Ухвала суду № 33998005, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 жовтня 2013 року м. Київ В/800/3979/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Сірош М.В.,

Калашнікова О.В.

Леонтович К.Г.

Гончар Л.Я.

Черпіцька Л.Т.

перевіривши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах,

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

5 вересня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга ОСОБА_6 відхилена, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишена без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_6 звернувся із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, як різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Як вбачається із поданої заяви, правовідносини, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 вересня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Калашнікова О.В.

Леонтович К.Г.

Гончар Л.Я.

Черпіцька Л.Т.