж надало не було. В даному листі податковим органом, зокрема, було зазначено, що у разі ненадання чи надання в неповному обсязі необхідної інформації та копій документів у вказаний термін буде проведена позапланова виїзна документальна перевірка.

08.06.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі надіслано на адресу ЗАТ «Аурум» поштою рекомендований лист від 07.06.2011р. №21051/22-044 з повідомленням про вручення з вимогою надати 20.06.2011р. для перевірки завірені належним чином копії первинних документів щодо взаємовідносин з ПП ІВ «Благоуст» за період з 01.03.2008 року по 31.05.2011р., однак, і на цей запит ЗАТ «Аурум» пояснень та завірених належним копій первинних документів так і не надало.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, судовою колегією достовірно встановлено, що відповідач неодноразово надсилав на адресу ЗАТ «Аурум» листи (запити) з проханням надати первинні документи підтверджуючі взаєморозрахунки з ПП ІВ «Благоуст», але позивачем дані листи були залишені без відповіді, т.б. фактично проігноровані.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги твердження представника позивача стосовно того, що період господарської діяльності ЗАТ «Аурум» з 01.03.2008 року по 31.05.2011 року вже було перевірено плановою перевіркою СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі, яка проводилася з 16.07.2009 року по 05.08.2009 року, оскільки, вперше податковою було проведено «планову виїзну перевірку», а вдруге, - «документальну позапланову невиїзну перевірку». До того ж, «планову виїзну перевірку» з 16.07.2009 року по 05.08.2009 року СДПІ було проведено на підставі вимог ст.ст.11,11-1 Закону «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (який діяв на момент проведення даної перевірки), якими передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. «Документальну ж позапланову невиїзну перевірку» позивача з 20.06.2011 року по 22.06.2011 року було проведено відповідачем на підставі вимог ст.ст.20,75,79 ПК України, якими передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що відповідачем - СДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Одесі було проведено перевірки, які, в свою чергу, є різними за своєю правовою природою та підстави для проведення даних перевірок, відповідно до вимог законодавства, також є різними.

Одночасно, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає обґрунтованими висновки СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі про наявність порушень податкового законодавства ЗАТ «Аурум», які викладені в акті перевірки, з наступних підстав.

Так, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3., 7.2.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом.

А у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Також, виходячи зі змісту п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме - лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного вище Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Судами обох інстанцій по справі встановлено, що 05 березня 2007 року та 20 травня 2008 року між ЗАТ «Аурум» та ПП ІВ «Благоуст» було укладено договори підряду №14 та №27 про ремонт адміністративно-побутового корпусу ЗАТ «Аурум», розташованого в м.Одесі по вул.Софіївській,7.

Позивачем на підтвердження товарності даних договорів було надано суду акти виконаних робіт за відповідний період. Так, з акту прийому виконаних підрядних робіт №501 вбачається, що його складено за лютий-грудень 2007 року по договору від 05.03.2007 року, т.б. отже, цей акт прийому виконаних робіт складено на місяць раніше ніж було укладено даний договір.

Також, з матеріалів справи встановлено, що на виконання даних договорів підряду ПП ІВ «Благоуст» виписало податкові накладні. Але, з податкових накладних №7 від 06.02.2007 року та №1 від 04.01.2007 року вбачається, що вони також були виписані раніше ніж укладено цей договір підряду, т.б. в березні 2007 року.

Статтею 1 Закону України №996-XIV від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім того, статтею 1 вказаного вище Закону №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, судами обох інстанцій встановлено, що позивачем цими наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Також, позивачем не доведено і факту збільшення основних фондів позивача, внаслідок проведення оподатковуваних операцій.

Отже, з урахуванням сукупності наведених вище обставин, судова колегія не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит і, відповідно, погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість валових витрат та податкового кредиту належними первинними документами.

Як вбачається з листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Тобто, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, судова колегія, як і окружний суд, вважає, що вищевказані господарські операції позивача з ПП ІВ «Благоуст» суперечать актам цивільного законодавства, їх реальність позивачем не підтверджена та до того ж, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

До того ж, ще слід вказати, що у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а суд, в свою чергу, згідно зі ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі вищевикладеного, та з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія вважає, що окружний суд дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому, відповідно, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Аурум» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко