Постанова № 34003309, 02.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-42/11170-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін

від позивача: Кушнір О.В. представник за дов. №01-03/12 від 01.03.2012р.;

від відповідача: Вертельник О.О. - представник за дов. №30-09/2013 від 13.09.2013р.;

Білан Л.М. - представник за дов. №30-09/2013 від 30.09.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2013 р.

у справі № 5011-42/11170-2012 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

про стягнення 2616 365,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 2 616 365, 07 грн. ( з урахуванням зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 2664574,18 грн. основного боргу та 53291,48 грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2013р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2012р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва №5011-41/11170-2012 від 28.05.2013р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" 2616 365,07 грн. основного боргу, 53291,48 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. у справі №5011-41/11170-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в розмірі основного боргу 396802,95 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що останній здійснював платежі на підставі відповідних рахунків-фактур, складених та виставлених позивачем для оплати в період дії саме договору 2011 року, а тому позивач не мав права включати їх в заборгованість договору 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. у справі №5011-42/11170-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-42/11170-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Яковлєв М.Л.

10.09.2013р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. на лікарняному було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-42/11170-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"- задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" та Публічним акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" був укладений договір № 01/12-11 оренди залізничних вагонів (далі - договір), предметом якого відповідно до умов останнього є зобов'язання орендодавця передати орендарю в тимчасове платне користування рухомий склад групи думпкарних вагонів з екіпажем у кількості згідно актів прийому-передачі, а відповідач -прийняти та сплачувати за користування цим майном орендну плату.

Відповідно до умов п. 4.1 договору розмір орендної плати одного вагону за один день оренди становить 270 грн.

Згідно п. 4.6 договору орендар протягом 5 днів з моменту підписання договору зобов'язується сплатити орендодавцю 100 % орендної плати за перший місяць, наступні оплати проводити до 5 числа поточного місяця оренди.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем згідно Договору № 01/12-11 від 01.12.2011 р. та актів наданих послуг (за грудень 2012 року - червень 2012 року) було надано відповідачу послуги на загальну суму 5 137 020, 00 грн. з розрахунку по періодах:

- 782 730, 00 грн. за грудень 2011 року;

- 929 070. 00 грн. за січень 2012 року;

- 869 130, 00 грн. за лютий 2012 року;

- 853 740, 00 грн. за березень 2012 року;

- 793 800, 00 грн. за квітень 2012 року;

- 820 260, 00 грн. за травень 2012 року;

- 88 290, 00 грн. за червень 2012 року.

На рахунок Позивача за період з 01.12.2011 р. на час розгляду справи було перераховано 2 974 430, 00 грн. з розрахунку по періодах:

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №13 від 01.02.12. 116 290,00 грн. (банківська виписка від 30.03.2012р.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №24 від 01.03.12. 929 070,00 грн. (банківська виписка від 30.03.2012р.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №24 від 01.03.12. 929 070,00 грн. (банківська виписка від 24.04.2012р.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №13 від 01.02.12. 500 000,00 грн. (банківська виписка від 04.05.2012р.)

- оплата за оренду вагонів згідно рахунку №145 від 01.05.12. 500 000,00 грн. (банківська виписка від 11.05.2012р.)

Відповідно до п.4.6. Договору оплата вартості послуг за звітний період здійснюється щомісячно до 5-го числа поточного місяця на підставі рахунка Орендодавця.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер (лист Мінфіну від 09.07.2007р.).

Як вбачається з матеріалів справи, платежі, здійснені відповідачем в період березень - травень 2012 року, були зараховані позивачем в рахунок погашення боргу відповідача за договором оренди залізничних вагонів №27/01-10 від 27.01.2010р.

Так, позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідачем не було ідентифіковано платежі або за договором 2010р., або за договором 2011р., а тому, позивач, вважаючи, що чинне законодавство не забороняє це, на власний розсуд здійснив зарахування отриманих коштів в рахунок погашення боргу відповідача за договором 2010 року.

Тоді як було зазначено вище, в період часу березень - травень місяці 2012р. відповідачем були здійснені платежі згідно рахунку-фактури № СФ-0000013 від 01.02.2012р., № СФ-0000024 від 01.03.2012р., № СФ-0000024 від 01.03.2012р., № СФ-0000013 від 01.02.2012р., № СФ-0000145 від 01.05.2012р.

Так, дані щодо рахунку-фактури №СФ-0000013 від 01.02.2012р., який був оплачений відповідачем платіжним дорученням №879 від 30.03.2012р. та №1778 від 04.05.2012р., містяться в акті №29023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2012р.; дані щодо рахунку-фактури №СФ-0000024 від 01.03.2012р., який був оплачений відповідачем платіжним дорученням №880 від 30.03.2012р. та №1549 від 25.04.2012р., містяться в акті №31034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2012р.; дані щодо рахунку-фактури №СФ-0000145 від 01.05.2012р., який був оплачений відповідачем платіжним дорученням №1986 від 11.05.2012р., містяться в акті №31057 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012р.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що згідно угоди від 01.12.2011р. про припинення дії договору оренди залізничних вагонів №27/01-10 від 27.01.2010р., дію договору 2010р. було припинено з 01.12.2011р.

Так, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що позивач відповідно до чинного законодавства не мав права виставляти рахунки до оплати в період часу березень - травень 2012 року на виконання договору, дію якого було припинено 01.12.2011 р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рахунки позивача, які були оплачені відповідачем, могли бути складені та виставлені до оплати позивачем, лише в межах діючого, на час їх складання договору 2011року. Тобто, відповідач здійснював платежі на підставі відповідних рахунків-фактур, складених та виставлених позивачем для оплати в період дії договору саме 2011р., а отже, розмір боргу відповідача за договором 2011 року, з підстав виникнення боргу за яким позивач звернувся до Господарського суду міста Києва, має становити 396802,95 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання суду першої інстанції на наявний в матеріалах справи підписаний обома сторонами акт звіряння взаєморозрахунків, що в свою чергу підтверджує заборгованість відповідача за договором 2011 року, оскільки акт звіряння не містить належних та допустимих доказів в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, що кошти сплачувалися саме за договором 2010 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що судом першої інстанції не були виконані вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 06.03.2013р. у справі №5011-42/11170-2012 згідно ч. 1 ст. 111-1 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо не надання правової оцінки документам первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували правомірність або безпідставність зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок боргу за минулі періоди, ніж спірний у даній справі, якщо таке зарахування мало місце.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджені постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22 (далі - інструкція) помилкове зарахування коштів - це зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платниката/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Неналежним отримувачем вважається особа, якій без законних підстав зарахована а переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі, і аналогічно: неналежний платник - це особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Прикладом може служити одержання коштів на розрахунковий рахунок у результаті помилки платника, коли він платить суму більшу, ніж було передбачено, або помиляється в номері рахунку одержувача тощо. У тому й іншому випадку договірними відносинами між одержувачем і платником такі платежі не передбачені.

З вини платника кошти на розрахунковий рахунок одержувача можуть надійти в результаті помилки при зазначенні:

- суми платежу, в результаті чого одержувач одержує кошти в більшій сумі, надлишок якої і є помилково перерахованою сумою. У цьому випадку тільки ця частина суми платежу розглядається як така, що непередбачена договірними відносинами;

- підстави платежу, коли вказується неналежний договір, рахунок або накладна. У цьому випадку вся сума платежу є помилково перерахованою;

- банківських реквізитів одержувача, у результаті чого кошти зараховуються іншому

одержувачу.

Згідно п. 2.35 інструкції при виявленні помилково перерахованих з вини платника грошей, неналежний отримувач повинен повернути у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких він несе відповідальність згідно із законодавством України.

Так, згідно статті 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Такий же строк для повернення вказано і в листі НБУ від 09.01.98р. №25-011/46-181.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 1 статті). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що позивач, в разі виявлення помилки в призначенні платежу був зобов'язаний повернути відповідачу одержані кошти, як помилково списані/зараховані.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд враховує, що позивач не позбавлений права звернутись до суду для захисту свого ймовірно порушеного права на отримання заборгованості, що виникла за іншими договорами.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. у справі №5011-42/11170-2012 - змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул.. Магнітогорська, буд. 1 офіс №302, код ЄДРПОУ 01383865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" ( 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, код ЄДРПОУ 21697910) 396802 триста дев'яносто шість тисяч вісімсот дві гривні), 95 коп. основного боргу, 7936 сім тисяч дев'ятсот тридцять сім гривен),00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО Промвпровадження" ( 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв. 92, код ЄДРПОУ 21697910) на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул.. Магнітогорська, буд. 1 офіс №302, код ЄДРПОУ 01383865) 26645 (двадцять шість тисяч шістсот сорок п'ять),74 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи №5011-42/11170-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Тищенко А.І.

Яковлєв М.Л.