Ухвала суду № 33998344, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/800/6452/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача від відповідача Тригубчук О.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової службина постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013у справі №2а-11333/11/0170/18 за позовомДочірнього підприємства «Фокстрот-Ялта»доДержавної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фокстрот-Ялта» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим №0002802301 від 24.06.2011

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002802301 від 24.06.2011 з податку на додану вартість у розмірі 5346447 грн. (з яких податку на додану вартість у сумі 4399051 грн. та фінансових санкцій у сумі 947396 грн.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 позовну заяву Дочірнього підприємства «Фокстрот-Ялта» до Державної податкової інспекції в місті Ялта АР Крим в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002802301 від 24.06.2011 у розмірі 713,00 грн. залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України.

Вказана постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 у даній справі.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства «Фокстрот-Ялта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.09.2010 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт №560/23-4/32935334/16 від 22.03.2011;

- за висновками акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп.пп.7.3.1, 7.3.3, 7.3.4 п.7.3, пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимог п.п.187.1, 187.3, 187.4, 187.5, 187.6 ст.187, п.п. 198.1, 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 4399764 грн., у тому числі: за вересень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 857478 грн., за жовтень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 872321 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ у розмірі 766308 грн., за грудень 2010 року на суму ПДВ у розмірі 1294087 грн., за січень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 609570 грн.

- на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002802301 від 24.06.2011 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4399764,00 грн. основного платежу та 947550,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Задовольняючи позов в оскаржуваній позивачем частині, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно п.10.2 ст. 10 названого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення містяться у п.15.1 ст.15, п.36.5 ст.36, п.200.1 ст.200, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Із наведеного, по-перше, випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, як то неподання податкової звітності і недекларування податків, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

По-друге, в даному випадку у спірних господарських операціях позивач є покупцем товарів (робіт, послуг), а платниками податку є його контрагенти, відтак, саме на них законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і вони несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України (ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Чинне податкове законодавство, зокрема, і Закон України «Про податок на додану вартість», не містять положень відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю (у складі ціни товару), але ще й до бюджету.

Судами були досліджені первинні документи, встановлено факт сплати позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, а також дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Судами також було встановлено реальне виконання сторонами укладених правочинів та використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Аналізуючи вищенаведені норми, беручи до уваги, що суми податку на додану вартість були сплачені позивачем у ціні товару (робіт, послуг) його контрагентам та реальність господарських операцій, судова колегія касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що донарахування позивачу податкового зобов'язання у спірній сумі є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний