Ухвала суду № 33998311, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/57732/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року

у справі № 2а-17907/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ампер» (далі - позивач, ТОВ «ТД Ампер»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва)

про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТД Ампер» звернулось у грудні 2011 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними дій відповідача щодо складання актів перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.07.2011 року № 0004342307 і від 26.08.2011 року № 0005602308 та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2011 року № 0004342307 та від 26.08.2011 року № 0005602308.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року, позов задоволено частково: визнані протиправними податкові повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0004342307 та № 0005602308 від 26.08.2011 року ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0004342307 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, оскільки вони прийняти з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2011 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ТД Ампер» з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Астана К» за березень, травень 2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем: пунктів 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. пп. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 843 248,00 гривень. Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.08.2011 року № 1799/2308/37355862. На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «В4»: від 05.07.2011 року № 0004342307, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 843 554,00 гривні (у тому числі за основним платежем - 843 554,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривня); від 26.08.2011 року № 0005602308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 944,00 гривні (у тому числі за основним платежем - 944,00 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривня).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 року № 0004342307 залишене без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0005602308 задоволено частково та скасовано зазначене рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 гривня.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між контрагентами договору, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у березні 2011 року з ТОВ «Астана К» було укладено договір поставки від 26.03.2011 року № 26-03 (далі - Договір), за яким контрагент як постачальник товару зобов'язується поставити позивачу товар - електротехнічну продукцію у номенклатурі, кількості і по ціні та термінах, вказаних у специфікації до договору, яка є його невід'ємною частиною. При цьому судами правильно звернуто увагу на те, що розрахунки між сторонами договору здійснювалися у безготівковій та вексельній формах.

Судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи накладні, акт приймання-передачі векселів, податкові накладні та встановлена реальність укладеного вищезазначеного Договору.

Суди попередніх інстанцій здійснивши системний аналіз приписів статей 203, 204, 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України дійшли обґрунтованого висновку, що підстав для визнання недійсним укладеного позивачем з ТОВ «Астана К» Договору немає. Крім того, судами вірно зазначено, що податковим органом не надано ні матеріалів перевірки ТОВ «Астана К», ні інших матеріалів, які стали підставами для висновків під час проведення перевірок, та які б підтверджували його доводи щодо відсутності у зазначеного товариства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за укладеним Договором та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, які стали підставою вважати укладений ним правочин фіктивним.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які засновані на положеннях п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1-198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, про необґрунтованість позиції відповідача щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Астана К», відповідали всім визначеним положеннями ПК України вимогам.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які критично оцінили доводи відповідача щодо того, що встановлення факту взаємовідносин позивача суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «ТД Ампер», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0005602308, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки вказане рішення в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій було скасовано рішенням ДПА у м. Києві від 11.11.2011 року № 10887/10/25-114, то повторному скасуванню в судовому порядку останнє не підлягає.

Також, обґрунтованим є твердження судів попередніх інстанцій про те, що дії податкового органу щодо складання акта перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення прямо передбачені приписами ст. 86 ПК України, а тому відсутні правові підстави для визнання їх неправомірними.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року у справі № 2а-17907/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько