Ухвала суду № 33997949, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61543/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року

у справі № 2а-7445/08/1370 (89414/09/9104)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Іскра» (далі - позивач, ВАТ «Іскра»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі - відповідач-1, ДПІ у Сихівському районі м. Львова),

та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач-2, ДПІ у Галицькому районі м. Львова)

третя особа Державна податкова інспекція м. Львова (далі - третя особа, ДПІ м. Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 26.03.2008 року № 0000912321/0 та № 0000172351/0; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2008 року № 0000162351, видане ДПІ у Галицькому районі м. Львова в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 45 724,50 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 12.11.2008 року № 0002532321/3.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 та третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надали.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами, якої було складено акт від 12.03.2008 року № 635/23/00214244 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваних рішень податкового органу, так як вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам права.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0 було те, що ВАТ «Іскра» видало прості векселі з терміном оплати за пред'явленням на загальну суму 1 495 707,72 гривень на в користь ТзОВ «Авісан».

Відповідачем зроблено висновок, що ліквідація ТзОВ «Авісан» є підставою зупинення позовної давності, так як відповідно до ст. 223 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 609 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 205 Господарського кодексу, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації юридичної особи (боржника або кредитора), а, отже, якщо підприємство кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а тому сума боргу включається до валового доходу платника податку на прибуток як безповоротна фінансової допомоги (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно ст. 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930 року та ратифікованого в Україні згідно Закону від 06.07.1999 року № 826-ХІУ (далі - Уніфікований Закон), векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Згідно ст. 34 Уніфікованого Закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно ст. 70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що строк платежу за векселями, виданими 04.10.2005 року ВАТ «Іскра» на користь ТзОВ «Авісан», настав 04.10.2006 року, отже термін позовної давності починається 05.10.2006 року і закінчується 05.10.2009 року, а відтак на момент перевірки термін позовної давності не сплив.

Крім того, відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 08.06.2007 року, встановлені ст. 70 Уніфікованого Закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Отже, судами вірно зазначено, що ВАТ «Іскра», як векселедавець простих векселів, в межах строку позовної давності, а саме до 05.10.2009 року відповідає перед векселедержателями за їх погашення у передбаченому законодавством порядку. Встановлення і контроль векселедавцем усіх нових векселедержателів Уніфікованим Законом та діючим законодавством не тільки не передбачається, але є неможливим. Вищевказані векселі, могли бути передані шляхом індосаменту іншим особам, в результаті чого останні стали новими законними векселедержателями. Відповідно, законні векселедержателі можуть пред'явити позовні вимоги про погашення векселів до векселедавця в межах строку позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 вищевказаного Закону, безповоротна фінансова допомога - це зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що заборгованість по векселях у розмірі 1 495 707,72 гривень не може бути визнаною безповоротною фінансовою допомогою, сумнівною та безнадійною до моменту закінчення строку позовної давності, а отже, підстав включення її до складу валових доходів до 05.10.2009 року немає, тому податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 560 890,00 грн. за порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обгрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу, боржник має право не виконувати свого зобов'язання перед новим кредитором до надання доказів переходу до останнього прав у зобов'язанні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ «Іскра» отримало оригінал листа № 2004/1041 від 04.10.2004 року про уступку права вимоги на користь ТзОВ «Фарлутал», з відповідними підтвердженням (доказом) - оригіналом договору про відступлення права вимоги № 04101 від 04.10.2004 року та оригіналом акту приймання-передачі № 04101 від 04.10.2004 року, укладеного між ТзОВ «Айкон-Груп» та ТзОВ «Фарлутал», який підтверджував факт уступки права вимоги на ТзОВ «Фарлутал». На підставі чого ВАТ «Іскра» провело відповідні коригування у бухгалтерському обліку та відобразило дане зобов'язання в сумі 360 336,07 гривень перед ТзОВ «Фарлутал».

Листом № 2005/9-2 від 01.09.2005 року ТзОВ «Фарлутал» повідомило ВАТ «Іскра» про уступку права вимоги на користь ТзОВ «Альстер», надавши, оригінал акту приймання-передачі № 04101 від 01.09.2005 року та оригінал договору № 05/10-21 від 01.09.2005 року про відступлення права вимоги, який підтверджував, що ТзОВ «Фарлутал» здійснило уступку права вимоги до ВАТ «Іскра» в сумі 360 336,07 гривень на користь ТзОВ «Альстер».

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки дану заборгованість перед ТзОВ «Альстер» в сумі 360 336,07 гривень ВАТ «Іскра» погасило шляхом оплати грошовими коштами згідно платіжних доручень № 520 від 12.03.2007 року і № 540 від 14.03.2007 року, тобто виконало своє зобов'язання перед належним кредитором і погасило кредиторську заборгованість грошовими коштами в сумі 360 336,07 гривень, то податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 135 126,00 гривень за порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також обгрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Щодо дебіторської заборгованості ТзОВ «Фарлутал» перед ВАТ «Іскра», то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

10.10.2005 року відповідно до накладної № 341 від 10.10.2005 року ВАТ «Іскра» були отримані від ТзОВ «Фарлутал» основні засоби на загальну суму 84 259,15 грн. Дана операція в результаті виправлення помилки була проведена в бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» лише 02.01.2007 року, тобто після ліквідації ТзОВ «Фарлутал» 18.10.2005 року.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що оскільки вищевказані основні засоби на загальну суму 84 259,15 грн. були отримані та використовуються у господарській діяльності позивачем згідно накладної № 341 від 10.10.2005 року, то проведення по бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» 02.01.2007 року не свідчить про прихід нового товару, як це розуміє відповідач, а лише виправлення бухгалтерської помилки допущеної ще у 2005 року.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дане зобов'язання в сумі 84 259,14 гривень було погашене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до листа про припинення зобов'язання зарахуванням № 20/1974/1 від 11.10.2005 року, оскільки зобов'язання в сумі 84 259,14 гривень погашене, воно не може бути включене до валового доходу як безповоротна фінансова допомога, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 24 576,00 гривень обрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Щодо порушення позивачем пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення суми амортизаційних відрахувань в розмірі 107 064,00 грн. в період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року на базу відпочинку в с. Розлуч, будівлі спального корпусу в м. Моршин, будівлі корпусів бази відпочинку с. Коростів на суму 107 064,00 грн., то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зазначили наступне.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом, проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Відповідно до пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що будівлі спального корпусу в м.Моршин введені в експлуатацію, згідно актів про введення в експлуатацію № 4-141 та № 4-142, будівлі бази відпочинку в с. Коростів були придбані 30.12.2004 року відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.01.2005 року № 6259039 га введені в експлуатацію, згідно акту про введення в експлуатацію № 4-145. Право власності ВАТ «Іскра» на базу відпочинку в с. Розлуч підтверджує свідоцтво на право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 273388 від 16.01.2006 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки база відпочинку в с. Розлуч, будівлі спальних корпусів у м. Моршин, будівлі корпусів бази відпочинку в с. Коростів використовуються ВАТ «Іскра» у його господарській діяльності, а саме для надання платних послуг працівникам підприємства, то правомірно позивач проводив нарахування амортизаційних відрахувань на вищевказані основні засоби на суму 107 064,00 гривні, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 35 796,00 гривень (основний платіж 26 766,00 грн та штрафні фінансові санкції в сумі 9030,00 грн.) за порушення пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обгрунтовано скасовано.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000172351/0, то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно п. 1 ст. 4 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованою згідно Закону України від 22.11.1995 року № 449/95-ВР при застосуванні цієї Угоди термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію.

Відповідно до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001року № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідчені копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним Договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі, Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між нерезидентом Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch та ВАТ «Іскра» був укладений договір про надання середньострокової поновлювальної кредитної лінії від 19.07.2002 року, згідно якого позивач виплачував згаданому кредитору відсотки за користування кредитом.

Судами з'ясовано, що місцезнаходженням Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch є країна Великобританія, однак його керівний орган зареєстрований і знаходиться у Німеччині, що підтверджуться дослідженими судами попередніх інстанцій довідками від 12.06.2006 року та 01.02.2007 року виданих кредитору позивача Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch компетентним органом Німеччини Finanzamt Muenchen Fuer Koerpershaften, в яких, зазначається повна інформація, як про нерезидента Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch, так і про його керівний орган, який зареєстрований за адресою: АМ Tucherpark 14, 80538 Muenchen.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що вищезгадані довідки видані нерезиденту Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch компетентним органом Німеччини Finanzamt Muenchen Fuer Koerpershaften та підтверджують, що нерезидент Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG оndоn Вrаnch підлягає оподаткуванню в країні Німеччині, на підставі місцезнаходження свого керівного органу, і відповідає вимогам порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, що є підставою для звільнення від оподаткування процентів за кредит, які ВАТ «Іскра» сплачує на користь вказаного нерезидента, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000172351/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 127 356,90 гривень вірно судами першої та апеляційної інстанції визнано протиправним та скасовано.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ВАТ «Іскра» здійснило виплату доходу з джерелом його походження з України нерезиденту ТзОВ «Комплекс-Проджект» м. Сосновец, Польща на загальну суму 4000 дол. США за виконання послуг по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу.

Відповідачем також зроблено висновок, що ВАТ «Іскра» не утримано податок при виплаті доходів, що виплачені на користь нерезидента ТзОВ «Комплекс-Проджект» м. Солсновец, Польща, чим порушило п. п. 13.1, 13.2. ст. 13, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте судами вірно зазначено, що під визначення доходів отриманих нерезидентом, із джерелом їх походження з України, перелік яких вказується у п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», послуги по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу не підпадають.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правльного висновку про те, що оскільки оплата проводилась за послуги по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу, а дані роботи не підпадають під визначення п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то доходи отримані нерезидентом ТзОВ «Комплекс-Проджект» не оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000172351/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 9090,00 грн. (основний платіж 3030,00 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 6060,00 грн.), також є неправомірним.

Також податковим органом зроблено висновок, що ВАТ «Іскра» не утримано податок в сумі 5681,25 грн. при виплаті доходів що виплачені на користь нерезидента Австрії «Bank Gutmann Aktiengesellshaft», пов'язаного з організацією кредитного договору № 071268/2017 від 01.12.2006 року, чим порушено п. п. 13.1., 13.2, ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом з джерелом походження з України слід розуміти «інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення».

Судами встановлено, що відповідно до п. 6.1 кредитного договору № 071268/2017 від 01.12.2006 року позичальник сплачує банку комісію за організацію фінансування, за заходи банку, пов'язані з укладенням цього договору.

Оскільки в розумінні ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання послуг по кредитуванню є одним з видів банківських послуг, комісія за організацію фінансування є виручкою банку за надані послуги і не являється доходом, отриманим нерезидентом із джерелом походження з України.

На території України заходи пов'язані з укладенням кредитних договорів з нерезидентами, відповідно до діючого законодавства, виконують самі позичальники - резиденти України, тому такі заходи нерезидент «Bank Gutmann Aktiengesellshaft», Австрія не міг проводити в Україні, а виконував по місцю укладення кредитного договору у місті Відень, тобто за межами території України.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000172351/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 17 043,75 гривні судами попередніх інстанцій вірно визнано неправомірним.

Щодо рішення про нарахування пені від 26.03.2008 року № 0000162351 в розмірі 119 227,41 гривень за порушення позивачем термінів поставки продукції згідно вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то суди попередніх інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем укладені контракти:

№ 1Е-02/05-07 від 14.05.2007 року з нерезидентом фірмою «Tes-lamp» s.r.o. Чехія, здійснено попередню оплату 16.05.2007 року в сумі 40 000 дол. США. Граничний термін надходження товару по імпорту минув 14.08.2007 року. Кількість протермінованих днів - 3; також здійснено попередню оплату 20.06.2007 року в сумі 55 000 дол. США. Граничний термін надходження товару по імпорту минув 18.09.2007 року. Кількість протермінованих днів - 6; по даному контракту нараховано пеню на суму 6817,50 гривень;

№ 38/9-01 від 04.12.2006 року з нерезидентом фірмою «Marubeni Metals Corporation» Японія, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 28 854,13 дол. США. минув 15.07.2007 року. Кількість протермінованих днів - 11; по даному контракту нараховано пеню на суму 4808,50 гривень;

№ 6072-06087/060110 від 23.03.2006 року з нерезидентом фірмою «МАN» Франція, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 5000 Євро минув 05.03.2007 року. Кількість протермінованих днів - 18; по даному контракту нараховано пеню на суму 1783,87 гривні;

№ 7/06 від 06.04.2006 року з нерезидентом фірмою «Schwarzmuller» Німеччина, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 1250 Євро минув 04.03.2007 р. Кількість протермінованих днів - 22; по даному контракту нараховано пеню на суму 548,40 гривень;

№ 260669/3331 від 15.05.2006 року з нерезидентом фірмою «Нінгбо Юншенг Iмп.& Експ» Китай, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 64 278,00 доларів США минув 26.12.2006 року. Кількість протермінованих днів - 22; граничний термін надходження товару по імпорту по дебіторській заборгованості 72 245 дол. США минув 18.01.2007 року, кількість протермінованих днів - 12. По даному контракту нараховано пеню на суму 34 558,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Митного кодексу, термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначені у ВМД осіб, щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД. на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпортує наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 року № 1 1/18-5435).

Наявність відтисків штампа «Під митним контролем» (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто, перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, судами вірно зазначено, що поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що усі факти перетину товаром митного кордону України до 12.06.2007 року підтверджуються проставленням Державною митною службою відтиску штампа «Під митним контролем» на товаросупровідних документах, в яких строки поставки продукції не пропущені та відповідним роз'ясненням податкового органу.

Відповідно до пп. «д» п. 4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар по дебіторській заборгованості в сумі 72 245 дол. США по контракту № 260669/3331 від 15.05.2006 року укладеного з нерезидентом фірмою «Нінгбо Юншенг Iмп.& Експ» Китай взагалі не був поставлений відповідачу, проте відповідно до Додатку № 11/1 від 11.12.2006 року до контракту № 260669/3331 від 15.05.2006 року відбулось повернення оплати в межах граничного терміну надходження товару по імпорту, а саме 17.01.2007 року.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податковий орган проводячи перевірку за дату імпорту повинен брати дату відтиску штампа на товаросупровідних документах, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000162351 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 45 724,50 грн. підставно визнано протиправним та скасовано.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про тре, що оскільки проведення в бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» 02.01.2007 року операції за отримані основні засоби на суму 84 259,15 грн., у т.ч. ПДВ 14 043,19 грн. відповідно до накладної № 341 від 10.10.2005 року ТзОВ «Фарлутал» не свідчить про прихід нового товару, як це розуміє відповідач, а лише виправлення бухгалтерської помилки допущеної у жовтні 2005 року, то податкове повідомлення-рішення від 12.11.2008 року № 0002532321/3, яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 4915,1 грн. також правомірно скасовано.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-7445/08/1370 (89414/09/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько