Ухвала суду № 33998375, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/67712/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року

у справі № 2а-7894/10/1570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-ін» (далі - позивач, ТОВ «Гласс-ін»)

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Гласс-ін» звернулось у серпні 2010 року о суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0002452301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 574 562,00 гривні та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 287 281,00 гривня.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0002452301/0 в частині визначення ТОВ «Гласс-ін» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 550 903,00 гривні та штрафних санкцій в сумі 275 451,50 гривня. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.03.2010 року по 21.04.2010 року відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт № 178/23-213/30692809 від 26.04.2010 року, яким встановлено порушення ТОВ «Гласс-ін» п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28 723,00 гривні; п. 4.7 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 574 562,00 гривні.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0002452301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 574 562,00 гривні та штрафні (фінансові) санкції в сумі 287 281,00 гривня.

Судами встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період, ТОВ «Гласс-ін» віднесло податкові накладні попереднього періоду, виписані контрагентом ТОВ «Углеком» за договором купівлі-продажу листового скла від 03.03.2008 року на загальну суму 550903,00 гривні.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сумм цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених норм, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Законом встановлено, що відсутність податкової накладної є підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які критично оцінюють висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Гласс-ін» пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обов'язок платника податику, у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відмова контрагента позивача не мала місця, з зв'язку з чим, підстави для подання скарги були відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважають необґрунтованими висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п. 4.7 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах. У зв'язку із цим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення ТОВ «Гласс-ін» податкового зобов'язання в сумі 550 903,00 гривні та штрафних санкцій в сумі 275 451,50 гривня.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Гласс-ін» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по послугам на розміщення обладнання, яке не використовується у власній господарській діяльності, всього в розмірі 22 076,00 гривень. Придбане підприємством обладнання розміщено на орендованому майданчику на підставі укладеного між ТОВ «Гласс-ін» та ФОП ОСОБА_4 договору № б/н від 04.06.2007 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що витрати підприємства, пов'язані із зберіганням обладнання на орендованому майданчику, не відповідають предмету діяльності ТОВ «Гласс-ін» та з урахуванням видів діяльності підприємства, не можуть бути використані для потреб підприємства, оскільки у перевіряємому періоді ТОВ «Гласс-ін» здійснювало наступні види діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.19.0); оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань (КВЕД 51.47.9); оптова торгівля будівельними матеріалами (КВЕД 51.53.2).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Гласс-ін» податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 22 076,00 гривень та штрафних санкцій 11 038,00 гривень є обґрунтованим.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року у справі № 2а-7894/10/1570 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно