Рішення № 34002869, 03.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2013 Справа № 905/6335/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (83086, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 7; код ЄДРПОУ - 30600592)

до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Василькова Віктора Васильовича (83044, місто Донецьк, вулиця Армавирська, будинок № 12-А, квартира № 59)

про стягнення 46 614,73 гривень, -

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Лукін М.В. (довіреність № 99/13 від 01.08.2013)

від відповідача: Сандулєєва Г.В. (довіреність № 374-13 «Д» від 22.01.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 45 814,73 гривень та вартість експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 800,00 гривень, а всього 46 614,73 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач як власник транспортного засобу, водія якого постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 05 березня 2012 року визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відповідно до статей 22, 1172, 1187, 1192 Цивільного кодексу України відшкодувати позивачу завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди збитки, які складаються з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, визначеного висновком експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, виконаного на замовлення позивача, та витрат на проведення вказаного експертного дослідження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 вересня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 вересня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Василькова Віктора Васильовича;

- витребувано з Калінінського районного суду міста Донецька належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-536/12 стосовно Василькова Віктора Васильовича за статтею 124 КУпАП (а.с. 1).

19 вересня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03 жовтня 2013 року.

25 вересня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» просить відмовити в позові (а.с. 79).

Відзив вмотивовано тим, що наданий позивачем висновок автотоварознавчого дослідження № 37/02 від 27 лютого 2012 року не є належним та допустимим доказом у справі, який підтверджує понесену матеріальну шкоду.

Представник позивача Лукін М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Сандулєєва Г.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Васильков В.В. на виконання вимог ухвали суду від 09 вересня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2012 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, під керуванням Василькова Віктора Васильовича та автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, під керуванням Неботова Андрія Вікторовича.

Автомобіль марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди перебував у тимчасовому володінні та користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС», про що свідчать договір оренди транспортного засобу б/н від 04 січня 2007 року, акт приймання-передачі б/н від 04 січня 2007 року та додаткові угоди до договору оренди, що є його невід'ємними частинами (а.с. 10-17).

Пунктом 4.2.2 договору оренди транспортного засобу б/н від 04 січня 2007 року встановлено, що орендатор (позивач) зобов'язаний підтримувати транспорт у справному стані, проводити за свій рахунок капітальний та поточний ремонт.

Факт перебування Василькова В.В. в трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу № 244 к від 11 листопада 2009 року, копією трудової книжки (а.с. 83-92).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію машини серії АС № 176161, власником джерела підвищеної небезпеки - екскаватора марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, є відокремлений підрозділ «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» (а.с. 94).

На момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди Васильков В.В. виконував свої трудові обов'язки, про що свідчить подорожній лист спеціального автомобіля серії ПСТ № 560544 від 01 лютого 2012 року (а.с. 93).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди та порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України стосовно Василькова В.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 № 559516 від 01 лютого 2012 року за статтею 124 КУпАП (а.с. 66).

Постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 05 березня 2012 року у справі № 3-536/12 (522/1908/12) Василькова В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень (а.с. 75).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення вартості матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові пошкодженого автомобіля, позивачем замовлено проведення автотоварознавчого дослідження спеціаліста.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 37/02 від 27 лютого 2012 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля SКODA OCTAVIA, реєстраційний номер АН 8073 ВО, на момент проведення дослідження, складає 30 222,82 гривень (а.с. 18-26).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Бодак В.С., який є суб'єктом оціночної діяльності.

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи висновок є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; висновок підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і його підпис скріплено печаткою.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1100 від 27 лютого 2012 року, що є додатком до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 37/02 від 27 лютого 2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, складає 45 814,73 гривень (а.с. 22-26).

Дані ремонтної калькуляції № 1100 від 27 лютого 2012 року, складеної на основі комп'ютерної програми Audatex, відповідають встановленим в пункті 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003.

Дослідивши надану позивачем ремонтну калькуляцію, господарський суд встановив, що її зміст не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми Audatex, не суперечить умовам чинного законодавства.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанова Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92).

Крім того, вартість експертного автотоварознавчого дослідження склала 800,00 гривень, сплаченого позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1007 від 08 лютого 2012 року (а.с. 35).

З рахунку на оплату № 0000000261 від 13 березня 2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Оптима» (яке є платником податку на загальних підставах) вбачається, що вартість ремонту автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, складає 45 814,73 гривень з ПДВ. Платником за рахунком вказано товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (а.с. 41).

Факт сплати замовлених (виконаних) робіт підтверджується платіжним дорученням № 2221 від 20 березня 2012 року на суму 45 814,73 гривень (а.с. 42).

Актом про надання послуг № АЦ00001627 від 25 червня 2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Оптима» підтверджується виконання останнім робіт (надання послуг) з відновлювального ремонту автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО (а.с. 43-45).

Господарським судом достовірно встановлено та прийнято в якості належних доказів спричинення власнику автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, збитків у розмірі 45 814,73 гривень висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 37/02 від 27 лютого 2012 року з ремонтною калькуляцією № 1100 від 27 лютого 2012 року, рахунок на оплату № 0000000261 від 13 березня 2012 року та акт про надання послуг № АЦ00001627 від 25 червня 2012 року, оскільки з наявних в них відомостей можна дійти однозначного висновку, що ремонтні роботи на загальну суму 45 814,73 гривень спрямовані саме на усунення порушень, заданих внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2012 року власником пошкодженого автомобіля за участю представника іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, проведено зовнішній огляд пошкодженого автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, за результатами якого складено та підписано без жодних заперечень/зауважень протокол огляду транспортного засобу (а.с. 27-34).

Платіжним дорученням № 2221 від 20 березня 2012 року, позивачем сплачено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Оптима» (виконавця послуг) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру збитків; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення суми збитків, спричинених позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 46 614,73 гривень, які складаються з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 45 814,73 гривень та вартості експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 800,00 гривень.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом наведеної норми, особою, відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є його володілець.

Так, в силу частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, якій завдано майнову шкоду повинна довести факт правопорушення, в результаті якого завдана шкода, розмір шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та розміром шкоди.

Вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

З матеріалів справи вбачається, що шкода, завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: екскаватора марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, власником якого є відокремлений підрозділ «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», та автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО, орендарем якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС».

Як встановлено господарським судом, винним у скоєнні 01 лютого 2012 року дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Калінінського районного суду міста Донецька від 05 березня 2012 року у справі № 3-536/12 (522/1908/12), є водій екскаватора марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, - громадянин Васильков В.В., який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди працював на посаді водія відокремленого підрозділу «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго».

Отже, саме дії третьої особи - Василькова В.В., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, вина особи, що завдала шкоди, за правовідносинами, врегульованими статтею 1166 Цивільного кодексу України, є фактом, який вважається встановленим відповідно до закону; відповідна презумпція вини такої особи може бути спростована в загальному порядку.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Безпосереднім заподіювачем шкоди за статтею 1172 ЦК України може вважається працівник (службовець).

Однак відповідальність за шкоду, завдану внаслідок виконання відповідних обов'язків, законодавець покладає відповідно на юридичну або фізичну особу, при цьому законодавець має насамперед на увазі фізичну особу - підприємця наділену правом найму працівників за трудовим договором (контрактом), з якою він перебуває у трудових (службових) відносинах.

Слід вважати, що оскільки всі дії працівників (службовців) та інших осіб, коли вони вчиняються для виконання певних трудових (службових) та інших обов'язків, юридично прирівнюються до дій юридичної, фізичної особи та інших зобов'язаних суб'єктів, то й у разі завдання шкоди вони діють від імені та в інтересах зазначених роботодавців, замовників та підприємницьких товариств і кооперативів, тому і вина безпосередньо заподіювача шкоди, який перебуває у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою уповноваженою особою, яка передбачена відповідачем, має визнаватися вагою останніх. А це означає, що його вина за завдану шкоду має розглядатись як вина зазначеної юридичної особи.

Іншим важливим аспектом, який слід враховувати при втрачанні винності юридичних, фізичних та інших осіб, є те, що їх вина в цьому делікті презношується, і тому тягар доказування відсутності вини у завданні шкоди покладається саме на зазначених зобов'язаних суб'єктів.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Факт перебування Василькова В.В., на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди в трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» підтверджено матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність з джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідач не довів того факту, що автомобіль марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО пошкоджено внаслідок непереборної сили; не спростував відсутності вини Василькова В.В. у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Господарським встановлено, що протиправна поведінка та вина Василькова В.В., який на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди працював на посаді водія, встановлена постановою Калінінського районного суду міста Донецька від 05.03.2012 у справі № 3-536/12 (522/1908/12).

Враховуючи викладені обставини (наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями третьої особи, яка перебувала та виконувала роботи для відповідача, фактом пошкодження автомобіля позивача в результаті цих робіт та наслідками які виникли) та вищезазначені норми права, господарський суд дійшов висновку, що саме відповідач має бути притягнутий до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих автомобілю марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО третьою особою під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач в якості відшкодування збитків також просить стягнути вартість експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 800,00 гривень, оплата якого підтверджується платіжним дорученням № 1007 від 08 лютого 2012 року.

Господарський суд погоджується, що здійснивши оплату автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля, позивач поніс додаткові витрати в сумі 800,00 гривень. При цьому, такі витрати позивача стали наслідком протиправних та винних дій працівника відокремленого підрозділу «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» - Василькова В.В. під час керування екскаватором марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, який здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак АН 8073 ВО.

Компенсація шкоди, заподіяної особі, у повному обсязі за допомогою відшкодування збитків передбачає, зокрема, відшкодування витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та їх вид для підприємства, передбачених у статтях 22, 623 ЦК України як загальних норм права, так і за допомогою спеціальних норм, визначених у статтях 24, 225 ГК України).

Стягнення цих збитків відповідає принципу повного відшкодування заподіяної шкоди та забезпечує відновлення майнового стану особи, якій заподіяно шкоду.

При цьому, заявлена до стягнення з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля, в тому числі і вартість ремонтних робіт, визначена достатніми, належними та допустимими доказами, є збитками позивача в розуміння частини другої статті 22 ЦК України, оскільки за своєю правовою природою збитками є реальні витрати особи, спричинені порушенням її права, які вона обов'язково може зробити або вже зробила для відновлення порушеного права.

Виходячи з встановлених обставин справи, господарський суд погоджується з викладеними у позові обставинами стосовно того, що відокремлений підрозділ «Донецькі електричні мережі» відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» як роботодавець винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи (учасника дорожньо-транспортної пригоди) та власник джерела підвищеної небезпеки - екскаватора марки «Борекс-2206», державний номерний знак 069-60 АН, зобов'язаний, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України сплатити позивачу для повної компенсації понесених збитків - 800,00 гривень вартості експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, з огляду на доведеність зазначеної суми належними та допустимими доказами.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанова Вищого господарського суду України від 07 серпня 2012 року у справі № 1/5005/9302/2011, від 30 жовтня 2012 року у справі № 8/5005/15098/2011).

Відокремлений підрозділ «Донецькі електричні мережі» публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 378689, є суб'єктом без права юридичної особи та є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» (після зміни найменування - публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго»), тому згідно статей 80, 95 ЦК України, завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню відповідачем як юридичною особою вказаного відокремленого підрозділу.

У претензії за вихідним № 01/12 від 24 липня 2012 року, позивач просив відповідача в добровільному порядку відшкодувати заподіяні збитки у розмірі 45 814,73 гривень (а.с. 46-47).

У відповідь на претензію, відповідач листом від 17 серпня 2012 року № 54юр-7544/12 відхилив вимогу позивача, з посиланням на відсутність необхідних доказів (а.с. 48).

У листі-вимозі № 724 від 05 вересня 2012 року, позивач просив відповідача в добровільному порядку відшкодувати заподіяні збитки у розмірі 45 814,73 гривень та витрати на проведення експертизи у розмірі 800,00 гривень (а.с. 49-50).

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів надання позивачу відповіді на вказаний лист-вимогу та/або відшкодування позивачу збитків з боку відповідача.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від відповідальності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (83086, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 7; код ЄДРПОУ - 30600592, відомості про рахунки в установах банків відсутні) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 45 814,73 гривень, вартість експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 800,00 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 03.10.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2013.

Суддя С.М. Фурсова