Ухвала суду № 33999096, 04.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження № 22-ц/772/2071/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.Категорія: 25Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, -

встановила:

У квітні 2013 року представник позивача звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 27 червня 2011 року о 12 год. на автодорозі Вінниця - Немирів ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не надала перевагу в русі автомобілю «ВАЗ 111730», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, унаслідок чого відбулось зіткнення та були пошкодженні транспортні засоби.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито, зі звільненням її від кримінальної відповідальності, внаслідок акту амністії.

30 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Подільського регіонального страхового центру було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0148744 - автомобіля «Фольксваген Поло».

29 червня 2011 року відповідачу була подана заява-повідомлення про настання страхового випадку, за участю застрахованого автомобіля, із вимогою про сплату страхового відшкодування, на що відповідач двічі надав відповідь про відмову у здійсненні вказаної виплати. Відмови страховика обґрунтовані тим, що згідно п. 6.2.12 договору страхування, до страхових випадків не відноситься ДТП, при яких Страхувальник чи Експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної лінії, а отже заявлена подія не є страховим випадком, в зв'язку із чим відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що відмови страховика є безпідставними, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 66 486, 31 грн. страхового відшкодування, пеню в сумі 14 457, 38 грн. за період з 20 грудня 2011 року по 28 березня 2013 року, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, про задоволення позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач вірно відмовив позивачу у виплаті страхових виплат, оскільки в діях ОСОБА_3 вбачаються порушення Правил дорожнього руху України, які є виключеннями із страхових випадків, а виїзд на смугу зустрічного руху та не пересічення суцільної осьової лінії не відбулось з незалежних від волі водія причин.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом установлено, що 27 червня 2011 року о 12 год. на автодорозі Вінниця - Немирів ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під час здійснення маневру розвороту в місці, де транспортні потоки протилежних напрямків розділено лінією дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, яку перетинати заборонено, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього, не надала перевагу в русі автомобілю «ВАЗ 111730», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, унаслідок чого відбулось зіткнення та були пошкодженні транспортні засоби.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 21 вересня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито, зі звільненням її від кримінальної відповідальності, внаслідок акту амністії.

30 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Подільського регіонального страхового центру було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0148744 - автомобіля «Фольксваген Поло». Предметом страхування за цим договором страхування виступають майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Цей договір посвідчено підписами сторін. Наявність особистого підпису позивача в договорі страхування є прямим підтвердженням факту його погодження та ознайомлення з умовами договору, а також Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту (крім залізничного), на підставі та у відповідності до яких складався договір страхування.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 372П-12 від 14 листопада 2011 року вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 66 486, 31 грн. (а.с.25-38).

29 червня 2011 року позивач надіслала відповідачу заяву-повідомлення про настання страхового випадку, за участю застрахованого автомобіля, із вимогою про сплату страхового відшкодування, на що відповідач двічі надав відповідь про відмову у здійсненні вказаної виплати. Відмови страховика обґрунтовані п. 6.2.12 договору страхування.

За змістом ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик)зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2.12 договору страхування передбачено, що до страхових випадків не відноситься ДТП, при яких Страхувальник чи Експлуатант здійснили виїзд на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено і/або перетин суцільної лінії, а отже заявлена подія не є страховим випадком, в зв'язку із чим відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до висновку автотехнічної - транспортно - трасологічної експертизи № 1997/1998 від 26 липня 2011 року, в даній дорожній ситуації експертом вбачається невідповідність дій водія автомобіля «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 вимогам п. п. 10.1, 10.4, вимогам дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньої пригоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях позивача вбачається порушення Правил дорожнього руху України, які є виключенням із страхових випадків, а виїзд на смугу зустрічного руху та не пересічення суцільної осьової лінії не відбулось з незалежних від волі позивача причин, відтак відповідач не мав юридичних підстав для кваліфікування цієї події страховим випадком.

За таких обставин безпідставними є вимоги позивача про стягнення пені та моральної шкоди. При цьому судом вірно встановлено, що відповідно до

п. 7.3 договору страхування, страховик за цим договором не відшкодовує моральну шкоду, упущену вигоду, втрати пов'язані з інфляційними, інші можливі фінансові санкції, а також вартість послуг надання юридичної допомоги.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 не виїжджала на смугу зустрічного руху та не пересікала суцільну осьову лінію, колегія суддів не приймає до уваги, так як водій автомобіля«Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не виїхала на смугу зустрічного руху та не пересікла суцільну осьову лінію з незалежних від неї причин, оскільки сталося зіткнення з автомобілем «ВАЗ 111730», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.В. Оніщук

В.І. Чорний

З оригіналом вірно: