Ухвала суду № 33997933, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К-17847/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії № 48

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010

у справі № 2а-1294/08/1370 (№ 6360/09/9104)

за позовом Підприємства Львівської виправної колонії № 48

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємством Львівської виправної колонії № 48 подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 08.07.2005 № 0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 про визначення фінансових санкцій в сумі 56148,02 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23.01.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006, позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 08.07.2005 № 0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 визнано нечинним в частині визначення фінансових санкцій в сумі 56148,02 грн. як податкового зобов'язання. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 08.07.2005 № 0002742333/0/04-23-416/08680477/11420/23-416 визнано нечинним в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 12376,42 грн. У задоволенні решти позову (щодо визначення штрафних санкцій в сумі 43771,60 грн.) відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2008 постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 скасовано в частині відмови в позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 щодо визначення штрафних санкцій в сумі 43771,60 грн. і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010, відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.07.2005 № 0002742333/0/04-23416/2/08680477/111420/23-416 щодо визначення штрафних санкцій в сумі 43771,60 грн.

Підприємство Львівської виправної колонії № 48 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 і залишити без змін постанову Господарського суду Львівської області від 23.01.2006.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням відповідно до абз. 4 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43771,60 грн. слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428 (далі Положення № 72), що полягало у витрачанні у період з 18.10.2004 по 29.03.2005 готівки з виручки від реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши обставини щодо витрачання позивачем у період з 18.10.2004 по 29.03.2005 готівки з виручки від реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, дійшов висновку про правомірне застосування податковим органом штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 2.12 Положення № 72. При цьому суди виходили з того, що підприємство зобов'язано дотримуватись п. 2.12 Положення № 72, який, за умови наявності податкового боргу, дозволяє здійснювати такі виплати виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Відповідно до п. 2.12 Положення № 72 готівкова виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку та не використаної за призначенням, може використовуватися ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов'язані з оплатою праці (крім виплат через екстрені (невідкладні) обставини), виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Відповідно до п. 2.17 Положення № 72 до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України, зокрема за витрачання готівки з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу.

Враховуючи наведене, підприємство не мало права, за наявності податкового боргу, витрачати готівку з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про те, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», яким доповнено статтю 97 Кодексу законів про працю України частиною п'ятою, передбачає вимогу щодо здійснення оплати праці працівників в першочерговому порядку, тобто встановлює пріоритет виплати заробітної плати перед іншими платежами. Тому, п. 2.17 Положення № 72, яким визначено порядок здійснення підприємствами виплат, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу, не суперечить наведеній вище нормі Закону.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії № 48 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров