Ухвала суду № 34004868, 08.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3280/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сапальової Т.В.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

Позивач ОСОБА_2

Представник відповідача Белза Олександр Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Державної виконавчої служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України про скасування постанов про повернення виконавчих листів та зобов'язання відновити виконавче провадження , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись позивачі із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної виконавчої служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України про скасування постанов про повернення виконавчих листів та зобов'язання відновити виконавче провадження.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Відповідач Державна виконавча служба України, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою..

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи були повідомленні належним чином та завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції у провадженні Староміського районного суду м. Вінниці, правонаступником якого на даний час є Вінницький міський суд Вінницької області, перебувала адміністративна справа № 2-а-1/07 за позовом позивачів по даній справі до Міністерства фінансів України про стягнення недоплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Рішенням від 31 січня 2007 року зазначений адміністративний позов задоволено та вирішено стягнути з Міністерства фінансів України на користь позивачів спірну заборгованість. Дану заборгованість вирішено списати з розрахункового рахунку Держказначейства України за № 351133300101, МФО 300001, код 20055032, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві. Дане судове рішення набрало законної сили після перегляду апеляційним судом 03.04.2007 року.

28 січня 2008 року кожному із позивачів Староміським районним судом м. Вінниці видано виконавчі листи № 2-а-1/07.

У лютому 2008 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вищезазначених виконавчих листів.

Сторонами виконавчих проваджень були ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як стягувачі, та Міністерство фінансів України, як боржник.

01 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам, які є предметом спору у цій адміністративній справі.

Заявою від 04.06.2013 року позивачі виключили з числа відповідачів Міністерство фінансів України, оскільки жодних позовних вимог до нього не заявляють.

Крім того, заявою від 08.08.2013 року позивачі змінили (уточнили) раніше заявлені позовні вимоги відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України та остаточно просять суд визнати протиправними і скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 01.03.2013 року про повернення виконавчих листів Староміського районного суду м. Вінниці № 2-а-1/07 від 28.01.2008 року, винесені відповідачем по кожному із позивачів, та зобов'язати зазначеного державного виконавця відновити вказані виконавчі провадження.

Згідно із ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ч. 3 ст. 181 КАС України).

Таким чином, адміністративний позов про скасування постанов державного виконавця про повернення виконавчих листів та покладення на нього обов'язку вчинити певні дії позивачами заявлено до належного відповідача. Крім того, оскільки в рамках спірного виконавчого провадження здійснювалося примусове виконання виконавчих листів, виданих адміністративним судом, а позов подано стягувачами у такому виконавчому провадженні, дану справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених ст. 181 КАС України.

Проаналізувавши положення ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 року № 202/98-ВР, ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п. 7 ч. 1 ст. 2 КАС України свідчить про те, що ДВС України та її державні виконавці є суб'єктами владних повноважень. Як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має керуватися критеріями, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У випадках, передбачених законом, рішення судів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 606-XIV.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV виконавчі листи, що видаються судами, підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

Виконання рішень, за якими боржником є центральні органи виконавчої влади покладається на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства України, що визначено п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 606-XIV.

Таким чином, виконання спірних виконавчих листів № 2-а-1/07 від 28.01.2008 року, боржником за якими є Міністерство фінансів України, Законом № 606-XIV віднесено саме до компетенції відділу примусового виконання рішень ДВС України.

В силу вимог ч. 1, 3 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, не отримавши документального підтвердження добровільного виконання боржником виконавчих листів № 2-а-1/07, державний виконавець був зобов'язаний розпочати його примусове виконання шляхом вчинення виконавчих дій та використання повноважень, передбачених Законом № 606-XIV.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV). При цьому строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Як вже зазначалося, виконавчі провадження з виконання виконавчих листів Староміського районного суду м. Вінниці № 2-а-1/07 від 28.01.2008 року відкрито ще у лютому 2008 року, тобто їх примусове виконання тривало понад 5 років, що порушує законні права та інтереси позивачів як стягувачів у виконавчому провадженні. Водночас судове рішення про стягнення на користь позивачів грошових коштів виконане не було.

Таким чином, державним виконавцем порушені вимоги ч. 2 ст. 30 Закону № 606-XIV стосовно проведення виконавчих дій у шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У виникших правовідносинах саме відповідач, а не стягувач у виконавчому провадженні, має використати всі передбачені законодавством засоби з метою забезпечення своєчасного і повного виконання виконавчих листів № 2-а-1/08, зокрема шляхом звернення до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України та Законом № 606-XIV.

Таким чином, постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Кушнір Л.В. від 01 березня 2013 року про повернення виконавчих листів № 2-а-1/07 від 28.01.2008 року порушують законні права позивачів як стягувачів у виконавчому провадженні, тобто є протиправними.

Відтак, адміністративний позов в частині скасування оскаржуваних постанов задоволено правомірно.

Щодо вимог позивачів в іншій частині, а саме в частині покладення на відповідача обов'язку щодо відновлення спірних виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів № 2-а-1/07, виданих 28.01.2008 року Староміським районним судом м. Вінниці, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, за змістом вищевказаної норми закону відновлення виконавчого провадження є прямим обов'язком керівника відповідного органу державної виконавчої служби у разі скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу. При цьому виникнення такого обов'язку пов'язується з надходженням на адресу органу державної виконавчої служби відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.

Тому покладенню на відповідача обов'язку з відновлення виконавчих проваджень щодо виконання виконавчих листів Староміського районного суду м. Вінниці № 2-а-1/07 від 28.01.2008 року має передувати встановлення судом факту протиправної бездіяльності ДВС України щодо виконання судового рішення про скасування постанов про повернення зазначених виконавчих документів стягувачам та порушення нею вимог ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", що у цій адміністративній справі є неможливим.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів .

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сапальова Т.В.