Рішення № 34003028, 30.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/9078/13 30.09.13

Господарський суд міста Києва у складі: суддя Марченко О.В. - головуючий, судді Куркотова Є.Б., Ониськів О.М.,

при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9078/13

за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальний центр", м. Славутич Київської області (далі - КП "Житлово-комунальний центр"),

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - відділення АМК),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області (далі - виконавчий комітет),

про визнання недійсним рішення від 07.02.2013 №10,

та за зустрічним позовом відділення АМК

до КП "Житлово-комунальний центр"

про стягнення 272 000 грн. штрафу і 77 520 грн. пені,

за участю представників:

КП "Житлово-комунальний центр" - Теплова О.Ю. (довіреність від 07.06.2013 №145);

відділення АМК - Євтушка І.В. (довіреність від 23.04.2013 №02-08.1/947);

Левченка М.В. (довіреність від 18.09.2013 №02-08/2334);

виконавчого комітету - Теплова О.Ю. (довіреність від 07.06.2013 №145).

КП "Житлово-комунальний центр" звернулося до господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 07.02.2013 №10 «Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зі справи № 713/117-р-02-06-12 (далі - Рішення).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в Рішенні відповідач не зазначив, яким саме чином дії (бездіяльність) позивача призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки, у зв'язку з чим Рішення прийняте з порушенням пункту 2 статті 50 та частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), а тому Рішення підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 порушено провадження у справі та їй присвоєно № 910/9078/13.

29.05.2013 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд залишити позовну заяву без задоволення, а Рішення без змін, посилаючись на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановлені факти порушення позивачем за первісним позовом законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить процесуальним правилам, встановленим Законом, а доводи позивача є безпідставними та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавства про захист економічної конкуренції, тому не підлягають задоволенню.

У судових засіданнях з розгляду даної справи неодноразово оголошувалися перерви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області та ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013, враховуючи складність справи, сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Куркотова Є.Б. і Ломака В.С.

Названою колегією суддів 15.07.2013 справу прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 19.08.2013.

15.08.2013 відділенням АМК подано зустрічну позовну заяву про стягнення з КП "Житлово-комунальний центр" 272 000 грн. штрафу, накладеного Рішенням на позивача за первісним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2013 прийнято зустрічну позовну заяву до провадження; розгляд зустрічного позову призначено до розгляду спільно з первісним позовом.

19.08.2013 у судовому засіданні оголошено перерву на 30.09.2013.

30.08.2013 відділенням АМК подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом просив стягнути з КП "Житлово-комунальний центр" окрім суми штрафу, 77 520 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 13.09.2013 у зв'язку з лікарняним судді Ломаки В.С. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Бондарчук В.В. і Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2013 названою колегію прийнято справу до свого провадження.

У судовому засіданні 30.09.2013 представник позивача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечив; представники відповідача за первісним позовом надали пояснення, проти задоволення позовних вимог заперечили, а за зустрічним позовом просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; представник третьої особи надав пояснення, просив вимоги первісного позову задовольнити в повному обсязі, а за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

07.02.2013 адміністративною колегією відділення АМК у справі № 713/117-р-02-06-12 прийнято Рішення, згідно з яким:

- визнано КП «Житлово-комунальний центр» таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються КП «Житлово-комунальний центр», вивезення побутових відходів у територіальних межах м. Славутич з часткою 100% (пункт 1);

- визнано дії позивача за первісним позовом, які полягають у відсутності розрахунків тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються КП «Житлово-комунальний центр», що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, оскільки споживачі змушені сплачувати розмір тарифів, які не були розраховані підприємством - виконавцем послуг, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- визнано дії позивача за первісним позовом, які полягають у неотриманні висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо економічно обгрунтованих планових витрат собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3);

- визнано дії КП «Житлово-комунальний центр», які полягають у введенні в дію тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для споживачів відповідно до рішень виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 22.11.2010 № 532 та від 15.02.2012 № 67 без врахування вимог частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тим самим не повідомивши споживачів не пізніше ніж за 30 днів про зміну тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і не менше ніж за 15 днів про зміну тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, ринку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4);

- визнано дії КП «Житлово-комунальний центр», які полягають в укладенні субпідрядних договорів без проведення додаткових конкурсів, не передбачивши укладання таких договорів у договорах на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зі споживачами всупереч вимогам пункту 4.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 № 60 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 541/10821 (далі - Порядок), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються відповідачем за зустрічним позовом, що можуть призвести до усунення конкуренції та були б неможливими а умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 5)

- за вчинення кожного з порушень, зазначених у пунктах 2 - 5 резолютивної частини Рішення, накладено на КП «Житлово-комунальний центр» штраф у сумі 68 000 грн., а всього на суму 272 000 грн. (пункти 6 - 9);

- зобов'язано позивача за первісним позовом у місячний строк з дня отримання Рішення вжити заходів щодо усунення порушень законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються КП «Житлово-комунальний центр», вивезення побутових відходів у територіальних межах м. Славутич шляхом приведення своєї діяльності у відповідність до вимог чинного законодавства, про що повідомити відділення АМК з наданням підтверджуючих документів (пункт 10).

Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини другої наведеної статті Закону порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом функціонує на підставі статуту, затвердженого рішенням Славутицької міської ради від 28.02.2003 № 169-17-ІV, відповідно до якого КП «Житлово-комунальний центр» є юридичною особою, заснованою на майні, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Славутича; веде самостійний баланс, має розрахункові, валютні та інші рахунки в установах банків, печатку з повним зазначенням свого найменування і фірмовим знаком, бланки, кутові та інші штампи, інші реквізити; позивач може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

До видів діяльності КП «Житлово-комунальний центр» за класифікацією видів економічної діяльності належить управління нерухомим майном, здавання в оренду власного нерухомого майна, збирання та знищення інших відходів, прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності. Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг споживачу здійснює лише виконавець, якого відповідно до Порядку визначає власник житлового будинку або органи місцевого самоврядування.

Рішенням Славутицької міської ради Київської області від 13.07.2007 № 286-14-У позивача визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у будинках житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні від 13.07.2007 міститься висновок про те, що позивач, відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика), та абзацу другого частини першої статті 12 Закону, є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг у межах м. Славутича Київської області із часткою 100 відсотків, оскільки не має жодного конкурента на вказаному ринку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина друга статті 12 Закону).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема, Методики.

Під час розгляду справи №713/117-р-02-06-12 адміністративною колегією відділення АМК проведено дослідження становища КП «Житлово-комунальний центр» на ринку надання житлово-комунальних послуг.

Підпункт 15.4 пункту 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначає, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Славутичі, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) позивача за первісним позовом, визначено відповідно до Методики.

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є КП «Житлово-комунальний центр», яке діє на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Славутичі в межах будинків, що знаходяться на його балансі (обслуговуванні).

Товаром (роботою, послугою) щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище, є ринок надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються КП «Житлово-комунальний центр», вивезення побутових відходів у територіальних межах м. Славутич.

Часовими межами ринку визначено 2011 та 2012 роки, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.

Територіальні (географічні) межі ринку - м. Славутич, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) КП «Житлово-комунальний центр».

Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що КП «Житлово-комунальний центр» не надано суду жодного доводу та доказу незайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, суд дійшов висновку, що в Рішенні монопольне становище позивачаза первісним позовом на досліджуваному ринку визначено у відповідності з приписами статей 13, 50 Закону та Методики.

У позовній заяві КП «Житлово-комунальний центр» позивач заперечує встановлений в Рішенні адміністративної колегії відділення АМК факт зловживання позивачем монопольним становищем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 50 Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

У статті 13 Закону зазначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з пунктом 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники житлово-комунальних послуги здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевою самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Житлово-комунальний центр» ввело в дію та застосувало тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, встановлені рішенням виконавчого комітету від 22.11.2010 № 532 «Про тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлені рішенням виконавчого комітету від 27.12.2010 № 634 «Про тарифи на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затверджені без висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, як це передбачено Порядком надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, затвердженого наказом Міністертсва економіки України від 07.03.2007 № 67, без дотримання Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 № 955, а тарифи на послуги з централізованого водопостачання - без дотримання Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959, що були чинними на момент затвердження тарифів.

Крім того, інформація про зміни вартості послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд і прибудинкових територій з посиланням на погодження відповідних органів, а саме рішення виконавчого комітету від 22.11.2010 № 532 і від 15.02.2012 № 67, КП «Житлово-комунальний центр» не публікувалась, то відповідач за первісним позовом не повідомив споживачів про зміну тарифів всупереч приписам статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 4.4 Порядку виконавці комунальних послуг, в тому числі з централізованого опалення централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення можуть укладати субпідрядні договори без проведення додаткових конкурсів у разі, якщо укладання таких договорів передбачено відповідним договором про надання комунальний послуг.

Проведеним дослідженням інформації про всі житлово-комунальні послуги, які надаються КП «Житлово-комунальний центр», наданої позивачем, встановлено, що послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення виконуються КП «Житлово-комунальний центр» силами іншого підприємства на основі укладених субпідрядних договорів, укладених КП «Житлово-комунальний центр» (замовник) та комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» (далі - КП «Управління житлово-комунального господарства», постачальник), зокрема: від 01.01.2008 №8-Т про постачання теплової енергії в гарячій воді та від 01.01.2008 №9-Т про водопостачання та водовідведення.

Проте відповідні договори всупереч пункту 4.4 названого Порядку укладалися без проведення необхідних в такому випадку конкурсів.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 41 Закону доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

У прийнятті рішення в даній справі суд врахував усні та письмові пояснення представників сторін та дослідив докази, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії КП «Житлово-комунальний центр» як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення у межах будинків житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Славутича, що обслуговуються КП «Житлово-комунальний центр», вивезення побутових відходів у територіальних межах м. Славутич, що обслуговуються позивачем за первісним позовом, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, усунення конкуренції та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку встановлених Рішенням обставин та їх повноту, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у прийнятті названого рішення дотримано вимоги Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону, Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а висновки, викладені в Рішенні відповідають фактичним обставинам справи № 713/117-р-02-06-12, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, а тому відсутні передбачені статтею 59 Закону підстави для скасування Рішення.

Таким чином, позовні вимоги КП «Житлово-комунальний центр» про скасування Рішення не підлягають задоволенню.

Що ж до зустрічних позовних вимог, то суд дійшов висновку про можливість їх часткового задоволення з огляду на таке.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, зокрема, що з метою захисту інтересів суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними особами подають позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з приписами статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

22.04.2013 відділенням АМК було надіслано на адресу КП «Житлово-комунальний центр» копію Рішення із супровідним листом № 02-06/404 та 26.02.2013 отримано уповноваженою особою КП «Житлово-комунальний центр», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням викладеного строк добровільної сплати штрафу сплив 27.04.2013.

Звернень та клопотань від КП «Житлово-комунальний центр» щодо продовження терміну виконання рішення до відділенням АМК не надходило.

Зустрічний позов відділенням АМК подано 15.08.2013, тобто після спливу строку, передбаченого частиною третьою статті 56 Закону.

Враховуючи наведене, господарський суд міста Києва вважає за необхідне вимоги зустрічного позову про стягнення з КП «Житлово-комунальний центр» 272 000 грн. штрафу (по 68 000 грн. за кожне з чотирьох порушень) задовольнити.

Разом з тим, відділенням АМК не враховано, що згідно з абзацом третім частини п'ятої статті 56 Закону нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК України про накладення штрафу.

Оскільки предметом первісного позову в даній справі є визнання недійсним Рішення, яким, зокрема, на КП «Житлово-комунальний центр» накладено штраф, то нарахування пені на час розгляду даної справи зупинено, а отже, стягнення нарахованої позивачем за зустрічним позовом суми пені є передчасним та необґрунтованим.

За таких обставин господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з КП «Житлово-комунальний центр» 272 000 грн. штрафу.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судові витрати за первісним і зустрічним позовом покладаються на КП «Житлово-комунальний центр»; при цьому судом враховано, що згідно з частиною третьою названої статті судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 14; ідентифікаційний код 32631821) в доход державного бюджету України на рахунок управління Державного казначейства України за місцем знаходження платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106, 272 000 (двісті сімдесят дві тисячі) грн. штрафу.

4. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» (07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, 14; ідентифікаційний код 32631821) в доход державного бюджету України судовий збір за зустрічним позовом у сумі 5 440 (п'ять тисяч чотириста сорок) грн.

5. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013.

Суддя О. Марченко

Суддя Є. Куркотова

Суддя О. Ониськів