Рішення № 33998646, 03.10.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа № 919/907/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/907/13:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Трейд"

(99804, м. Севастополь, смт. Кача, вул. Первомайська, 10

99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 15

ідентифікаційний код: 35525722)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код: НОМЕР_1),

Приватного підприємства "Еллада-Дринк"

(99016, м. Севастополь, вул. Н.Краєвої,15

ідентифікаційний код: 30195093)

про стягнення заборгованості у розмірі 13 571,51 грн

представники сторін не з'явились,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максімус Трейд" (Надалі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Надалі - Відповідач-1) та приватного підприємства "Еллада-Дринк" (Надалі - Відповідач-2) про стягнення заборгованості у розмірі 13571,51 грн., з яких: 11648,03 грн. - основний борг, 864,19 грн. - пеня; 959,29 грн. - 3% річних; 665,07 грн. - інфляційні витрати, 100,00 грн. - за договором поруки від 15.10.2010.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 258, 509, 526, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем-1 умов договору зазначеного на видаткових накладних, відповідно до якого сторони передбачили відстрочення платежу строком не більше 5 банківських днів з моменту отримання товару.

Ухвалою суду від 02.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.08.2013 Позивач надав клопотання про виправлення арифметичної помилки просив вважати вірною ціну позову у розмірі 13 571,51 грн. (вх.№9000/13 від 13.08.2013)( арк. с. 36).

Відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників жодного разу не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 02.08.2013, 11.09.2013 не виконали.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачі не скористались правом, наданим їм статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надали суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

11.09.2013 представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2010 року Позивачем було передано Відповідачу-1 продовольчі товари, що підтверджується видатковими накладними №VIN-00355691 від 15.10.2010 на суму 572,70 грн, №VIN-00355692 від 15.10.2010 на суму 839,73 грн, №VIN-00355694 від 15.10.2010 на суму 880,05 грн, №VIN-00355695 від 15.10.2010 на суму 513,99 грн, №VIN-00355696 від 15.10.2010 на суму 1873,86 грн, №VIN-00355697 від 15.10.2010 на суму 1526,04 грн, №VIN-00355698 від 15.10.2010 на суму 5007,00 грн, №VIN-00355699 від 15.10.2010 на суму 534,66 грн, які належним чином оформлені.

Вищенаведені видаткові накладні містять умови договорів поставки, укладених між сторонами. Так, пунктом 1 договорів поставки №VIN-00355691, №VIN-00355692, №VIN-00355694, №VIN-00355695, №VIN-00355696, №VIN-00355697, №VIN-00355698, №VIN-00355699 сторони домовились, що постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність покупцеві (Відповідачу-1) у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 4 умов договорів поставки, які викладені в видаткових накладних, покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5-ти банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з приписами пункту 9 умов договорів поставки, які викладені в видаткових накладних, данні договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до їх повного виконання.

На виконання своїх зобов'язань за договорами поставки, 15.10.2010 Позивач здійснив поставку товару вартістю 11748,03 грн згідно із переліком зазначеним у накладних (арк. с. 21-28).

Натомість, Відповідач - 1, у свою чергу, у встановлені договорами строки не оплатив отриманий товар, що і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачі не надали суду доказів погашення заборгованості за договорами поставки, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача-1 за договорами поставки складає

11748,03 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 11748,03 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

15.10.2010 року між кредитором (Позивачем) та поручителем (Відповідачем-2) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати, в межах суми, а саме 100,00 грн перед кредитором по наступним зобов'язанням божника: - оплати вартості поставленого товару Відповідачу-1. Поручитель відповідає перед кредитором лише частково, а саме за оплату основної суми боргу у випадку несплати грошових коштів за поставлений товар Позивачу. При цьому поручитель не відповідає за відсотки, неустойку, пеню, збитки та інше.

Пунктом 3 договору сторони визначили, що протягом трьох днів з часу отримання повідомлення поручитель зобов'язаний здійснити розрахунки з кредитором за невиконаними зобов'язаннями боржника, по яким він прийняв на себе поруку, при цьому враховується, що поручитель та боржник не є солідарними боржниками.

З аналізу правовідносин, які склались між Позивачем та Відповідачем-2 вбачається, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поруки, згідно до приписів статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок порушення зобов'язання Відповідача 1, Позивач звертався до Відповідача 2 з вимогою (претензією) сплатити заборгованість за поставлений Відповідачу 1 товар у межах розміру, передбаченого договором поруки - 100,00 грн, однак заборгованість сплачена не була (арк. с. 31).

Враховуючі вищенаведене, та з врахуванням відносин, які склалися між сторонами, невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань, приписами статті 553 Цивільного кодексу України та укладеному договору поруки від 15.10.2010, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача-2 на користь Позивача заборгованість у сумі 100,00 грн згідно договору, укладеному між ними.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача-1 пеню у розмірі 864,19 грн, 3% річних у розмірі 959,29 грн та 665,07 грн - інфляційних витрат.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За недотримання строків оплати товару згідно пунктом 4 договору покупець сплачує постачальникові неустойки (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми невнесеного платежу (пункт 5 договорів поставки).

Відповідно до частини шостої 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача -1 пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Максімус Трейд" підлягають задоволенню у повному обсязі: з Відповідача-1 підлягає стягненню сума боргу за поставлений товар за договорами поставки у розмірі 13571,51 грн, з яких: основний борг - 11648,03 грн, пеня у розмірі 864,19 грн, 3% річних у розмірі 959,29 грн, інфляційні витрати у розмірі 665,07 грн, а з Відповідача-2 заборгованість за договором поруки у розмірі 100,00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості щодо розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Трейд" (вул. Первомайська, 10, с.м.т. Кача, 99804, код ЄДРПОУ 35525722, р/р 2600400018194 АТ «Укрексімбанк», МФО 384986) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 13471,51 грн, з яких: основний борг - 11648,03 грн, пеня у розмірі 864,19 грн, 3% річних у розмірі 959,29 грн, інфляційні витрати у розмірі 665,07 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1707,82 грн.

3. Стягнути з приватного підприємства "Еллада- Дринк" (99016, м. Севастополь, вул. Н. Краєвої, 15, код ЄДРПОУ 30195093, відомості щодо розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максімус Трейд" (вул. Первомайська, 10, с.м.т. Кача, 99804, код ЄДРПОУ 35525722, р/р 2600400018194 АТ «Укрексімбанк», МФО 384986) суму заборгованості у розмірі 100,00 грн згідно договору поруки від 15.10.2010 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12,68 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2013.

Суддя І.А. Харченко