Ухвала суду № 33997942, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/66138/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року

у справі № 2а-6732/09/1370 (13005/10/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МБК Груп» (далі - позивач, ТзОВ «МБК Груп»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року, позов задоволено частково: визнані протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 13.10.2009 року № 0002952300/0/22933, № 0002962300/0/22934, № 0002891730/0/22875; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «МБК Груп» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «МБК Груп», за результатами якої складено акт № 1808/250/23-118/35943641 від 30.09.2009 року.

13.10.2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002952300/0/22933 по податку на прибуток на суму 904 237,00 гривень; № 0002962300/0/22934 по податку на додану вартість на суму 625 248,00 гривень; № 0002891730/0/22875 по податку з доходів фізичних осіб на суму 9178,45 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2008 року між УП СП ТзОВ «Віско» та ТзОВ «МБК Груп» укладено договір № 50/10.2008, згідно з яким УП СП ТзОВ «Віско» постачає газобетонні блоки в асортименті та клей для ТзОВ «МБК груп» відповідно до умов договору. ТзОВ «МБК Груп» протягом жовтня 2008 року здійснило перерахування коштів на поточний рахунок УП СП ТзОВ «Віско» в загальній сумі 73 759,84 грн., а УП СП ТзОВ «Віско» поставило протягом жовтня-листопада 2008 року газобетонні блоки в асортименті та клей на загальну суму 138 230, 40 грн. Дані операції були відображені у бухгалтерських регістрах ТзОВ «МБК Груп».

Станом на 31.03.2000 року та на 30.06.2009 року у ТзОВ «МБК Груп» рахувалась кредиторська заборгованість на загальну суму 64 470,56 грн.

Крім цього, судами встановлено, що у податковому обліку дані операції відображено у Декларації з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року - включено в рядок 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» в сумі 138 230,40 грн. та в рядок 01.2 К1 «приріст балансової вартості запасів» відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткуванн прибутку підприємств». У декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік - включено в рядок - 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» в сумі 138 230,40 грн. та в рядок 01.1 .К1 «приріст балансової вартості запасів» відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Додаток К1/1 рядок А (А1) «балансова вартість запасів усього (на складах, місцях зберігання)».

Також, судами встановлено, що відповідно до вищевказаного договору, а саме Розділу 7 «Вирішення суперечок» та п. 10.2 Розділу 10 «Інші умови» питання (господарські операції) по яких не було досягнуте взаємної згоди вирішуються у Господарському суді відповідно до цивільного та господарського законодавства України.

Станом на 31.03.2009 року та 30.06.2009 року УП СП ТзОВ «Віско» на адресу ТзОВ «МБК груп» не направляло будь-яких претензій, заперечень, зауважень не здійснювало телефонних дзвінків, телефонограм тощо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли вірного висновку про те, що вважати дану суму кредиторської заборгованості сумнівною немає підстав, коригування валових доходів відповідно до пп. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» могло б проводитись лише у 1 кварталі 2010 року, тому висновок про заниження валових доходів на суму 64 471,0 гривню є безпідставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТзОВ «МБК Груп» та ПП «Будмасервіс» укладено Договір про проведення поточного ремонту приміщень та фасаду № 19/06/08-01 від 19.06.2008 року. Крім цього, позивач здійснював фінансово-господарські відносини з ПП «Будмасервіс» на підставі Доповнення № 1 від 24.06.2008 року до Договору про проведення поточного ремонту приміщень та фасаду № 19/06/08-01 від 19.06.2008 року; Доповнення № 2 від 29.12.2008 року до Договору про проведення поточного ремонту приміщень та фасаду № 19/06/08-01 від 19.06.2008 року; Договору про співпрацю, співробітництво б/н від 01.07.2008 року. На підставі вищевказаних документів про співпрацю між ТзОВ «МБК груп» та ПП «Будмасервіс» у березні 2009 року було проведено задоволення зустрічних вимог на суму 954 962,77 грн. Дані операції відображені у бухгалтерських документах та у Декларації з податку на прибуток підприємства за І-й квартал 2009 року рядок 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» в сумі 795 802,00 грн. та у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року в рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» Колонка А - 795802, 00 грн., Колонка Б- 159160.00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладання договорів контрагент позивача - ПП «Будмасервіс» було зареєстровано платником податків і мало відповідне свідоцтво. Послуги надані ПП «Будмасервіс» відповідали умовам укладених договорів та здійснювались на визначених об'єктах, а саме готель «Сихів», готель «Євроготель», ВАТ «Перо-пухова фабрика», ремонт приміщень офісу ТзОВ «МБК Груп». Надані послуги задокументовано відповідно до вимог чинного законодавства, а саме Наказу № 237/5 від 21.06.2002 року ДКУзБіА «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку і будівництві» тобто оформлено актами приймання виконаних підрядних робіт ТФ № КБ 2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт ТФ № КБ 3 у відповідних періодах, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Крім того, судами встановлено, що первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

До валових витрат відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджена документально.

Отже, суди попередніх інстанцій, враховуючи вищевказане, дійшли вірного висновку, що податкові органи неправомірно вважають непідтвердженими суми валових витрат та в подальшому неправомірно визнають (трактують) правочин нікчемним.

Крім цього, чинне законодавство України не ставить у залежність податковий статус позивача від несплати контрагентами своїх податкових зобов'язань та відповідачем не надано доказів того, що сторони переслідували мету здійснити незаконну діяльність, яка явно суперечить інтересам держави та суспільства та в чому конкретно вона виявилась.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТзОВ НВП «Білозір» та ТзОВ «МБК груп» укладено угоду № 150 від 27.10.2008 року на виконання газомонтажних робіт на об'єкти готель «Сихів». Роботи виконані у листопаді 2008 року, про що складено акт виконаних робіт (зовнішні підземні мережі) по вул. Морозна, 14 готель «Сихів» від 18.11.2008 року на загальну суму 104 783,03 грн., без ПДВ.

Також, судами встановлено, що між ТзОВ «МБК груп» та ТзОВ «Сихів Сервіс» укладено договір № 10/06/08-01 від 10.06.2008 року про проведення поточного ремонту приміщень. Предмет договору визначався, як поточний ремонт об'єкту по вул. Морозна, 14 готель «Сихів» в цілому. Одним із завдань були монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті. Даний об'єм робіт (технічна та технологічна структура) включає в себе організацію, підготовку, монтаж, налагоджування, запуск обладнання, тощо. Відповідно до договору, між ТзОВ НВП «Білозір» та ТзОВ «МБК груп», ТзОВ НВП «Білозір» здійснює виконання тільки газомонтажних робіт на об'єкті готель «Сихів». Решта складових виконує ТзОВ «МБК Груп». За договором між ТзОВ «МБК Груп» та ТзОВ готель «Сихів Сервіс» від 10.06.2008 року позивачем проводився цілий комплекс по поточному ремонту цього об'єкту, в т.ч. монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті. ТзОВ НВП «Білозір» виконало лише газомонтажні роботи, як частину всього поточного ремонту. На час розгляду справи роботи були тимчасово призупинені. Доходи від проведення ремонту позивач отримає після завершення всіх робіт, до яких увійдуть і роботи, виконані ТзОВ НВП «Білозір» як субпідрядником.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджуєтьсяз висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом не вірно тлумачиться суть господарських правовідносин між ТзОВ «МБК Груп» та ТзОВ НВП «Білозір», тому висновок щодо порушень п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та суперечить обставинам справи та зібраним доказам.

Щодо завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 504 850,00 грн., який нарахований на загальну вартість 3 029 097,00 грн. отриманих робіт та послуг від ПП «Будмасервіс», то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень податкового органу про порушення позивачем п. 1.7., п. 1.8. ст. 1., пп. 7.2.1., пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» про завищення суми податкового кредиту на 504 850,00 грн., оскільки вони суперечать обставинам справи та зібраним доказам. ПП «Будмасервіс» частково щодо даної суми відзвітувалось перед податковим органом, включивши відповідні суми до податкової декларації, за винятком суми по бартеру. Виконані ПП «Будмасервіс» роботи мають матеріальний результат та прийняті по акту приймання виконаних робіт.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлених в результаті перевірок податковим органом, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні можуть бути підставою для ідентифікації контрагентів, підтвердження здійснення господарських операцій, тощо.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002891730/0/22875 від 13.10.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 9178,45 грн., то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Відповідно до пп. 4.3.25 п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації: дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну спрощену систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій вірно вважають, що ТзОВ «МБК Груп» не є суб'єктом порушення даної норми закону та не здійснював відповідне включення такого доходу.

Щодо видачі готівкових коштів під звіт на господарські потреби, зокрема купівлі холодильника, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які встановили, що до перевірки було надано авансовий звіт від 17.09.2008 року на суму 1899,00 грн., що придбання холодильника «АРДО» на суму 1899,00 грн. було відображено у відповідних документах підприємства і підтверджується товарним чеком на суму 1899,00 грн. від 17.09.2008 року, а відтак суди дійшли вірного висновку, що вказана сума не підлягала поверненню протягом місяця, а тому не підлягала оподаткуванню ТзОВ «МБК Груп», як податковим агентом.

Судами встановлено, що під час закупівлі товару не було допущено перевищення (надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт, не повернених у встановлений строк), податковим органом не було встановлено інше, відтак суди правомірно вважають безпідставними посилання відповідача на п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не порушувались пп. 4.2.15. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7., пп. 9.10.1. п. 9.10. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на суму 284,85 грн., а тому і нарахування штрафу у розмірі 15% від нібито надміру витрачених коштів (1899,00 грн.), що складає 284,85 грн. є безпідставним.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а-6732/09/1370 (13005/10/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: Н.Є. Маринчак

І.В. Приходько