Постанова № 33997995, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К-30389/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2010

у справі № 2-а-11345/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УФК «Респект»

про стягнення суми за недійсною угодою, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

ДПІ у Київському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, обґрунтовуючи такі посилання обставинами, які наводились судам попередніх інстанцій як підстави для висновку про нікчемність угоди як такої, що укладена з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

ТОВ «УФК «Респект» подало заяву про часткове приєднання до касаційної скарги, в якій просить касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м.Харкова задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Наголошує на тому, що викладені в постанові суду апеляційної інстанції висновки щодо порушення відповідачем публічного порядку під час виконання договору купівлі-продажу векселів та умисного заниження бази оподаткування з податку на прибуток є безпідставними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між ТОВ «УФК «Респект» (покупець) та ТОВ «Снагія», що діє в інтересах ПЕІФ «Сків», укладено договір від 19.07.2007 № Д707 на придбання пакетів акцій в загальній сумі 8044750,00 грн.: ВАТ «Промкомпресор» у кількості 8000000 шт. в загальній сумі 2000000,00 грн.; ВАТ «Укрзерноресурс» у кількості 8000000 шт. в загальній сумі 2000000,00 грн.; ВАТ «Спецбетон» у кількості 8000000 шт. в загальній сумі 2000000,00 грн.; ВАТ «Східні енергопостачальні мережі» у кількості 8000000,00 шт. в загальній сумі 2000000,00 грн.; ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» у кількості 179000 шт. в загальній сумі 44750,00 грн.

Акції передані згідно з актом від 20.07.2007 в загальній сумі 8044750,00 грн. та їх вартість сплачена.

Придбані акції у тому ж податковому періоді ТОВ «УФК «Респект» продало ТОВ «Гравіс-2006» в загальній сумі 8044750,00 грн. на підставі договорів від 19.07.2007 № Д707-10, від 19.07.2007 № Д707-11, від 19.07.2007 № Д707-12, від 20.07.2007 № Д707-13 та від 20.07.2007 № Д707-14, та отримало від ТОВ «Гравіс-2006» грошові кошти в сумі 44750,00 грн. та векселі у кількості 4 шт. № АА0364585-АА0364588 кожний номіналом 2000000,00 грн., в загальній сумі 8000000,00 грн.

Отримані векселі у кількості 4 шт. № АА0364585-АА0364588 ТОВ «УФК «Респект» продало ТОВ «Промресурс» за договором від 31.07.2007 № Д707-22 на суму 8000000,00 грн.

Позивачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ «УФК «Респект» за період з 01.07.2006 по 31.03.2008 та складено акт від 01.09.2008 № 4640/22-0/31063165, в результаті якої зроблено висновок про безпідставне заниження позивачем вартості проданих ТОВ «Промресурс» векселів, що призвело до заниження скоригованого валового доходу у ІІІ кварталі 2007 року в сумі 7992000,00 грн. та, на думку податкового органу, свідчить про умисне заниження бази оподаткування з податку на прибуток, а відтак, про укладення угоди ТОВ «УФК «Респект» про продаж векселів ТОВ «Промресурс» з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків однією зі сторін договору. Наявність умислу юридичної особи на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, має бути підтверджений належними доказами: наприклад вироком суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за відповідний злочин. Позивач належних та допустимих доказів такому не надав. Крім того, суд, встановивши обставини щодо подання позивачем позову 03.10.2008 та вчинення оспорюваного правочину 31.07.2007, застосував ст. 250 Господарського кодексу України, вказавши, що встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням визначених у цій нормі строків.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем умислу у відповідача на вчинення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, вказавши, що встановлений податковим органом факт заниження відповідачем податкових зобов'язань підтверджує наявність умислу на заниження бази оподаткування, а відповідно і підтверджує укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак, відмовляючи в задоволенні позову, визнав правильною позицію суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних відносин ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову за встановленої судами обставини щодо вчинення спірного господарського зобов'язання 31.07.2007 та звернення до суду 03.10.2008, оскільки річний строк для застосування таких санкцій закінчився.

Запроваджені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, закінчення будь-якого із вказаних строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції також вважає за правильне погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав за наведених податковим органом обставин щодо виявлення в ході перевірки факту заниження відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за операціями з поставки векселів ТОВ «Промресурс» за договором від 31.07.2007 № Д707-22 вважати цей договір таким, що вчинено з боку відповідача з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, і не може визнати протилежний висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим.

Необхідними умовами для визнання нікчемним правочину є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише зафіксованим податковим органом фактом допущення постачальником товару порушень правил оподаткування. Такі порушення тягнуть за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, зокрема у вигляді донарахувань платникові податків податкових зобов'язань в сумі основного платежу та штрафних санкцій, і саме собою не є підставою для висновку про вчинення правочину, який призвів до об'єктивної зміни складу активів платників податків (покупця та продавця), з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції помилково скасував законну та обґрунтовану постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову.

Однак, зважаючи на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції є помилковим тільки в частині, що стосується висновків суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимими доказами умислу у відповідача на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і є правильними в частині необхідності відмови в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем визначених у ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарських санкцій, суд касаційної інстанції, керуючись ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність його зміни шляхом заміни «постанови» на «ухвалу» та викладення резолютивної частини в редакції, за якою апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2010 змінити, замінивши «постанову» на «ухвалу» та виклавши резолютивну частину цієї ухвали в такій редакції:

«Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 - без змін».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров