Вирок № 34002655, 10.10.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2941/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючого судді Долі В.А., суддів Музичук Н.Ю., Рогозіна С.В., при секретарі Глотовій П.В., розглянув кримінальне провадження 12012190010000864 від 15 грудня 2012 року про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженця міста Рівного, проживаючого в АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, громадянина України, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України,

розгляд кримінального провадження відбувся з участю: прокурора Рябого Є.І., потерпілого - ОСОБА_2, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2012 року о 5 годині 30 хвилин у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 який перебував у стані алкогольного сп'яніння , на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи умисел заподіяти ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, умисно наніс три удари кухонним ножем, чим завдав потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді - проникаючого ножового поранення живота праворуч, ускладненого свентерацією, колото - різану рану м'яких тканин поперекової ділянки, колото - різане поранення у підключичній ділянці грудної клітки.

Своїми умисними діями, що виразились в нанесенні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження).

Обвинувачений не визнав себе винуватим у вчиненому злочині і дав показання, що 15 грудня 2012 року з 22 години разом з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1 розпивали спиртне, тому перебував у стані алкогольного сп'яніння. О 5 годині 30 хвилин потерпілий безпричинно, наніс йому декілька ударів кулаками рук в область голови. Тому взяв на кухні ніж підійшов до потерпілого і коли останній почав рукою здушувати органи дихання в області горла, на ґрунті особистих неприязних відносин під час падіння, у горизонтальному положенні наніс йому з необережності один удар ножем в область черевної порожнини праворуч, чим завдав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді - проникаючого ножового поранення живота праворуч. Так як потерпілий був зверху і здушував органи дихання, наніс потерпілому колото - різану рану лівої поперекової ділянки, колото - різане поранення у підключичній ділянці грудної клітки. Після чого відштовхнув потерпілого від себе. Піднявся та викинув ніж.

Всі тілесні ушкодження потерпілому наніс тому, що діяв в стані необхідної оборони і з метою захисту свого життя. Наміру вбивати потерпілого не мав, тому що ніщо не перешкоджало йому здійснити вбивство, адже після того як відштовхнув від себе потерпілого мав реальну можливість заподіяти смерть потерпілому, однак залишив його, а сам пішов у кухню, де чекав працівників міліції та працівників швидкої допомоги яких викликав хтось із свідків.

Просить суд виправдати його в пред'явленому обвинуваченню за відсутністю в діях складу злочину.

З цих підстав вважає, що цивільний позов потерпілого та прокурора задоволенню не підлягають.

Доказами винуватості обвинуваченого у вчиненому злочині є показання потерпілого, свідків, висновки експертиз та інші докази досліджені судом під час судового розгляду.

Суд відноситься критично до показань обвинуваченого, що його дії по нанесенню тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не містять складу злочину, у зв'язку з тим, що діяв у стані необхідної оборони, тому що в ході проведення слідчого експерименту ( а.с.118-125) було з'ясовано механізм нанесеного тяжкого тілесного ушкодження. Під час цієї слідчої дії обвинувачений, добровільно дав інші показання, зокрема, що наніс тілесне ушкодження в область черевної порожнини потерпілому, коли той знаходився у вертикальному положенні, а не в горизонтальному положенні, ніж витягнув, коли знаходились у лежачому положенні і не показував , що тілесне ушкодження в області живота потерпілого він наніс в стані необхідної оборони, коли потерпілий здушував органи дихання (а.с.120 - 122). Під час цієї слідчої дії обвинувачений показав, що решту тілесних ушкоджень, які згідно висновку судово - медичної експертизи (а.с.72) відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а саме: колото - різану рану лівої поперекової ділянки, колото - різаного поранення у підключичній ділянці грудної клітки наніс, коли потерпілий та він перебували у горизонтальному положенні, при цьому права рука потерпілого в області ліктя знаходилася біля шиї обвинуваченого.

Доказом того, що обвинувачений наніс потерпілому тяжке тілесне ушкодження умисно є показання потерпілого.

Потерпілий дав показання, що 15 грудня 2012 року разом із обвинуваченим в квартирі АДРЕСА_1 розпивали спиртні напої. Під час вживання напоїв між ним та обвинуваченим виникали суперечки. О 5 годині 30 хвилин він та обвинувачений вийшли із-за столу і коли зайшли до іншої кімнати, обвинувачений підійшов до нього та умисно наніс один удар в область живота ножем коли вони знаходилися у вертикальному положенні обернуті один до одного обличчям. Що було далі він не пам'ятає.

Аналогічні показання потерпілий дав під час проведення слідчого експерименту (а.с.133- 135), що вказує на логічність і послідовність показань потерпілого.

Доказом того, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння є показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дали показання, що не бачили при яких обставинах обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, однак підтвердили, що обвинувачений під час вчиненого злочину знаходився у стані алкогольного сп'яніння, тому що за столом обвинувачений розпивав спиртні напої. Також підтвердили, що між потерпілим і обвинуваченим під час розпиття спиртних напоїв виникали суперечки.

Свідок ОСОБА_5 доповнила, що коли вона зайшла у кімнату де було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, побачила, що потерпілий лежав на ліжку, тримав руками кишківник, який виглядав з черевної порожнини, а поряд на стільчику сидів обвинувачений. Запитала у обвинуваченого, що сталося той відповів, що не знає. Викликала швидку допомогу.Ці показання підтверджують показання обвинуваченого, що останній, якби мав намір позбавити життя потерпілого, міг реальну можливість це зробити.

Доказом того, що саме обвинувачений вчинив інкримінований злочин є висновок судової медико - імунологічної експертизи № 130 (а.с.103 - 104). Відповідно до висновку експертизи на светрі вилученому обвинуваченого виявлено кров людини походження якої від потерпілого не виключається.

Висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_2 №Е-176 підтверджує висновок суду, що обвинувачений умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку експертизи (а.с.86-88), на тілі потерпілого було виявлено тілесні ушкодження: тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді проникаючого ножового поранення живота праворуч ускладненого свентерацією - випадінням петель тонкого кишківника та внутрішньою кровотечею. Колото - різану рану лівої поперекової ділянки, колото - різане поранення у підключичній ділянці грудної клітки - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від не менше як трьох травматичних дій. Тілесних ушкоджень характерних для боротьби та самооборони, на тілі потерпілого не відмічено. Під час експертизи встановлено, що довжина раневого каналу проникаючого поранення живота становить 10-12 сантиметрів.

Допитана експерт ОСОБА_9 дала показання, що тілесні ушкодження по часу відповідають обставинам справи.

Під час судово медичної експертизи обвинуваченого № 1939(а.с.95-96) в останнього виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на нижній повіці правого ока та нижній повіці лівого ока. Ці тілесні ушкодження нанесені твердим тупим предметом, могли бути нанесені у будь - якому положенні, але найбільш ймовірно, що обвинувачений був повернутий передньою поверхнею тілі до травмую чого знаряддя. Висновок експертизи підтверджує показання обвинуваченого, що потерпілий наносив йому тілесні ушкодження та підтверджує мотив учинення злочину - особисті неприязні відносини.

Доказом того, що місцем вчинення злочину є квартира АДРЕСА_1, є протокол огляду місця події (а.с.125 - 132). Згідно протоколу під час огляду місця події виявлено і вилучено - частину шпалери, наволочку, підодіяльник, руків'я ножа, клинок ножа з нашаруванням речовини бурого кольору схожі на кров.

Судова медико - імунологічна експертиза № 129 встановила (а.с.105-107), що на вище вказаних предметах наявна кров людини характерна крові потерпілого. Кров потерпілого виявлено на речах потерпілого( судова медико - імунологічна експертиза № 128) (а.с. 108-110).

Згідно висновку експертизи зброї (а.с.101 - 102), клинок ножа вилучений під час огляду місця пригоди являється кухонним ножем загально побутового призначення.

Відповідно до висновку медико - криміналістичної експертизи № 187-мк (а.с.89 - 94) цим клинком ножа могли бути заподіяні тілесні ушкодження потерпілому.

Під час проведення цієї експертизи було з'ясовано, що куртка, джемпер та теніска потерпілого містять 3 пошкодження, що вказує на те, що потерпілому було завдано 3 травматичні дії колюче - ріжучим предметом. Під час експертизи встановлено, що довжина клинка ножа 19 сантиметрів.

Допитаний експерт ОСОБА_10 дав показання, що поскільки довжина проникаючого у черевну порожнину раневого каналу до 10-12 сантиметрів, а довжина клинка 19 сантиметрів - це свідчить, що обвинувачений наніс тілесне ушкодження в області живота з незначною силою.

Вище наведені показання експерта підтверджують показання обвинуваченого, що він наміру позбавити життя потерпілого не мав.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» N 2 від 07.02.2003 року - для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Як слідує з висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 400 12 КПК України 1960 року, за II півріччя 2012 р. 01.05.2013, Висновок, Верховний Суд України - якщо особа бажала заподіяти потерпілому будь-які тілесні ушкодження, в тому числі й ті, що фактично настали, але при цьому не бажала смерті, хоча мала б її передбачити, такі дії охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

Органи досудового розслідування кваліфікували дії обвинуваченого за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, як замах на вбивство. В обвинувальному акті вказано, що обвинувачений не довів свій намір до кінця, тому що потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу. Допитана експерт ОСОБА_9 суду дала показання, що після нанесення даного тяжкого тілесного ушкодження потерпілий тривалий час міг зберігати життєздатність. Це твердження експерта спростовує обвинувачення в тому, що у випадку своєчасного ненадання медичної допомоги смерть була обов'язковим результатом. Крім цього, висновок експертизи не містить твердження, що дане тілесне ушкодження у випадку своєчасного ненадання медичної допомоги викликає смерть. Не грунтується на зібраних доказах обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що він наніс декілька прникаючих ножових поранень( а.с.1). Адже, згідно висновку судово- медичної експертизи потерпілого ( а.с.88) потерпілому нанесено одне проникаюче ножове поранення, решта це колото - різані рани.

Проаналізувавши вище наведені докази, а саме, що обвинувачений наніс потерпілому ножем 3 удари: один в область черевної порожнини праворуч потерпілого, другий в області лівої поперекової ділянки, третій у підключичну ділянку грудної клітки, при цьому маючи реальну можливість нанести удари ножем у життєво важливу ділянку тіла, зокрема у голову, область сердця тощо, з показань експерта ОСОБА_10 слідує, що тілесне ушкодження в області живота (тяжке тілесне ушкодження) нанесено з незначною силою, обвинувачений дав показання, що наміру позбавити життя потерпілого він не мав, а вище наведені докази, зокрема показання свідка ОСОБА_5 вказують на те, що обвинувачений добровільно припивив злочинні дії, тому суд приходить до висновку, що обвинувачений під час нанесення тілесних ушкоджень мав намір завдати умисно потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та не мав умислу позбавити життя потерпілого.

Доказом того, що обвинувачений злочин вчинив свідомо і під час інкримінованого злочину був дієздатним є висновок судової психолого - психіатричної експертизи (а.с.136-139) . Згідно висновку - обвинувачений під час вчиненого злочину будь - яким психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, який би істотно впливав на його поведінку не перебував.

Призначаючи покарання обвинуваченому за вчинений злочин, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, тому суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого лише можливе, призначивши покарання позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально - виконавчій установі.

Пом'якшуючих покарання обставин суд не встановив. По місцю проживання обвинувачений характеризується позитивно (а.с.141,145). В характеристиці вказано, що скарг на його поведінку до органу, який обслуговує будинок не надходило.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання позбавлення волі, але не на максимальний встановлений в санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії.

Обвинувачений засуджується за тяжкий злочин до позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально - виконавчій установі, тому відповідно до частини 2 статті 183 КПК України обвинуваченому слід змінити запобіжний - з домашнього арешту на тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1. У фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

2. У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які останній переніс під час нанесення тілесних ушкоджень та у зв'язку із лікуванням тілесних ушкоджень, тому виходячи із вимог розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заявлений позивачем у 20000 гривень є обґрунтований і підлягає задоволенню повністю.

Позовна вимога потерпілого про стягнення з обвинуваченого 7531 гривні 05 копійок майнової шкоди, завданої витратами на лікування, задоволенню не підлягає, тому що подані як докази: виписка із історії хвороби, направлення у стаціонар та огляд кардіолога не містять всіх тих призначень, зазначених у чеках про оплату медикаментів, а самі чеки не містять відомостей про особу, яка їх придбавала (а.с. 53-59).

Задоволенню не підлягає вимога потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого 4000 гривень витрат на правову допомогу, тому потерпілим не подано доказів сплати цих витрат та не подано акту виконаних робіт адвокатом ОСОБА_11 (а.с.50-52).

Цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1 8839 гривень 64 копійки витрат на лікування потерпілого, відповідно до статей 1206, 1166 ЦК України підлягає задоволенню, тому що розмір, завданої шкоди підтверджено розрахунками (а.с.29). Ці розрахунку, відповідно до статті 63 ЦПК України суд визнає письмовим доказом.

По справі проведено ряд експертиз за ухвалою слідчого. Ці судові витрати, відповідно до частини 2 статті 15 закону України «Про судову експертизу» не підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненому злочині, кваліфікованому за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України і призначити покарання - позбавлення волі на строк 5 ( пять) років і 6 ( шість) місяців.

До вступу вироку в силу закону запобіжний захід змінити з домашнього арешту на тримання під вартою.

Під варту взяти в залі суду.

Строк відбуття покарання вираховувати з дня зміни запобіжного заходу.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк затримання обвинуваченого - 3 доби, з 15 грудня 2012 року по 17 грудня 2012 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 майнової, моральної шкоди завданих злочином та витрат на правову допомогу - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог про стягнення майнової шкоди, завданої злочином та витрат на правову допомогу - відмовити.

Цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1 8839 гривень 64 копійки витрат на лікування потерпілого - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні розрахунковий рахунок 35416003001303 ГУДКСУ в Рівненській області, МФО833017 код ЗКПО 02000010 - 8839 (вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 64 копійки.

Речовий доказ - ніж - знищити.

Вирок суду можна оскаржити до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк і в тому ж порядку з дня отримання копії вироку.

Головуючий: Доля В.А.

Судді: Музичук Н.Ю.

Рогозін С.В.