Рішення № 34001071, 27.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8070/13-ц

Провадження №2/761/4442/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарях Подмазко О.Д., Іовенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції, треті особи: Відділ опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 09.07.2007 р. укладений між нею та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3160. Свої вимоги мотивує тим, що в червні 2007 р. до позивача звернувся її чоловік ОСОБА_5 та повідомив, що має бажання отримати в банку кредит, на які цілі будуть використані кошти не повідомив. При цьому вказав, що умовою для отримання кредиту є укладання договору іпотеки, що належить позивачу, а саме АДРЕСА_1. Також ОСОБА_5 повідомив. що укладання зазначеного договору є лише формальністю. За таких обставин, ОСОБА_1 09.07.2007 р. уклала договір іпотеки з відповідачем. При підготовці до укладання угоди а ні представники банку, а ні приватний нотаріус не роз'яснювали наслідки укладання угоди в тому числі і ті, що в разі неповернення кредиту може бути звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру. В лютому 2013 р. до позивача звернулися представники банку та посилаючись на те, що ОСОБА_5 не повертає отримані кошти пригрозили, що у випадку неповернення коштів продадуть предмет застави з торгів. Зважаючи на такі перспективи, позивач з офіційного сайту Міністерства юстиції України дізналась, що для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування. Такої згоди при укладанні договору іпотеки отримано не було не дивлячись на те, що з моменту придбання квартири у 2006 р. позивач проживає в квартирі разом із сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Про той факт, що позивач має малолітню дитину банк знав з відповідної відмітки в паспорті, позивач також не приховувала, що дитина проживає в кв. АДРЕСА_1. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що договір суперечить положенням Сімейного кодексу України, Конвенції Про права дитини та не відповідає положенням ч. 6 ст. 203 ЦК України та має бути визнаний недійсним та скасовано реєстраційний запис, зроблений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 09.07.2007 р. щодо заборони на відчуження квартир.

В судовому засіданні позивач, її представник підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити в повному обсязі.

Представник ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що під час укладання спірного договору сторонами не було порушено вимоги чинного законодавства України. Позивач, як це зазначено у п. 2.1.6. договору іпотеки, що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не зареєстровані та не проживають неповнолітні діти . Також, як свідчить довідка ЖЕК на момент передачі квартири в іпотеку, там проживала і була зареєстрована лише одна особа - позивач. Таким чином не було потреби отримувати будь - який дозвіл органу опіки та піклування.

Представник відділу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації підтримав заявлений позов. Зазначив, що інтереси неповнолітньої дитини в разі реалізації предмета іпотеки, яке є його місцем проживання можуть бути порушеними, а тому договір необхідно визнати недійсним.

Приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_4 просила суд розглянути справу за її відсутністю.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 09.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (майнової поруки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 3160.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Приписами ст. 1 Закону України «про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За умовами зазначеного договору, позивач забезпечує вимоги банку, що витікають з кредитного договору № 014/17-46/273-55 від 09 липня 2007 р., укладеного між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язався перед іпотекодержателем (відповідачем) повернути кредит в розмірі 494 851,00 доларів США до 08 липня 2017 року , сплатити відсотки за його користування у розмірі 13,5% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), та у випадках, передбачених кредитним договором , а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира загальною площею 131,70 кв. м., жилою площею 83,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не заперечувалась сторонами в судовому засіданні та обставина, що предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08.09.2006 р. за реєстровим № 6808.

За приписами ч. 6 ст. 203 ЦК України, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.

В свою чергу підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначає позивач, при укладенні договору іпотеки 09.07.2007 року було порушено вимоги чинного законодавства в частині надання згоди органу опіки та піклування щодо згоди останнього на такі дії, оскільки в квартирі проживала і проживає її малолітня дитина - ОСОБА_2, 2003 року народження. Ні представники банку, ні нотаріус не пояснили перед укладанням спірної угоди, що остання порушить майнові права дитини на користування житлом.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

В свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Опитані в судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що позивач проживає в спірній квартирі приблизно з 2006 року разом із своїми синами, в тому числі і ОСОБА_2.

Інформація щодо кількості зареєстрованих в помешканні осіб, часу їх реєстрації свідкам не відома.

Як свідчить п. 2.1.6. договору іпотеки від 09.07.2007 р. позивач гарантувала, що в квартирі, яка передається і іпотеку не зареєстровані і не проживають малолітні та неповнолітні особи, а також відсутні малолітні та неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.

На запит суду приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надала належним чином завірені копії документів, які стали підставою для укладання договору іпотеки.

Як свідчить довідка по формі № 3 станом на 09.07.2007 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано і проживає одна особа - ОСОБА_1

Як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації на момент укладання спірної угоди, дитина не була зареєстрована в квартирі, а тому і не надавалась згода органу опіки. Представником ШРДА робився відповідний запит до обслуговуючої організації та було з'ясовано, що неповнолітній ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі, що належить позивачу з листопада 2008 р., а тому на даний час його права підлягають захисту.

Пленум Верхового Суду України в п. 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та мешкає в квартирі АДРЕСА_1 з 20.11.2008 року.

Приписами ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, беручі до уваги, що позивач під час укладання договору зазначив щодо відсутності прав неповнолітніх осіб на користування предметом іпотеки та неповнолітній не був зареєстрований в квартирі, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення прав її малолітньої дитини в момент укладання договору.

Крім того судом береться до уваги та обставина, що в листопаді 2008 року неповнолітню дитину позивача було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність перешкод для його проживання та користування житлом.

Крім того, під час розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо необізнаності наслідків підписання спірного договору в якості забезпечення виконання умов кредитної угоди, укладеної між відповідачем та ОСОБА_5

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання договору іпотеки (майнової поруки) від 09.07.2013 р. недійсним.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: