Постанова № 34004513, 03.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 року Справа № 812/6921/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача: Ємельяненко А.В. (довір. №04-05/94-04 від 14.01.2013,

дійсна до 31.12.2013),

представника відповідача: Бухонкіна І.В. (довір. №03/5-703 від 28.12.2012, дійсна до

31.12.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 13604900,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 13604900,37 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідача у 2012 році замість 578 інвалідів працювало 295. Таким чином, за 283 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 13296423,89 грн. У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня у розмірі 308476,48 грн. Загальна сума заборгованості відповідача складає 13604900,37 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково пояснив, що відповідач як юридична особа має 19 відокремлених підрозділів, які у свою чергу подавали до територіальних органів занятості населення звіти, в яких зазначали кількість вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Але по деяких відокремлених підрозділах, зокрема, ВП «Шахта «Лутугинська», ВП «Шахта «ХІХ з'їзду КПРС», ВП «Санаторій-профілакторій «Парус», ВП «Шахтоуправління «Луганська», ВП «Управління якості та збагачення вугілля», ВП «Луганськвуглепостачання», ВП «Шахта «Черкаська», ВП «ГЗФ «Слов'яносербська», ВП «Шахта Вергелівська», ВП «Шахта ім. Артема», ВП «Шахта Ніканор-Нова», ВП «Шахта Фащівська» або взагалі звіти форми №3-ПН до центру зайнятості не подавали, або подавали не за кожний місяць 2012 року, або подавали з прочерками, в результаті чого не виконані нормативи працевлаштування інвалідів. Тобто, підприємством вцілому не виконано обов'язку по створенню робочих місць для подальшого працевлаштування на них інвалідів. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав письмові заперечення на позов та пояснив, що з метою виконання приписів діючого законодавства ДП «Луганськвугілля» протягом 2012 року інформувало державну службу зайнятості щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, шляхом направлення звітів форми №3-ПН, а саме: ВП «Шахта «Лутугинська» - 203 вакансії, ВП «Шахта «ХІХ з'їзду КПРС» - 30 вакансій, ВП «Перевальський РМЗ» - 34 вакансії, ВП «Шахтоуправління «Луганська» - 36 вакансій, ВП «Автобаза» - 5 вакансій, ВП «Шахта «Черкаська» - 120 вакансій, ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» - 44 вакансій, ВП «Шахта ім. Артема» - 33 вакансій, ВП «Шахта Ніканор-Нова» - 15 вакансій. На думку представника відповідача, законом встановлений лише обов'язок підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, а також приймати на роботу в разі їх безпосереднього звернення до підприємства. Фактів відмови відповідачем у працевлаштуванні інвалідів у 2012 році не зафіксовано. Наголосив на тому, що хоча деякі підрозділи не звітували до центру зайнятості про створення робочих місць протягом 2012 року, але вцілому по підприємству створено 520 вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів за рахунок додатково створених робочих місць на інших структурних підрозділах. На підприємстві «Луганськвугілля» працювало фактично інвалідів 295 осіб, повинно було працювати 578 осіб, не зайнято робочих місць - 283, а звітувало підприємство на 520 створених робочих місць для інвалідів, тобто представник відповідача вважає, що вцілому підприємство створило більше робочих місць, ніж потрібно по нормативу.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 за №13821070043000520 (т. 1 а. с. 176), про що внесено запис до ЄДР підприємств та організацій України (т. 1 а. с. 177), відповідно до вимог діючого законодавства зареєстроване як роботодавець у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач ДП «Луганськвугілля» в своєму складі має відокремлені структурні підрозділи, які самостійно створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів та подають до відповідних центрів зайнятості за місцем знаходження звіти форми №3-ПН.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ), законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ).

Статтею 19 Закону №875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов'язки підприємств:

- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;

- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 №42, щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма № 10-ПІ), який підписано відповідачем особисто, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2012 році складала 14462 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 578, кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 295, фонд оплати праці штатних працівників - 679480,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 46983,83 грн. (а. с. 6).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420. Такі звіти відповідачем до територіальних центрів зайнятості надавались через його структурні підрозділи за їх місцем знаходження (т. 1 а. с. 31-151).

Спірне питання полягає в тому, що на думку позивача не виконання нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відбулося через окремі дії структурних підрозділів відповідача - ДП «Луганськвугілля», зокрема, не подання окремими структурними підрозділами звітів №3-ПН до відповідних територіальних центрів зайнятості, зазначення кількості вакансій для працевлаштування інвалідів, яка не відповідає 4% нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів або колонка «15» звіту форми №3-ПН не заповнювалась взагалі.

З даною позицією позивача суд погоджується з огляду на наступне.

В судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до складу ДП «Луганськвугілля» входить 20 структурних підрозділів, які самостійно подають звіти до територіальних центрів зайнятості відповідно за місцезнаходженням кожного такого підрозділу, але протягом 2012 року:

- у довідці Лутугинського районного центру зайнятості від 30.08.2013 №18/4-1458 зазначено, що ВП «Шахта «Лутугинська» протягом 2012 року звітували за 9 місяців 2012 року, ВП «Шахта ХІХ з'їзду КПРС» звітувала щомісяця, але у звітах форми №3-ПН пропонувалася лише 1 вакансія, ВП «Санаторій-профілакторій «Парус» взагалі не звітував до центру зайнятості з приводу наявності робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (т. 1 а. с. 184);

- у довідці Луганського міського центру зайнятості від 10.09.2013 №1/07-4566 зазначено, що ВП «Шахтоуправління «Луганське» протягом 2012 року звітувало про наявність 3 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але повинні були бути працевлаштуванні 141 особа, проте працювали лише 56 інвалідів, 85 осіб не були працевлаштовані, ВП «Управління якості та збагачення вугілля» та ВП «Луганськвуглепостачання» взагалі не надавали звітів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (т. 1 а. с. 190);

- у довідці Слов'яносербського районного центру зайнятості від 30.04.2013 №26/03-1384 зазначено, що ВП «Шахта «Черкаська» та ВП «ГЗФ «Слов'яносербська» звіти за формою №3-ПН до центру зайнятості у 2012 році надавали щомісяця, але в цих звітах вказувалась кількість інвалідів менша, ніж передбачена законом (т. 1 а. с. 186);

- у довідці Брянківського міського центру зайнятості від 03.09.2013 №04-03-1654 зазначено, що ВП «Шахта «Вергелівська» у 2012 році звітів форми №3-ПН до центру зайнятості не подавалися (т. 1 а. с. 182);

- у довідці Перевальського районного центру зайнятості від 04.09.2013 №23/3-2109 зазначено, що ВП «Шахта ім. Артема» протягом 2012 року звітував лише за лютий та серпень 2012 року, ВП «Шахта «Ніканор-Нова» звітував щомісяця, окрім червня та грудня. В звітах за звітах за січень-лютий 2012 року пропонувалося 2 вакансії, у березні-вересні та листопаді - 1 вакансія, у жовтні - 8 вакансій, проте підприємство повинно було звітувати про створення не менше 26 вакансій для працевлаштування, ВП «Санаторій-профілакторій «Парус» взагалі не звітував до центру зайнятості, ВП «Шахта «Фащівська» звітувало щомісяця та зазначало 2 вакансії, призначених для працевлаштування інвалідів, але повинні були бути працевлаштовані 42 особи, працювали лише 17 інвалідів, 25 осіб з інвалідністю не були працевлаштовані у 2012 році (т. 1 а. с. 188).

Як вбачається із зведеної таблиці по кількості інвалідів, які повинні працювати на підприємстві та по звітам, які подавалися ДП «Луганськвугілля» у 2012 році до центру зайнятості, по ВП «Шахта «Лутугінська» за березень, серпень, листопад 2012 року позначка про наявність вакансій відсутня, решта вакансій створена у меншій кількості, ніж потрібно; по ВП «Шахта ім..Артема» звіти по наявність вакансій подавались лише у лютому та серпні 2012 році; така ж ситуація і у інших структурних підрозділах, а саме Виробничий відокремлений підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова», ВП ГЗФ «Словяносербська» (т. 1 а.с. 197-201).

Взагалі по підприємству ДП «Луганськвугілля» не створено необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та не виконано обов'язку щодо звітування до центрів зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на той факт, що з урахуванням працевлаштованих інвалідів вцілому по підприємству за 2012 рік та загальної кількості створених робочих місць для інвалідів (295+520=815) підприємство навіть перевищило норматив, оскільки повинно було працювати на підприємстві відповідно до звіту форми №10-ПІ 578 осіб. Суд вважає, що законодавством чітко передбачений порядок створення робочих місць для інвалідів, де до розрахунку створення робочих місць береться тільки загальна кількість працюючих та відсоток від такої кількості без урахування вже працюючих інвалідів.

Крім того, факт порушення порядку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів підтверджено інформацією, що структурні підрозділи ВП «Шахта «Лутугінська», ВП «Шахта ім. Артема», Відокремлений виробничий підрозділ «Шахта «Ніканор-Нова», ВП ГЗФ «Словяносербська» або взагалі не звітували про наявність робочих місць, або звітували не в повному обсязі (колонка «15» звіту форми №3-ПН не заповнювалась, або заповнювалась без урахування потреби в особах, яким встановлена інвалідність). Таким чином, суд вважає, що відповідачем було порушено порядок створення робочих місць для інвалідів, що призвело в свою чергу до невиконання відповідачем нормативу робочих місць у кількості 283 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, що передбачений статтею 19 Закону №875-ХІІ.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 13296423,89 грн., вказана сума розрахована з урахуванням розміру фонду оплати праці штатних працівників, який за 2012 рік складав 679480100,00 грн., у зв'язку з чим, сума середньорічної заробітної плати штатного працівника складала 46983,83 грн. (а. с. 5).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону №875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70 «Про реалізацію ст.ст. 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 308476,48 грн. (а. с. 5). Загальна сума заборгованості відповідача становить 13604900,37 грн.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та податковим законодавством України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 28 травня 2013 року.

Оскільки в судовому засіданні доведено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Державне підприємство «Луганськвугілля» при подачі звіту форми №3-ПН його структурними підрозділами не повідомляло службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (колонка «15» звіту форми №3-ПН не заповнювалась, звіти надавались не кожного місяця) та не виконало нормативу, встановлено ст. 19 Закону №875-ХІІ, суд вважає, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 13604900,37 грн. підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 13604900,37 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В, р/р260020033033915, ПАТ «Актабанк», МФО 307394, код 32473323) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 13296423,89 грн. (тринадцять мільйонів двісті дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять три гривні вісімдесят дев'ять копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі грн. (триста вісім тисяч чотириста сімдесят шість гривень сорок вісім копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08 жовтня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва