Постанова № 34001250, 23.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2-а-395/09

категорія 8

23 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за участю Прокуратури Житомирської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.12.2008 року за № 0002022301/0,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Премдор-Україна" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.12.2008 року № 0002022301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 8 017 363, 00 грн. (основний платіж - 4 100 972, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3 916 391, 00 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки № 3753/23-01/32721155 від 04.12.2008 року, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, обумовлені неправильним застосуванням податковим органом норм податкового законодавства, та не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення товариством пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок реалізації продукції власного виробництва (брусу зрощеного) за ціною, яка нижча за фактичну собівартість. Цей висновок відповідача позивач вважає неправомірним з посиланням на пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у якому визначено, що валові витрати – це сума будь – яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2, зазначеної вище статті суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті, включаються до валових витрат. Отже обмеження, встановлені пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є вичерпними. Позивач вважає, що вищевказаним Законом не передбачено коригування валових витрат в залежності від величини фактичної собівартості. Зазначає, що відповідачем здійснено неправомірне обмеження валових витрат підприємства показником "фактичної собівартості", який не передбачений ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Також вважає, що перевіряючими не були визначені звичайні ціни на брус зрощений з урахуванням положень пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Не погоджується також позивач з твердженням відповідача про те, що підприємством завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування попередніх податкових років в сумі 14 830 147, 00 грн. в зв’язку тим, що результати минулих перевірок були оскаржені в суді та прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення, які скасовані в повному обсязі. На думку позивача, висновок податкового органу про завищення валових витрат на загальну суму 1 603 975, 00 грн. не відповідає чинному законодавству України, податковий орган під час планової перевірки за цей самий період, встановив правомірність формування валових витрат в цій сумі і достатність документів на підтвердження правомірності формування.

З метою захисту інтересів держави на підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 60 КАС України, до участі у розгляді даної справи вступила прокуратура Житомирської області.

Під час розгляду справи первинного відповідача - Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на належного відповідача - Бердичівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових доказів долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив. На попередньому судовому засіданні надав письмові заперечення посилаючись на які просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги не підтримав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 17.11.2008 року по 28.11.2008 року на підставі направлення від 17.11.2008 року № 2335 фахівцями Бердичівської ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка дотримання ДП "Премдор-Україна" вимог податкового законодавства.

За результатами виїзної позапланової перевірки за період з 01.01.2005 року по 30.06.2007 року податковим органом був складений акт № 3753/23-01/32721155 від 04.12.2008 р., яким зафіксовано порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.2 п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5; п.6.1 ст. 6; пп. 8.1.4 п.8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п.8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 544 995, 00 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 16 974 979, 00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2008 року № 0002022301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 017 363, 00 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 4 100 972, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 916 391, 00 грн.

За змістом акту перевірки позивачем завищені валові витрати на суму 20 625 555, 00 грн., в т.ч. – 2005 рік - 5 654 800,00 грн., 2006 рік – 10 828 248, 00 грн., І півріччя 2007 року -4 142 532, 00 грн. Висновки про завищення позивачем валових витрат мотивовані фактом порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що реалізація виготовленої готової продукції за ціною нижчою за "фактичну собівартість" не є господарською. Відповідно до цього, суми видатків (без розшифрування), які не принесли позивачу позитивних результатів, були виключені зі складу його валових витрат, як такі, що не пов’язані з його господарською діяльністю.

Питання формування валових витрат, а також висновок податкового органу щодо його завищення в наслідок незастосування звичайної ціни на рівні "фактичної собівартості" виготовленої продукції за 2005 рік – в сумі 5 654 800, 00 грн. були предметом судового розгляду. Постановою господарського суду Житомирської області від 04.12.2007 року залишеної без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-11107/08 від 11 березня 2009 року. копія яких наявні в матеріалах справи. Прийняті податкові повідомлення-рішення скасовані в повному обсязі, а висновок відповідача про обов’язок реалізувати продукцію не нижче рівня фактичної собівартості помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до пп. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (надалі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначений перелік витрат, які включаються до складу валових витрат платника податків, зокрема, це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, віднесений вичерпний перелік витрат, а саме: витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно і п. 5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий дохід це загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виняткової (морської) економічної зони, так і а їхніми межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих філій, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою прибутковістю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Підпунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що результат від господарської діяльності (тобто одержання доходу) повинен бути отриманий саме в періоді відвантаження платником податків товару й що дохід повинен виникнути саме від здійснення цих операцій.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами те, що ДП "Премдор-Україна" за період за який проводилась перевірка отримав дохід від господарської діяльності, а саме за 2006 рік в сумі 16 165 469, 00 грн. та за І півріччя 2007 року - 8 331 172, 00 грн.

Згідно із ст. 180 Господарського кодексу України, право встановлювати ціну реалізації товару належить лише суб'єктам підприємницької діяльності, тому підприємству не заборонено продавати товар за ціною нижче його собівартості.

Ціни на продукцію, яку реалізував позивач, а саме брус зрощений не підлягає державному регулюванню.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить жодних посилань на залежність права платника податків віднести витрати, понесені ним у господарській діяльності, від отримання прибутку. Тобто зіставлення рівня витрат, понесених в процесі господарської діяльності підприємства, з розміром доходу, отриманого підприємством, не передбачено податковим законодавством.

Отже, позивач може реалізувати свій товар за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись у межах звичайних цін.

Крім цього, порівняння ціни реалізації готової продукції із виробничою собівартістю прямо суперечить нормі п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У той же час, всупереч встановленим обставинам, та в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на регіональному ринку щодо вартості таких товарів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Відповідачем не зроблено жодних розрахунків з метою визначення ринкової або справедливої вартості продукції, що виготовляється підприємством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп. 1.20.8 Закону України "Про прибуток підприємств", обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Між ДП "Премдор-Україна" та Компанією "Masonite Components" було укладено контракт від 03 квітня 206 року № 18/2006, за умовами якого ДП "Премдор-Україна" здійснює виготовлення продукції та постачання її покупцю, у свою чергу Компанією "Masonite Components" взяла на себе зобов’язання оплатити отриману продукцію.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності позивача є деревообробка, виготовлення виробів з лісоматеріалів, а тому у позивача була господарська мета при виконанні даного договору. Діяльність підприємства за перевіряємий період у повній мірі залежало від замовлень Компанії "Masonite Components" , яка власне і ініціює обсяг товарів, які замовлялись у ДП "Премдор-Україна". Ціна за яку позивач реалізовував виготовлену продукцію Компанії "Masonite Components" протягом 2006-2007 років поступово та постійно зростала, що в свою чергу дозволило позивачу отримувати більший дохід від продажу виготовленої продукції, уникнути виникнення заборгованості перед постачальниками сировини, електроенергії тощо, працівниками підприємства, державними цільовими фондами і як наслідок уникнути застосування фінансових санкцій до підприємства та стягнення збитків.

Щодо віднесення до складу валових витрат податкових збитків минулих періодів в сумі 14 830 147, 00 грн. слід зазначити наступне.

За висновком відповідача ДП "Премдор-Україна" завищило задекларовані показники у рядку 04.9 Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" в сумі 14 830 147, 00 грн. чим порушило п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в тому числі по періодах: 2005 рік-267 100, 00 грн. 2006 рік-3 857 800, 00 грн. І півріччя 2007 року - 10 705 247, 00 грн.

Відповідач вказує, що вказані порушення ним були встановлені на підставі результатів минулих перевірок зокрема посилається на акти перевірок від 03.05.2006 № 552/23-01/32721155 та від 18.10.2007 № 2915/23-01/32721155, копії яких містяться в матеріалах справи.

Стосовно завищення збитків 2006 рік в сумі - 3 857 800, 00 грн. На показник рядка 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду" декларації 2006 року вплинув показник рядка 11 "прибуток, що підлягає оподаткуванню» декларації за 2005 рік (акт перевірки від 03.05.2006 № 552/23-01/32721155). Питання правомірності донарахування відповідачем, підприємству прибутку, що підлягає оподаткуванню за 2005 рік за актом перевірки від 03.05.2006 № 552/23-01/32721155) було розглянуто судом. Постановою господарського суду Житомирської області від 04.12.2007 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22-а-11107/08 від 11 березня 2009 року. Прийняті податкові повідомлення-рішення були скасовані в повному обсязі, а висновки податкового органу про невідповідність даних декларацій позивача з даними бухгалтерського та податкового обліку помилковими.

В акті перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року, на який посилається податковий орган, обґрунтовуючи висновки про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року декларації за 2006 рік в сумі 3 857 800,00 грн. такого порушення не встановлено. Вказане свідчить про безпідставність висновків податкового органу. Відповідач необгрунтував, в чому саме полягає зміст порушення позивачем відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (2005 року) податкового року в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік. Приймаючи до уваги скасовані судом податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань за 2005 рік постановою господарського суду Житомирської області від 04.12.2007 року залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22-а-11107/08 від 11 березня 2009 року.

За змістом акту перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року, підприємство за висновком податкового органу не мав права включити до складу валових витрат рядок 04.9 Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування" попереднього (2006-го) податкового року в сумі 10 705 247, 00 грн. в рядок 04.09 Декларації по податку на прибуток за І півріччя 2007 року, оскільки таке значення було зменшено за результатами податкової перевірки за 2006 рік (тобто у зв'язку із заниження доходів на 2006 рік на суму 12 785 727, 00 грн., завищенням витрат за 2006 рік на суму 3 537 102, 00 та зменшенням від'ємного значення за 2006 рік на суму 1 453 047, 00 грн.).

Здійснення у такій спосіб висновку, про завищення від'ємного значення за І півріччя 2007 року є юридично не обґрунтованим і таким, що не ґрунтується на положеннях Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державне цільовими фондами".

Податкові повідомлення рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань за результатами розгляду акту перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року були оскаржені позивачем до суду та скасовані в судовому порядку в повному обсязі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі № 2-а-8111/08. Вище зазначені висновки підтверджені також і Вищим адміністративним судом України, зокрема ухвалою ВАС України від 25.06.2012 року у справі № 2-а-8111/08.

Крім того судом враховано що, актом перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року не підтверджено документально завищення від'ємного значення за І півріччя 2007 року - 10 705 247, 00 грн., вказане порушення не встановлено документально і актом перевірки на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин є юридично необґрунтованим посилання відповідача на результати актів минулих перевірок, висновки яких спростовані в судовому порядку для обґрунтування наявності порушення без підтвердження вказаного порушення документально та нормативно в акті перевірки на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Щодо, не визнання витрат на придбання лісоматеріалів в сумі 1 603 975, 00 грн. отриманих від наступних контрагентів ТОВ "Техномаркет-Україна ЛТД", ПП "Всесвіт", ТОВ "Агроспецселект XXI", ТОВ "Стек Плюс", ТОВ "Сафарі систем", ТОВ "Толво-СЛ", ТОВ "Тайрінг", суд зазначає наступне.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує порушенням пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Застосування вказаної норми закону та наявність податкового правопорушення відповідач пов'язує з відсутністю сертифікатів походження лісоматеріалів, карантинних сертифікатів, та товарно-транспортних накладних.

Щодо посилань податкового органу на такі документи як товарно-транспортні накладні, сертифікати про походження лісоматеріалів, карантинні сертифікати слід зазначити наступне.

Положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

В законодавчих актах України та в пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як "розрахункові", "платіжні", так і "інші документи".

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Матеріали справи містять договори поставки з вищенаведеними контрагентами, документи, що підтверджують проведення безготівкового розрахунку з контрагентами, накладні поставки лісоматеріалів, реєстри отриманих податкових накладних від контрагентів. Будь яких зауважень до первинних документів акт позапланової перевірки не містить. Судом враховано, що проводячи планову перевірку спірного періоду, що оформлено актом планової перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року податковий орган будь яких порушень в частині формування валових витрат на придбання лісоматеріалів з вищезазначеними контрагентами не встановив, погодився з правильністю формування валових витрат та достатністю документів, будь яких зауважень стосовно первинних документів відповідач в акті ні під час планової ні підчас позапланової перевірки не висловив.

Доказів того, що отримані лісоматеріали не використані (не використовувались) в господарській діяльності ДП "Премдор-Україна" відповідачем до суду не надано.

Суд приймає до уваги також і те, що питання господарських взаємовідносин позивача в зазначеними контрагентами за спірний період з 2006 по 2007 рік було предметом судового розгляду у справі 2-а-9707/08 в частині правомірності віднесення витратна придбання лісоматеріалів до податкового кредиту. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення були скасовані.

Стосовно включення до складу валових витрат нарахованих відсотків за кредитами нерезидента на загальну суму 5 498 734, 00 грн.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 5.5.2 ,5.5.3 п. 5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: зайво включено до складу валових витрат (рядок 04.13 "інші витрати" Декларації) суму нарахованих відсотків по кредитам, отриманих від нерезидента "Ліора Ентерпрайзис Лімітед" за період ІІ півріччя 2006 року та І півріччя 2007 року на загальну суму 5 498 734, 00 грн. з посиланням на акт перевірки № 2915/23-01/32721155 від 18.10.2007 року.

Судом встановлено, що позивачем було самостійно відображено в Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2007 року в рядку 04.13 "інші витрати" суму інших витрат без урахування відсотків за користування кредитами в сумі 2 241 067,00 грн. за (2007 рік) та збитків минулих періодів (2006 рік) в сумі 3 257 667,00 грн. (відсотки за користуванням кредитами у 2006 році у рядку 04.9 Декларації за 9 місяців 2007 року).

Повторне зменшення суми валових витрат на суму відсотків за користування кредитами в розмірі 5 498 734,00 грн. є неправомірним.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинному на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Житомирській області від 18 грудня 2008 року за № 0002022301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 30 вересня 2013 р.